"Ліва спілка": Чому НСЖУ не помітило гібридну премію Вишинському

Ув'язнений за підозрою у державній зраді журналіст Кирило Вишинський став лауреатом російської премії "Камертон". Українська медіа-спільнота чомусь це проковтнула

Цинізм російської влади (адже зрозуміло, що це преміювання – не ініціатива ручного союзу журналістів Росії, а епізод інформаційної війни) давно не дивує. Анну Політковську, чиє ім'я носить премія, застрелили 2006 року в Москві саме за сміливі журналістські розслідування, у тому числі спрямовані проти російських високопосадовців. При чому тут Вишинський – малозрозуміло. Ставити його в один ряд з Олегом Сенцовим чи Романом Сущенком – за межею здорового глузду.

Дивує інше – повна мовчанка, відсутність будь-якої реакції на "визначення лауреата" з боку Національної спілки журналістів України (НСЖУ). Тим паче що з інших приводів спілка не мовчить. Не мовчить і її голова Сергій Томіленко. Про неоднозначні моменти біографії цього діяча Depo.ua вже детально інформував читачів. Згадаємо також, як у лютому цього року увагу українського суспільства привернула спільна заява Національної спілки журналістів України та аналогічного професійного об'єднання Росії з вимогою звільнити журналіста Станіслава Асєєва, якого з червня 2017 року тримають у в'язниці в Донецьку. Заяву підписали Томіленко та керівник Союзу журналістів Росії Володимир Соловйов.

Віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко тоді справедливо обурилася з цього приводу: "Це тільки в мене відчуття, що це фарисейство вищого фсбшного ґатунку? А адресат де?.. Звільнення Асєєва залежить виключно від президента Путіна, який може сьогодні подзвонити поставленому ним ватажку бойовиків, і Станіслав, як і всі інші заручники в ОРДЛО, вийдуть на волю". Привернула увагу й відсутність у заяві згадок як мінімум про двох політичних в'язнів кремлівського режиму – журналіста Сущенка і режисера Сенцова.

"Нудить від публічно обраної політики "двє страни – одна прафєсія", - зазначає Геращенко. – Рада, що ніколи не була членом спілки, бо зараз мені б було за це соромно. Р.S. А спілка б краще встановила стипендії підтримки родин журналістів – заручників, було б більше толку і конкретики, аніж підписувати папірці з пропагандистами і рупорами Кремля".

Ще раніше народний депутат Дмитро Тимчук розставив крапки над "і", заявивши, що "нинішнє керівництво НСЖУ в особі С. Томіленка, беручи на себе відповідальність говорити від імені всіх членів НСЖУ, по суті, посилено практикує подвійні стандарти, граючи проти інформаційної безпеки України". Повідомивши про припинення свого членства у НСЖУ, депутат зазначив, що керівництво спілки "зробило цю структуру адвокатом антиукраїнських видань, втягнувши її в російські медіа-проекти, серйозно посиливши позиції агресора в медіа-просторі, продовжуючи цю діяльність і сьогодні".

Одним з найбільш красномовних фактів співпраці з ворогом експерти вважають участь НСЖУ в проекті "Дві країни – одна професія" із "пошуку точок дотику" українських і російських журналістів. Він подається як проект ОБСЄ, хоча насправді проводиться Медіаконгресом "Співдружність журналістів", очолюваним секретарем Спілки журналістів Росії.

У березні цього року низка відомих журналістів і громадські структури – ГО Інститут масової інформації, ГО "Детектор медіа", Інститут демократії ім. Пилипа Орлика та інші – висловили керівництву Національної спілки журналістів недовіру. У довгому переліку претензій журналістської спільноти до Томіленка – політичні маніпуляції, викривлення ситуації зі свободою слова в Україні, гра під дудку медіа-олігархів, сумнівність критеріїв і методології оцінювання медійних процесів. Нарешті, відвертий захист проросійських ЗМІ – холдингу "Вєсти" і сайту "Страна", щодо яких є запитання про джерела фінансування.

Та голова НСЖУ і далі атакує українські патріотичні ресурси, які виконують функції відбиття російської інформаційної агресії. Спілка обійшла мовчанкою присудження премії ідеологічному диверсанту Вишинському, зате її голова скаржиться на уповноваженого Верховної Ради з прав людини Людмилу Денісову, яка, бач, відмовляється вплинути на діяльність інтернет-сайту "Миротворець", "з допомогою якого діюча влада намагається залякати "незручних" журналістів, поширюючи їх персональні дані". Показово, що Томіленко критикує сайт за те, що він "служить владі". А хіба у нас не українська влада?

Варто згадати й недавній скандал, який стався під час конференції "Посилення свободи і плюралізму засобів масової інформації в Україні під час конфлікту в Україні і навколо неї", яку скликав представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Арлем Дезір у партнерстві з НСЖУ. Серед гостей заходу були представники російського посольства, а вишенькою на торті став виступ провокатора "Івана Сірка", який зробив "сенсаційне зізнання": нібито саме він віз на територію Криму предмет, через який засудили Сенцова. Томіленко почав виправдовуватися: ніхто цього Сірка не запрошував. Може й так, проте можливість виступу йому надали. Утім, чому тут дивуватися…

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна