Проблеми для Зеленського: З чим "Слуга народу" підходить до важливого з'їзду

Парламентське втілення телесеріальних прагнень українських виборців дедалі більше розчаровує. Партія "Слуга народу" демонструє розхристаність, деморалізацію і різновекторність майже в кожному питанні, яке їй доводиться вирішувати. До важливого рубікону, коли віртуальна партія телепрезидента має перетворитись на відчутну на дотик у кожному кутку країни політичну силу спроможного на зміни голови держави, це утворення підходить невпевнено, аморфоно і навіть інфантильно - без відчуття відповідальності за ту ношу, яку ці діячі звалили на власні плечі. І навіть мотивуючі теслепередачі Зеленського, здаєься, не здатні мобілізувати слуг народу на конструктивну діяльність.

Натепер визначеними і вербалізованими напередодні з'їзду інтересами є, в першу чергу, прагнення Зеленського зберегти монолітність. Йому потрібна фракція, яка без збоїв ухвалюватиме потрібні закони, погоджуватиме важливі призначення і вцілому ретранслюватиме позитив і впевненість.

Натомість напхана різномастним лушпинням "Слуга народу" не є слухняним провідником президентської потенції до змін, які очікує народ. Всередині "Слуги народу", як виявилося, є чимало засланців різних впливових сил, які дедалі більше розривають пухке тіло фракції. А саме фракція, усвідомимо, є головним інструментом, на який покладається Зеленський в утвердженні власного бачення щасливого українського майбутнього.

В цьому моменті слід зупинитись на тому, що партія "Слуга народу" і фракція партії "Слуга народу" - не є тотожними за визначенням. Як би сумно це не виглядало, але сама партія, яка уослоблює прагнення до кращого майбутнього половини виборців, налічує лише шось там близько 150 членів і є чи не вполовину меншою від фракції "Слуги народу", яка має більше 250 парламентських штиків.

Це, звісно, смішно, але потрапити в лави нинішньої правлячої партії - так само складно, як і в лави КПРС часів брежівського застою. І це насправді беспрецедентний випадок, адже протягом історії незалежності України партії зазвичай змагалися за кожного члена. 

Тому партія на сьогоднішній день - насправді мало чим відрізняється від партії, якою вона була ще навесні, коли її очолював мало кому відомий Іван Баканов з Кривого Рогу і яка мала у членах хай не 150, а всього лише 15 членів.

З того ж моменту, коли "Слуга народу" стала парламентським уособленням президента Зеленського, вона змушена дотримуватись партійних традицій: проводити публічні з'їзди, формувати осередки і організації, видавати партбілети і значки… Словом все, що є чужим тому способ управління, який відтворює Зеленський.

Вступивши на публічно-партійний шлях "Слуга народу" наразила себе на кілька небезпек. Передусім небезпек, пов'язаних з публічністю. Тут вже не виходить камерно змінити Баканова на Разумкова, провівши умовний з'їзд в задній гримерці "Олімпійського" чи "Жовтневого". Тепер потрібно демонструвати бодай удавану публічність. 

А тут у черзі на вступ стоять поважні народні депутати, які під прапорами партії на парламентських виборах довели власну гідність і спроможність. Але їхні прагнення поставлено "на паузу".

І саме ці діячі, як ми можемо припускати, стануть головним болем нинішнього партійного функціоналу, який за завданням президента має провести запланований з'їзд максимально гладко.

Задачі з'їзду

Перед партією стоїть завдання максимально безболісно провести зміну голови партії, зформувати керівні органи і визначитися з керівниками регіональних організацій. І буквально кожне з цих питань є гіперчутливим.

Дмитро Разумков в ролі голови Верховної Ради, де йому надзвичайно комфортно, не може бути водночас і головою партії. Тож має поступитись цим кріслом. І Разумков зробить це з неабияким задоволенням. А от обрати нового голову - неабияка проблема. В партії, яку уособлює Офіс президента, немає однозначної впевненості, що Олександр Корнієнко, який є заступником керівника фракції і вважаєтся одним з найвпливовіших функціонерів, потягне цю роботу.

Корнієнка протежує той таки Разумков. Але у Зеленського, хоч Корнієнко і давній (наскільки слово "давній" може застосовуватись до політичних попутників Зеленського), є певне упередження відносно пропонованого кандидата. Він, як особистість, дещо не вкладається в уявлення президента про людину, якій можна довіряти на всі сто.

Тим не менш, іншої кандидатури у Зеленського немає. А тому вирішено сунути в лідери Корнієнка.

Але кандидатура не є настільки вже однозначною. Принаймні такою її не схильні бачити такою певні сили всередини команди Зеленського, яким партійнє будівництво видається все ж не на стільки авторитарним процесом. І останні розкачування ситуації зі з'їздом є саме проявом наміру певних силтих самих "внутрішніх векторів" дещо відкоригувати порядок денний.

Читайте також: Системна атака та Шарій: Хто і навіщо знищує "Слугу народу"

Ігор Коломойський, якому приписують вплив у фракції Зе на пару десятків депутатів, намагається якщо й не зсунути з постаменту Корнієнка, то, принаймні виторгувати певні поступки щодо формування вищої партноменклатури.

Depo.ua вже ділилося висновком, що найбільш активними у нападах на президентську більшість є команди, що так чи інакше асоціюються з Ігорем Коломойським. І Олександр Корнієнко є однією з головних мішеней медійних гасконців Коломойського.

Чи свідчить це, що олігарх та його група має свого кандидата на посаду лідера партії? Розгляд можливих кандидатур дозволяє говорити хіба що про колишнього топа "1+1" Олександра Ткаченка: він єдиний за своїм калібром і зафіксованою у нього "манією величі" може бодай якось сунутись у лідерське крісло.

Читайте також: Окремий "п@здець в партії", за словами Тищенка – екс-гендиректор 1+1 Олександр Ткаченко, наділений "манією величі".

Ткаченко, нагадаємо, нині опинився поза справами, оскільки проект з його просування на посаду голови КМДА замість Кличка, дещо загальмувався. Тому його активність з насаджування власної величі всередині фракції виглядає цілком очевидною, адже амбіції цього медіа-менеджера навряд чи обмежуються лише головування у інформаційному комітеті Верховної Ради.

В той же час його шанси на цей момент посунути Корнієнка з п'єдесталу виглядають малоймовірними. Але розкачуючи Корнієнка козачки Коломойського в "Слузі народу" можуть виторгувати інші ключові важелі.

Призабута нині важливість партійних посад знову стає актуальним активом. Від того, хто очолює керівні органи правлячої партії, залежить і формування всієї владної вертикалі, адже саме у кабінетах партійних босів відбуватимуться кастинги на хлібні посади і прохідні місця у виборчих списках. Застовпити зараз право впливати на майбутні кадрові рішення - значить багато в чому отримати владні важелі. 

Місцеві лідери

Саме від партійних босів, що всядуться у крісла керівників обласних організацій залежатиме висування кандидатів по всіх місцевих виборних органах влади. А це, не забуваймо, після адміністративно-територіальної реформи будуть обласні ради, ОТГ, голови ОТГ та мери великих міст і, не виключено, очільники областей та округів (нинішні голови ОДА та РДА). Плюс до посад очільників регіональних організацій "Слуги народу", на з'їзді, ймовірно, ділитимуть і ті напрямки впливу, що пов'язані з управлінням партійною касою, взаємодією зі спонсорами, розміщенням реклами і іншими.

Останні сплески активності деяких сторін партійного будівництва свідчать, що змагання за проходження своїх кандидатів на хлібні посади в партії лише разгоряється.

І вплинути на процес намагаються не лише зсередини партії - поборотись за вплив пробують і зовнішні партійні фронти. Але результативність команд ми зможемо оцінити лише у неділю, коли в КВЦ "Парковий" таки відбудеться партійне зібрання і будуть ухвалені відповідні рішення.