Спецоперація: Чи зможе Білецький сказати криве слово полковнику Кривоносу

Президент Петро Порошенко призначив заступником секретаря РНБО першого заступника командуючого Силами спеціальних операцій (ССО) Сергія Кривоноса і це мабуть перший вдалий і сильних хід Петра Олексійовича у перебігу скандалу в оборонці. До цього захист президента виглядав не ліпшим чином – найкраще, що було досі зроблено це звільнення з РНБО головного фігуранта скандалу Олега Гладковського, але це громадськістю було сприйняте як мінімум і бонусів гаранту Конституції не додало. Але це принаймні уповільнило падіння рейтингу. А найгіршим кроком, мабуть, було те, що Генпрокурор Юрій Луценко почав розповідати, що, мовляв, без розслідування Бігуса ніяких би зрушень в оборонці й не було. А це вже виглядало як неформальне визнання вини. Та кульмінацією скандалу стали агресивні акції "Нацдружин" проти Президента і саме призначення ветерана АТО Кривоноса в РНБО стало гарною відповіддю "азовцям".

Утім, є певні підстави вважати, що десантування Кривоноса в РНБО готувалося вже деякий час. Тут потрібно коротко згадати його біографію. Кривонос командував 8-м хмельницьким полком спецпризначення, в 2014 році командував героїчною обороною аеродрому в Краматорську і в жовтні того ж року був призначений керувати Управлінням спеціальних операцій Генштабу. На цьому місці починається конспірологія – Кривонос був одним з головних розробників спільно з НАТО концепції ССО ЗСУ, але не отримав командування ними. Як писав Юрій Бутусов - через конфлікт з начальником Генштабу Віктором Муженком. Кривонос став лише першим заступником командуючого ССО. Саме з певною образою можна пов’язувати те, що Кривонос раптово вирішив піти в президенти 5 лютого 2019 року - ЦВК зареєструвала його кандидатом на пост Президента України від Політичної партії «Воїни АТО». З іншого боку, багато хто казав, що Кривонос буде технічним кандидатом Порошенка. І ця версія у чомусь підтвердилася, коли вже 6 березня він зняв свою кандидатуру на користь Петра Порошенка. "Вважаю сьогодні в тих умовах, яких знаходиться держава, не доцільним зміну Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України", - заявив Сергій Кривонос.

Відзначимо, що заява Кривоноса робилася у розпалі "гладковськийгейту", коли якраз багато хто казав, що такого головнокомандуючого нам не потрібно. А ще за два дні до зняття Кривоноса Порошенко офіційно звільнив з РНБО Олега Гладковського. Співпадіння? Можливо. До речі, зняттю Кривоноса з перегонів передувала інформація ЗМІ про буцімто зустріч з Порошенком. Так чи інакше, але тепер саме Кривонос – бойовий полковник – виконуватиме функції Гладковського в РНБО: відповідатиме за координацію військово-технічної і військово-промислової політики, функціонування оборонно-промислового комплексу, а також  братиме участь у Спільній робочій групі Україна — НАТО з оборонно-технічного співробітництва.

Який позитив для Порошенка у цьому призначенні? Кривонос повинен стати його щитом в оборонному скандалі і будь-яке одне експертне слово полковника вартує цілої промови Генпрокурора чи керівника СБУ, яким вже давно просто ніхто не довіряє. Не довіряти Кривоносу набагато важче. Можна не сумніватися, що й військові заслуги нового заступника секретаря РНБО не примусять цілком замовкнути «зрадофілів», які говоритимуть, що хтось продався за посаду, але на адекватну патріотичну громадськість кадровий хід президента має справити враження. Зрештою, будь-хто, хто підтримує Порошенка – чи це Ада Роговцева, чи це Лесь Подерв’янський наражаються на небезпеку бути "опльованими". Щоправда, плювати в останніх собі дорожче. З тієї ж категорії і Кривонос. Хотілося б послухати, як хтось з «азовців» спробує йому чимось дорікнути.

Утім, від призначення Кривоноса, як від Томоса чи безвізу, чимала користь не лише Порошенку, а й усій державі. По-перше, це позитивний сигнал для західних партнерів і НАТО, які дуже підозріло ставилися до структури "Укроборонекспорт". По-друге, якщо вже Кривонос не зуміє навести лад в оборонній сфері, то справи зовсім погані. По-третє, призначення Кривоноса – це справді важливий для України крок у бік від організації влади за допомогою бізнес-партнерів та «любих друзів».