Ситник проти Труби: Чому в Україні неминуча нова війна силовиків

Про це передає Depo.ua з посиланням на "Ділову столицю".

В останні місяці політичного міжцарювання, всталеного, коли Володимир Зеленський вже президент, а новий склад Ради ще не вступив у повноваження, конфлікти, що стали вже звичними в середовищі правоохоронців, помітно згладилися. Директор НАБУ Артем Ситник більше не воює з антикорупційним прокурором Назаром Холодницким і висловлюється про нього в інтерв'ю навіть з деякою симпатією; глава НАПК Олександр Мангул хоч і ігнорує антикорупційні наради у нового президента, але спокійно чекає свого звільнення з посади, не продукуючи конфлікти; скандальний начальник управління спецрозслідувань Генпрокуратури Сергій Горбатюк успішно співпрацює з СБУ під керівництвом Івана Баканова у гучній справі заступника міністра окупованих територій Юрія Гримчака. Загалом, складається враження, що більшість силовиків спільно намагаються довести новому президенту свою корисність і ефективність, забувши про чвари між собою.

Винятком є хіба що генпрокурор Юрій Луценко, на якого інші силовики продовжують нападати по мірі можливості. Просто, поки Луценко ще не пішов, на нього дуже зручно перекладати відповідальність за всі свої прорахунки і недоробки, що колеги по "силовому цеху", схоже, і роблять.

Що ж до Ситника, Холодницького і директора ДБР Романа Труби, то їх поки міняти ніхто не буде. По-перше, це процесуально вкрай непросто, а по-друге, у цьому немає великого сенсу, адже вони старанно демонструють лояльність до нової влади і готовність з нею працювати. Дещо осібно стоїть міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, який з великою часткою ймовірності може опинитися і в новому уряді.

Однак вкрай наївно було б припускати, що після відставки Луценка і приходу нового Кабміну всі силовики почнуть злагоджено і організовано працювати. Конфлікт між різними силовими відомствами неминучий, а головним фронтом "війни силовиків" стане протистояння між НАБУ і Ситником, з одного боку, і ДБР з Трубою — з іншого. Сама архітектура антикорупційних органів була вибудувана таким чином, що ДБР і НАБУ можуть існувати виключно в стані конфлікту один з одним. Адже НАБУ — це єдиний орган, який має повноваження розслідувати корупційні злочини високопоставлених чиновників і силовиків, а ДБР володіє ексклюзивним правом вести розслідування щодо детективів НАБУ. Тобто кожен з цих органів має можливість серйозно впливати на політику і політиків, при цьому найбільшу небезпеку ці органи становлять один для одного.

Вже сьогодні в НАБУ і ГБР є справи проти конкуруючого відомства, які і стануть головною зброєю в майбутній війні. Отже, в першу чергу це справа про скандальний відпочинок Ситника в мисливських угіддях в Рівненській області. Ситник, нагадаємо, підозрюється в тому, що кілька разів відпочивав у господарстві "Поліське-Сарни", але жодного разу за це не платив. Рахунки директора НАБУ "по дружбі" нібито оплачував бізнесмен Микола Надейко, що кваліфікується як хабар. Ситник стверджує, що звинувачення на його адресу безпідставні, Надейко, мовляв, просто заплатив за проживання Ситника в борг, а він цей борг вже повернув. Щоправда, жодних доказів погашення "боргу" Ситник так і не надав, а це означає, що перспективи цієї справи багато в чому будуть залежати від роботи слідчих ДБР та суддів, які будуть розглядати справу. Чим би ця справа не скінчилося в майбутньому, репутацію Ситника вона вже підмочила неабияк. Якщо рядовим чиновникам таку дрібницю, як відпочинок за чужий рахунок, пересічні українці і готові прощати, то головному антикоррупционеру країни — ні.

До того ж справа про відпочинок Ситника далеко не єдина в ГБР, яку можна використовувати проти НАБУ. Ще одна не менш резонансна справа пов'язана з роллю НАБУ в розслідуванні скандалу з закупівлями в "Укроборонпромі". У цій справі фігурують не тільки розкручені перед президентськими виборами Свинарчуки-Гладківські, але і ряд детективів НАБУ. Так, вже відсторонений від роботи керівник головного підрозділу детективів НАБУ Андрій Калужиньский (до речі, кум Ситника), підозрюваний в тому, що сприяв фігурантам "справи Свинарчуків" прибрати їх компанію "Оптімумспецдеталь" зі списку компаній з ознаками фіктивності. Про це, зокрема, свідчить листування підозрюваних з Калужинским і його підлеглими детективами, що потрапило в ЗМІ.

Перераховані справи можуть не тільки дуже серйозно вдарити по іміджу Ситника, але й призвести до його відставки. Якщо будуть належним чином розслідувані і суд доведе обґрунтованість всіх звинувачень. Так що немає нічого дивного, що у Ситника готують, що відповісти Трубі. Так, у НАБУ паралельно з ГПУ розслідується кілька справ стосовно конфлікту Труби з низкою його підлеглих. На початку літа Труба звільнив чотирьох керівників структурних підрозділів, не погодивши це рішення зі своїми заступниками, що заборонено законом. Справа дійшла до суду, але Труба судові рішення ігнорував. Все це призвело до того, що по відношенню до Труби були відкриті провадження Нацполіцією, Генпрокуратурою і нарешті НАБУ.

Тут потрібно нагадати, що перший заступник Труби Ольга Варченко — дружина Олександра Варченка, заступника начальника департаменту захисту економіки Нацполіції. Так що конфлікт директора ДБР з заступниками — це частина гри з впливу МВС на ситуацію в бюро. Але якщо для Нацполиции мета цього конфлікту у тому, щоб зробити Трубу максимально залежним від заступників, що після відходу Петра Порошенка з посади президента явно нескладно, то у Ситника в цій грі може бути своя мета і своя роль. Розуміючи, що ДБР і справи, що розслідуються, потенційно можуть потопити його кар'єру, для Ситника зараз найголовніше розкрутити протистояння між НАБУ та ДБР, перевівши його в політичну площину. І тоді будь-які результати розслідування справ проти директора НАБУ можна буде пояснювати політичними мотивами і результатом конфлікту між двома силовими відомствами, а значить, надуманими і сфабрикованими. Що, власне, Ситник вже намагається робити, коментуючи справу про свій безкоштовний відпочинок.

Таким чином, виходить, що війна між НАБУ та ДБР практично неминуча, незалежно від того, як буде переформатований силовий блок новою Верховною Радою. Який результат буде мати ця війна? В короткостроковій перспективі в її ході будуть ослаблені обидва супротивника — Труба і Ситник. В першу чергу обидва понесуть серйозні іміджеві втрати, але саме для керівника НАБУ ці втрати будуть критичними. Якщо для "свіжого" Труби війна загрожує потраплянням у велику залежність від політичних покровителів (хто саме це буде через півроку або рік, сказати складно), то перед Ситником явно маячить перспектива дострокової відставки. У квітні наступного року Ситник святкуватиме п'ятиріччя на своїй посаді й до відходу на відпочинок йому залишиться тільки два. П'ять років — достатній термін, щоб показати щось більше, ніж бої з Трубою, а тут ще й участь у "Гладковськийгейт" і "відпочинок в борг". Так що вже навесні, швидше за все, Ситнику запропонують не чекати аудиту, за результатами якого "зелений" парламент може його звільнити, а написати заяву за власним бажанням. Добре, що громадськість буде тиснути. Такий лайт-варіант буде поступкою його покровителям з США. В іншому випадку Ситника виженуть зі скандалом, бо команда Зеленського навряд чи захоче чекати ще два роки крісла директора НАБУ. Що стосується Труби, то все буде залежати від його поведінки, рівня одіозності і, врешті-решт, корисності новій владі. У будь-якому разі у своєму кріслі він втримається довше Ситника, що вже чимало у повному мінливості політичному житті України.