“Спільні перемоги над Москвою”: Чи зможе Банкова використати проукраїнські жести Дуди

За чотири дні до офіційного візиту президента Польщі Анджея Дуди до України його попередник на цій посаді, екс-президент Александр Кваснєвський розповів пресі, що очікує від цих відвідин історичних зрушень у стосунках між державами. Бо Дуда перебуває на своєму другому терміні президентства, і може не перейматися через ймовірний конфлікт з керівництвом партії "Право і справедливість" — оскільки переобиратися йому більше не можна за законом. Натомість Дуді час замислитися, яким буде сухий залишок десяти років його президентства. "Якщо ти хочеш залишитися в історії, то неможливо йти тільки зі своєю партією. Існують моменти, коли потрібно йти навіть проти неї", - заявив тоді Кваснєвський. - Можливо, одним із ключових досягнень президентства Анджея Дуди стане крок вперед у польсько-українському історичному діалозі і польсько-українському примиренні".

На перший погляд, подібні сподівання виглядали явно зависокими. Але початок візиту чинного польського президента до України наштовхнув на думку, що в чомусь Кваснєвський мав рацію. Оскільки першим місцем, яке Дуда відвідав після прильоту в Україну, стала Биківня.

Де він не тільки вшанував пам'ять трьох з половиною тисяч поляків, вбитих там радянською владою. Дуда вирішив ще й публічно згадати про "100-річчя великої перемоги у Варшавській битві в 1920 році, спільно з нашими українськими братами, союзниками проти більшовиків". Коли польські й українські солдати "пліч-о-пліч боролися, аби відбити радянську навалу - і їм це вдалося".

Польський президент загострив увагу і на тому факті, що у Биківні також поховані тисячі українців, "яких убив радянський режим, аби знищити український народ, а тих, хто залишиться, підкорити до статусу рабів".

У такий спосіб, чинний глава польської держави запропонував інший, незвичний контекст історичної та ідеологічної дискусії між країнами. В якому не йдеться про з'ясування, хто і кого більше вбив на Волині. В якому йдеться про те, що і поляки, і українці спільно та успішно воювали з Росією та Радянським Союзом. А потім, так само спільно, стали жертвами сталінського терору. Поклавши тисячі тіл у братські могили, нерідко — як у Биківні — спільні для обох націй. І тепер перед Києвом та Варшавою стоїть одне спільне завдання — не допустити, щоб подібне повторилося. Для чого слід протидіяти агресії на Донбасі і працювати задля деокупації Криму.

Причому ефективна спільна робота стане можливою тільки після адекватного визнання взаємних злочинів і взаємного каяття. Без підрахунку трупів — і руйнування "незаконних" могил, без заборони на роботу істориків — і з забороною для публічних політиків використовувати вбитих співвітчизників як аргумент в політичних дискусіях.

Але таке щасливе майбутнє є можливим лише за умови, що пропозицію Дуди про своєрідне "перезавантаження" ідеологічного аспекту українсько-польських стосунків почують як в Києві, так і у Варшаві. І наразі більш вірогідним видається варіант, що цього не трапиться.

Оскільки чинна українська влада — як сам Зеленський, так і Денис Шмигаль і Дмитро Разумков, з якими сьогодні зустрічатиметься Дуда — більше зосереджені на економічному аспекті співпраці. Просто тому, що конкретні двосторонні угоди, кредити чи преференції можна  легше презентувати електорату. Вони, теоретично, мали б краще впливати на рейтинг, ніж якісь ідеологічні моменти, які, викликаючи схвалення в частини українців, дратують решту суспільства.

Натомість правляча партія Польщі так само зосереджена на тих рухах в зовнішній політиці, які забезпечують підтримку право-консервативного електорату. Ну, і на вигідних для Варшави економічних аспектах співпраці. А Анджей Дуда, з його бажанням покласти край спекуляціям довкола спільної непростої історії, виглядає своєрідним дисидентом навіть у своїй власній партії.

Тому складається враження, що економічна тематика — угоди про доступ польського державного концерну PGNiG до приватизації в енергетичному та газовому секторах України та договір про співпрацю між портами Одеси та Гданська — які планують підписати Дуда з Зеленським — явно домінуватимуть над історичними та ідеологічними питаннями. Використання яких у внутрішньополітичних дискусіях, на жаль, продовжиться.