"Список Магнітського для "бариг". Що в ньому доброго і що поганого

Серед народних обранців у Верховній Раді і високих чиновників з'єднання явилася нова страшилка. Депутати боятися виявитися в черговому списку санкцій Вашингтонського обкому, який нібито будуть занесені високопоставлені українські корупціонери

Про це повідомляє Depo.ua з посиланням на ДС.

В кулуарах законодавчого органу розповідають, що у Вашингтоні, мовляв, всерйоз розмірковують над тим, чи не скласти своєрідний "список Магнітського" для українців. Мовляв, втомилися за океаном спостерігати за українськими потугами по імітації боротьби з корупцією, а тому мають намір діяти самі. І якщо українська влада не має сил і мотивації для боротьби з корозією влади", то у США вистачить рішучості скласти список особливо забруднених корупційними підозрами українських політиків, щоб вдарити по ним своєю улюбленою зброєю - персональними санкціями.

Про те, наскільки реальний подібний сценарій, можна, звичайно, довго сперечатися, проте в українському парламенті всю цю історію сприймають з цілком серйозним страхом. Мало хто хоче опинитися в такому ось чорному списку корупціонерів. Тим більше, що страх потрапити під американські санкції не такий вже і безпідставний. На Заході, про те, що з українською корупцією потрібно боротися жорсткіше і, в тому числі за допомогою технології аналогічної до "списку Магнітського", пишуть вже давно і досить впливові ЗМІ.

Власне, нічого неможливого для США в тому, щоб таким ось чином вдарити по корупції в стані своїх стратегічних союзників, зрозуміло немає. І якщо безпосередньо звинувачувати українських чиновників у вчиненні кримінального злочину, чим корупція в більшості випадків є, Вашингтон не може, то для того, щоб заборонити, наприклад, в'їзд у США фігурантам українських корупційних скандалів, ніяких особливих правових підстав і не потрібно. А політичних наслідків, зважаючи на війну з Росією і різні "вагові категорій" з Україною, можна і зовсім не побоюватися.

Як би там не було, а вже сам факт того, що український політичний клас всерйоз перелякався поки що лише гіпотетичних перспектив потрапити під американські санкції, красномовно свідчить, що подібний інструмент впливу досить ефективний і може бути успішно використаний США для тиску на Київ навіть у вигляді антикорупційної страшилки без спроб реалізації на практиці. Більше того, цю страшилку можуть активно використовувати не тільки американці, але і різні українські антикорупціонери, як парламентські, так і ті, що освоюють західні гранти громадські діячі.

Що стосується українських антикорупціонерів, то тут слід відразу обмовитися, що їх роль в даному питанні куди важливіше, ніж може здатися на перший погляд. Про те, що всі "драконівські вимоги" наших західних союзників і кредиторів, включаючи Міжнародний валютний фонд, написані в Києві, і вже потім пролобійовані у Вашингтоні чи Брюсселі, писалося вже не раз, так що швидше за все саме так йдуть справи і з "корупційним санкційним списком". Якщо перспектива складання такого переліку корупціонерів і правда розглядається у Вашингтоні, то цю ідею своїм заокеанським партнерам швидше за все вселили саме українські антикорупціонери.

Не важко здогадатися, що українська громадськість, вкрай перезбуджена в останні роки на теми корупції, сприйме появу українського "списку Магнітського" з неприхованим захопленням. Мовляв, нарешті хоч якась управа знайшлася на "бариг" і казнокрадів, що вкрай розперезалися, може хоч тепер ті перестануть безперервно красти народні гроші.

Так що поява "українського списку Магнітського" або навіть розмови про такий список якоюсь мірою можна вважати позитивом, але з іншого боку все це чергове свідчення не дуже приємного для всіх нас факту, що українські еліти просто нездатні самостійно вирішувати проблеми, що стоять перед ними і, що особливо неприємно і вже традиційно, нездатні перед лицем цих проблем об'єднуватися.

Розуміючи й масштаби корупції, і її тотальний характер і критичну ситуацію, в якій перебуває країна у зв'язку з "гібридною війною" для тих, хто вважає себе національною елітою, було б як мінімум логічно домовитися про нові правила гри і дотримуватися цих домовленостей. Мова навіть не йде про те, щоб раз і назавжди вирішити "не красти взагалі" - це швидше з області фантастики, а хоча б окреслити якісь рамки дозволеного, просто виходячи з інстинкту самозбереження, який в даному випадку майже еквівалентний інстинкту збереження держави. Проте кожен з учасників політичної гри свято впевнений, що здатний переграти всіх своїх конкурентів, як всередині України, так і поза нею.

При чому це стосується не тільки умовних "бариг" у вищих кабінетах, але і умовних "антикорупціонерів", оскільки різниця між першими і другими лише косметична.

Фото: Shutterstok

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Мітки: #санкції