Ситник проти Холодницького: Хто кого з'їсть?

На жаль, все більше складається враження, що головна задача антикорупціонерів лежить виключно в піар-площині, яка передбачає всього дві опції: по перше, це створення іміджу борців, який, в свою чергу, дозволить побудувати державу в державі. Суть цієї другої опції проста і відома з часів засновника ФБР – на кожного політика існує окрема папка компромату, яку потрібно витягувати в потрібний момент. І для вирішення відповідних політичних завдань.

В усій цій системі є свої правила поведінки, свої кодекси честі і свої герої та антигерої. Отже, давайте просто розглянемо кілька визначальних фактів для розуміння того, як функціонує антикорупційна машина нашої держави.

1. Як формується Homo-НАБУшник?

НАБУ зайшло в наше життя дуже легко, на певній ейфорії і вірі в те, що одна конкретна антикорупційна структура може змінити життя. Ця легкість дала НАБУ глобальний карт-бланш, який був підтриманий особистою позицією послів Великої сімки. Останні взагалі не збираються входити в розуміння того, як функціонує держава, як насправді реально потрібно боротися з корупцією. Було прийняте просте рішення: одна проблема – один антикорупційний орган. Паралельно, треба розуміти, що ідеологічною основою роботи стало грузинське гасло: законність вторинна, головне вирішення питання. Власне вся ця атмосфера і відчуття повної захищеності від будь-кого, утворили атмосферу кастовості в НАБУ. Ця кастовість є, з однією сторони, позитивною частиною роботи НАБУ, з іншої – породжує відчуття повної безкарності, яка крім всього іншого породжує гори матеріалів, які оформлені з найгрубішими порушеннями всіх процесуальних норм.

2. Справа Насірова

Однією з основ роботи НАБУ стало правило "Посади трьох друзів". Саме це правило "вирішило" долю Насірова, який вважав, що голова НАБУ Артем Ситник його друг. Власне, справа Насірова, доволі суперечлива з юридичної точки зору (зрештою, як і більшість подібних справ) – це справа, яка була перевіркою Ситника, а не чимось іншим. Якщо він "посадив" свого друга, значить він зможе рухатися далі.

3. Справа Онищенка

Справа Онищенка – це пошук олігарха, над яким буде проведена "показательная порка". Поки справа майже не рухається, Онищенко захищається так як може, але йому втрачати особливо нічого, бо, по суті, у нього не було заводів і фабрик. Весь його бізнес складався з кількох десятків осіб. Саме тому, він так легко переїхав за кордон. Зараз НАБУ шукає іншу показову жертву. Слово показова – визначальне.

4. Рюкзаки сина Авакова

Справа сина Авакова має під собою лише одне підґрунтя: показати, що справи є проти всіх політиків. Справи можуть прискорюватися, можуть сповільнюватися. Але вони є в міфічному сейфі.

5. Справи Коломойського, Ахметова, Пінчука і Фірташа заховані

Судячи з усього, НАБУ не горить бажанням реально братися за справжніх олігархів – ні Ахметов, ні Фірташ, ні Коломойський, ні Пінчук не є їхніми підопічними. Так, проти них відкриті якісь справи. Але ми не чуємо про обшуки, про арешти їхніх людей тощо. Причина такої лояльності зберігається за сімома замками, хоча лежить вона, судячи з усього, на поверхні: власників телеканалів, які можуть розпочати реальну війну поки не чіпають. Про них можна буде згадати тільки після того, як укріпиться імідж НАБУ. На цьому фоні дуже показовим є ставлення самих телеканалів до НАБУ. Безумовним лідером лояльності є група Пінчука. Далі йде Ахметов, потім Фірташ і замикає четвірку Коломойський.

6. Справа Гонтаревої, якої ніколи не буде

Немає жодного серйозного політика, який би протягом останніх двох років не задав одне логічне питання: Чому НАБУ не чіпає Гонтареву? Відповідей тут аж дві: вона свята або за нею хтось стоїть. Хто може за нею стояти? Судячи з усього, це можуть бути ті самі люди (інституції), які стоять за спиною НАБУ. Власне зараз можна чітко сказати, що Гонтарева виведена з-під будь-яких підозр і її прізвище не фігуруватиме взагалі ні в яких корупційних справах.

7. Чому не працює ДБР?

Робота ДБР, теоретично, може різко ускладнити життя НАБУ, адже ДБР єдиний орган, який має право нагляду за НАБУ. Робота ДБР – це такий собі Дамоклів меч, який поки ніхто не хоче підвішувати. Можна тисячі разів говорити про непереборні труднощі, але для запуску ДБР потрібна політична воля. Судячи з усього, до Президентських виборів ДБР запрацювати не зможе. І це не об'єктивна реальність, а частина чиїхось суб'єктивних домовленостей.

8. Справа Холодницького.

Ця справа – суцільний піар. Ситник вирішив прискорити події, очевидно отримавши "сигнали" від когось із партнерів. Але цей хід не став його тріумфом – в суспільстві обидва виглядають погано. Але водночас всі прекрасно розуміють, що виходів із ситуації є аж три: йде Холодницький, йде Ситник або йдуть двоє. Як довго буде тягтися невизначеність? Судячи з виступу Холодницького, він не збирається здаватися, а значить, якщо не буде форс-мажорів, ця історія може затягнутися на кілька місяців.

Сьогодні я не зміг задати питання нашим головним антикорупціонерам. Точніше це не питання, а прохання: давайте оголосимо місячник антикорупційної піартиші. Може це допоможе реально боротися з корупцією.