“Спільні перемоги над Москвою”: Чи зможе Банкова використати проукраїнські жести Дуди

Дуда, прибувши до України, нагадав про те, що свого часу українці та поляки успішно протистояли військовій експансії Москви. Цей факт міг би стати ідеологічною платформою для масштабного примирення. Якби з українського боку зрозуміли його вагу і здогадалися, як її можна використати. І якби керівництво "ПіСу" перстало використовувати історичні образи як спосіб стимулювати свій електорат

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
“Спільні перемоги над Москвою”: Чи зможе…

За чотири дні до офіційного візиту президента Польщі Анджея Дуди до України його попередник на цій посаді, екс-президент Александр Кваснєвський розповів пресі, що очікує від цих відвідин історичних зрушень у стосунках між державами. Бо Дуда перебуває на своєму другому терміні президентства, і може не перейматися через ймовірний конфлікт з керівництвом партії "Право і справедливість" — оскільки переобиратися йому більше не можна за законом. Натомість Дуді час замислитися, яким буде сухий залишок десяти років його президентства. "Якщо ти хочеш залишитися в історії, то неможливо йти тільки зі своєю партією. Існують моменти, коли потрібно йти навіть проти неї", - заявив тоді Кваснєвський. - Можливо, одним із ключових досягнень президентства Анджея Дуди стане крок вперед у польсько-українському історичному діалозі і польсько-українському примиренні".

На перший погляд, подібні сподівання виглядали явно зависокими. Але початок візиту чинного польського президента до України наштовхнув на думку, що в чомусь Кваснєвський мав рацію. Оскільки першим місцем, яке Дуда відвідав після прильоту в Україну, стала Биківня.

Де він не тільки вшанував пам'ять трьох з половиною тисяч поляків, вбитих там радянською владою. Дуда вирішив ще й публічно згадати про "100-річчя великої перемоги у Варшавській битві в 1920 році, спільно з нашими українськими братами, союзниками проти більшовиків". Коли польські й українські солдати "пліч-о-пліч боролися, аби відбити радянську навалу - і їм це вдалося".

Польський президент загострив увагу і на тому факті, що у Биківні також поховані тисячі українців, "яких убив радянський режим, аби знищити український народ, а тих, хто залишиться, підкорити до статусу рабів".

У такий спосіб, чинний глава польської держави запропонував інший, незвичний контекст історичної та ідеологічної дискусії між країнами. В якому не йдеться про з'ясування, хто і кого більше вбив на Волині. В якому йдеться про те, що і поляки, і українці спільно та успішно воювали з Росією та Радянським Союзом. А потім, так само спільно, стали жертвами сталінського терору. Поклавши тисячі тіл у братські могили, нерідко — як у Биківні — спільні для обох націй. І тепер перед Києвом та Варшавою стоїть одне спільне завдання — не допустити, щоб подібне повторилося. Для чого слід протидіяти агресії на Донбасі і працювати задля деокупації Криму.

Причому ефективна спільна робота стане можливою тільки після адекватного визнання взаємних злочинів і взаємного каяття. Без підрахунку трупів — і руйнування "незаконних" могил, без заборони на роботу істориків — і з забороною для публічних політиків використовувати вбитих співвітчизників як аргумент в політичних дискусіях.

Але таке щасливе майбутнє є можливим лише за умови, що пропозицію Дуди про своєрідне "перезавантаження" ідеологічного аспекту українсько-польських стосунків почують як в Києві, так і у Варшаві. І наразі більш вірогідним видається варіант, що цього не трапиться.

Оскільки чинна українська влада — як сам Зеленський, так і Денис Шмигаль і Дмитро Разумков, з якими сьогодні зустрічатиметься Дуда — більше зосереджені на економічному аспекті співпраці. Просто тому, що конкретні двосторонні угоди, кредити чи преференції можна  легше презентувати електорату. Вони, теоретично, мали б краще впливати на рейтинг, ніж якісь ідеологічні моменти, які, викликаючи схвалення в частини українців, дратують решту суспільства.

Натомість правляча партія Польщі так само зосереджена на тих рухах в зовнішній політиці, які забезпечують підтримку право-консервативного електорату. Ну, і на вигідних для Варшави економічних аспектах співпраці. А Анджей Дуда, з його бажанням покласти край спекуляціям довкола спільної непростої історії, виглядає своєрідним дисидентом навіть у своїй власній партії.

Тому складається враження, що економічна тематика — угоди про доступ польського державного концерну PGNiG до приватизації в енергетичному та газовому секторах України та договір про співпрацю між портами Одеси та Гданська — які планують підписати Дуда з Зеленським — явно домінуватимуть над історичними та ідеологічними питаннями. Використання яких у внутрішньополітичних дискусіях, на жаль, продовжиться.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme