"Сірі кардинали" київської політики: Шлапак і Нестор, або до чого тут Тимошенко

Алла Шлапак: жіноче обличчя команди Черновецького

Злети і падіння політичної біографії Алли Шлапак збігаються з перипетіями колективної історії групи осіб, що їх привів у політику колишній столичний міський голова Леонід Черновецький. У лавах його політсили ця депутатка Київради будувала свою кар’єру, її називали куратором "соціального блоку" в команді Черновецького. Її прізвище згадують у числі відповідальних за агітацію серед небагатих і немолодих, проте дисциплінованих виборців, яких іменували "бабусями Черновецького". Іноді таку системну роботу з цим сегментом називають "створенням виборчої сітки".

30-річну уродженку Одещини Аллу Шлапак обрали до міської ради Києва 2006 року – від щойно створеного іменного блоку Черновецького. Правда, тоді вона мала інше прізвище - Селіванова. Видання KиевVласть писало тоді: "Як стверджують джерела, її чоловіком був Володимир Селіванов, син Анатолія Селіванова, який є членом Вищої ради юстиції та постійним представником ВР у Конституційному суді, а свого часу обіймав посаду глави Старокиївської райради столиці". Новообрана депутатка очолила постійну комісію міськради з питань гуманітарної політики і швидко стала співголовою фракції "Блоку Леоніда Черновецького". Виступала із заявами на захист найбідніших містян, зокрема - щодо ціни на соціальний хліб. За два роки, 2008-го, після нових місцевих виборів вона знов обійняла посаду співголови фракції Блоку Черновецького у міській раді. Одночасно була радником мера з питань рівних прав чоловіків і жінок. Іншим співголовою фракції був Денис Комарницький, про знов зрослу впливовість якого в київському закуліссі Depo нещодавно розповідало.

Навесні 2010-го Шлапак виконувала обов’язки заступника Київського міського голови, відповідала за питання медицини і соціального захисту. За рік після того, коли до влади в країні прийшов Віктор Янукович, оточення останнього почало активно цікавитися Києвом і забирати столицю "під себе". У листопаді 2010-го головою Київської міської держадміністрації став Олександр Попов, а Черновецький майже перестав з’являтися на публіці. З вуст Попова почала лунати різка критика "попередників" щодо приватизації комунальних підприємств – Київгазу, Київхлібу, Київенерго, Київводоканалу і оборудок зі столичною землею.

А вже у квітні 2011 року 17 із 43 депутатів Київради від "Блоку Леоніда Черновецького" оголосили про вихід з однойменної фракції. Серед них була і Шлапак, яка очолила групу "Соціальна справедливість" у міськраді, створену, в тому числі, з фрагментів колишньої мерської фракції. ЗМІ повідомляли про взаємовигідну співпрацю цієї групи з регіоналами.

Можливо, поштовхом до масової міграції депутатів із Блоку Черновецького став банальний страх за своє майбутнє: напередодні напіврозпаду фракції (тієї осені вона повністю причинила існування), у квітні 2011-го працівники київського Управління боротьби з організованою злочинністю, за дорученням Генпрокуратури, затримали голову фракції "Блоку Леоніда Черновецького" у Київраді Дениса Комарницького за напад на адвоката через конфлікт за право власності на ласий об’єкт комерційної нерухомості. 2011 року Шевченківський райсуд Києва визнав Комарницького винним у крадіжці документів, 20 тисяч доларів і побитті адвоката та засудив його до умовного терміну.

Після того Комарницький практично до сьогоднішнього часу пішов у тінь, але залишилася на плаву Шлапак. 2014 року вона втретє стала депутаткою Київради. Формально балотувалася як самовисуванка, про недавню участь у команді Черновецького не згадувала. Нарешті, учетверте Аллу Шлапак було обрано до Київради 2015-го по округу на Печерську як представницю партії "Єдність" ексмера Олександра Омельченка.

Тим часом "Соціальна справедливість" виросла до масштабів партії і 2019 року спробувала щастя на позачергових виборах до парламенту 9-го скликання. Алла Шлапак очолила виборчий список, але успіху та кампанія не принесла – "Соцсправедливість" отримала близько 0,1% голосів виборців по Україні, або менше 16 тисяч. Перед тим політикиня теж без успіху двічі, 2012-го і 2014-го, балотувалася до ВР як самовисуванка.

Експерти припускають, що в разі відновлення позицій деяких представників оточення Черновецького у нинішніх умовах "Соціальну справедливість" можуть зробити політичною вивіскою нової "молодої команди".

Перед виборами 2019 року деякі ЗМІ повідомляли про зближення Шлапак із середовищем Юлії Тимошенко. Публікували й фото, де вона фігурує на передвиборчих заходах колишньої прем’єрки, зокрема презентації її передвиборчої програми як кандидатки в президенти "Новий курс".

 

За деякими даними, "рекомендував" Шлапак штабу Тимошенко Вадим Столар, про якого  Depo.ua розповідало як про донедавна "сірого кардинала" київських міських кулуарів, на зміну якому намагається прийти згаданий Комарницький. За інформацією колишнього нардепа-"свободівця" Юрія Левченка, на дострокових парламентських виборах 2019 року Шлапак, разом із Комарницьким, керувала виборчим штабом народного депутата від "Слуги народу" Миколи Тищенка. Подейкують, що ці двоє - не останні люди і в нинішній "зеленій" команді, яка готується "зробити всіх разом" у Києві.

Віталій Нестор і "сірі кардинали" Батьківщини

Після конференції Київської міської організації партії Юлії Тимошенко, що відбулася 2 грудня 2019 року, ЗМІ та соціальні мережі повідомили про послаблення позицій голови фракції "Батьківщини" в Київраді Володимира Бондаренка і посилення групи, до якої входить голова столичних "тимошенківців" Віталій Нестор (очолив міську партійну організацію в липні 2019 року). Цього адвоката і викладача Інституту післядипломної освіти Київського національного університету ім. Тараса Шевченка пов’язували з будівельною фірмою "Київміськбуд-1". Перед виборами 2019 року він очолив громадську організацію "Центр захисту киян", яку багато хто з оглядачів називав мережею для агітації соціально незахищених жителів столиці за Юлію Тимошенко і "Батьківщину".

2019 року програв вибори до парламенту по київському округу №212 на Лівому березі (7 місце, 4% голосів). 2018 року "5 канал" оприлюднив розслідування, де йшлося, що Віталій Нестор є чоловіком Яни Коровченко, а та свого часу була помічником народного депутата Андрія Портнова у Верховній Раді VI скликання. Відомо, що Портнов посідав чільні позиції як юрист спершу в оточенні Юлії Тимошенко, а потім у середовищі регіоналів.

Показово, що за однією і тією ж адресою: Київ, вул. Лаврська, 14 розташовувалися столичний офіс ВО "Батьківщина", згаданий "Центр захисту киян", адвокатське бюро Сергія Коровченка і Благодійний фонд Владислави Молчанової – київської забудовниці, керуючого партнера групи будівельних компаній "Столиця". Молчанову у ЗМІ називають впливовою в середовищі "Батьківщини" особою (Нестора вважають її креатурою).

Інший цікавий персонаж – був внесений у базу сайту "Миротворець" брат дружини Нестора Сергій Коровченко. У 2006-2010 рр. він був помічником Портнова під час перебування того у парламентській фракції БЮТ. Після переходу того до команди Януковича Коровченко очолював управління юстиції Криму під час анексії Росією. Підозрювався прокуратурою і СБУ в державній зраді, фігурував у "плівках Глазьєва" (записи розмов окупантів під час анексії), де цей радник Путіна лобіює кандидатуру Коровченка як "ставленика Віктора Медведчука", на посаду "міністра" в окупаційному "уряді" Криму. Та це не завадило йому балотуватися від "Батьківщини" 2019 року до парламенту по округу на Чернігівщині (вибори програв).

Віталій Нестор до середини 2018 року очолював благодійний фонд Сергія Коровченка, зареєстрований у Прилуках на Чернігівщині. Згодом його змінила дружина.

ЗМІ пишуть про провідну роль зусиль тандему Молчанова-Коровченка у призначенні Віталія Нестора керівником "Батьківщини" в Києві. Останню крапку в цьому процесі було поставлено 2019-го на згаданій грудневій конференції київської "Батьківщини". І зараз пан Нестор під цим брендом уже пропонує киянам "нову стратегію".

Читайте також - "Сірі кардинали" київської політики : Як Комарницький посунув Столара