Сигнали з Кремля: Чого Путін хоче від Зеленського

Володимир Путін дивився стадіонні дебати Петра Порошенка і Володимира Зеленського. А після перемоги коміка не став його вітати

Частиною передвиборчої кампанії Петра Порошенка було зображення Володимира Зеленського в якості кандидата, вигідного Москві. Президент не називав коміка агентом Кремля, наполягаючи виключно на відсутності в нього компетентності і професіоналізму, а от чисельна армія "порохоботів" поширювала в масах думку про слабкість і проросійськість опонента глави держави. 

Як воно насправді, ми ще переконатися не можемо, бо офіційні результати виборів досі не оприлюднені, а також невідома дата інавгурації Зеленського та старт його роботи. Ми навіть не розуміємо, хто буде в його команді, окрім експерта з міжнародної політики, екс-міністра фінансів Олександра Данилюка, і як Зеленський вибудує власну зовнішню політику. Та окрему позицію Москви щодо нового українського президента видно неозброєним оком. Путін особисто не привітав Зеленського, як це зробили Дональд Трамп, Анджей Дуда, Еммануель Макрон, Ангела Маркель та багато інших політиків. Його прес-секретар Дмитро Пєсков відрізав, що "про вітання говорити зарано, як і про можливість спільно працювати. Судити можна буде лише за конкретними справами".   

Януковича ж Путін вітав в 2010-му ще до рішення ЦВК, всього через два дні. Ющенка колись - через 25 днів, після затвердження рішення Верховним судом. До речі, першим міжнародним візитом Віктора Андрійовича на посаді президента була Москва. Порошенка глава РФ не вітав взагалі.

Представник МЗС Росії Марія Захарова висловила сподівання на "перезавантаження", а чеченський лідер Рамзан Кадиров пообіцяв підтримку Зеленського. 

От тільки сам комік жодних позитивів для Росії не підготував. Після виборів у штабі він пообіцяв інформаційну війну за Донбас, бо своїми завданнями він бачить припинення вогню, реінтеграцію територій, а також повернення Криму. Так само Зеленський збирається захищати курс України в ЄС, для питання НАТО хоче референдуму, а захист української мови називає власним обов'язком і робитиме це. 

Зеленський називав Володимира Путіна "ворогом", хоча саме з цим ворогом він збирається йти на діалог, бо іншого виходу нема - потрібно звільняти полонених. До речі, в нового президента вважають це першочерговим завданням на російському напрямку. 

"Для нас зараз завдання номер один повернути всіх наших ув'язнених, всіх військовополонених, наших моряків. Я спілкувався з батьками, знаєте, на це не можна спокійно реагувати. Я зроблю все, щоб повернути - не можу обіцяти, але я зроблю, щоб повернути наших хлопців додому. Це пріоритетне завдання", - казав Зеленський в штабі. 

Окрім цього, Зеленський планує перезавантаження Мінського процесу, пов'язане з кадровими змінами, а також розширення нормандського формату завдяки запрошенню туди Великої Британії і США. 

Що там на Росії

Позитивна риторика російських ЗМІ стосовно Зеленського перед виборами вже змінилася на більш радикальну. На Росії взагалі не чекають відлиги у стосунках між Україною та Росією. Про це пишуть "Ведомости" та низка інших ЗМІ. А близький до помічника президента Росії Владислава Суркова політолог Олексій Чеснаков вважає, що в інтересах свого політичного виживання Зеленський буде проти Росії.

"Зеленський робив заяви, які були спрямовані проти Росії або прямо суперечили її позиції. Не слід очікувати, що він радикально змінить риторику. Українські праві спробують мобілізуватися і взяти реванш, можуть з'явитися нові точки напруги", - вважає Чеснаков.

Пропагандист Соловйов закликав не визнавати результати українських виборів поки, бо Зеленський називав Путіна ворогом.

Деякі видання навіть пишуть, що в Росії відкрилося вікно можливостей - потрібно просто поділитися з Україною ресурсами, які необхідні нам для вирішення проблем, повернення боргів західним кредиторам. І тоді, мовляв, запанує мир, санкції знімуть і все буде добре. Кумедно, та про цю схему часів пізнього Януковича всерйоз пишуть ліберальні видання. 

План Кремля

В будь-якому разі, українцям справді не варто очікувати стрімкого розвороту Зеленського обличчям до Росії. Він має продовжити політику Петра Порошенка, можливо менш радикальну, але точно зі збереженням національних інтересів у протистоянні з Москвою. Курс на ЄС, співпраця з МВФ і партнерство із Заходом - все це нікуди не має подітися. Бо справді є єдиним шансом на політичне виживання в нинішніх умовах.

Та Росія все ж має низку інструментів, якими спробує натиснути вже на нового президента. Особливо на фоні боротьби за парламент і з парламентом, яка очікує на Зеленського, в якого поки ще нема власної фракції в Раді.

По-перше, ще перед другим туром виборів Росія ввела санкції проти України. З 1 червня вводиться заборона на поставку нафти, нафтопродуктів і вугілля. Якраз в літньо-осінній період споживання палива зростає в аграріїв. У таких умовах ціни на нього можуть підвищитися в державі. А це так само запустить здорожчання продуктів. Паралельно з цим Росія тисне на Білорусь, яка є одним з основних постачальників палива на український ринок, щоб спричинити у нас кризу. З Білорусі вже є новини - вони припиняють експорт бензину і дизпалива в Україну через "неякісну російську нафту".

По-друге, Росія руками сепаратистів на Донбасі хитає ситуацію на фронті. Конфлікт згасає і посилюється. В Зеленського ж головним своїм завданням називають забезпечення припинення вогню. І фронт продовжить бути козирем Кремля в питанні України. Захочуть підірвати довіру до обіцянок Зеленського - знову почнуть стріляти. Не варто забувати і про "паспортизацію" жителів "Л-ДНР", яка мусолиться Москвою.

Мета таких меседжів дуже проста. Якщо Зеленський хоче домовлятися, він має сам прийти і попросити, або ж просто запитати, чого хоче Кремль. Там чекають на перший дзвінок. Попри санкції, які за різними оцінками коштують російській економіці 1% зростання на рік, Москва здатна грати в довгу і продовжувати політику з позиції сили. 

Моряки і полонені в цій історії - це лише окремий козир для Росії. За них Путін може забажати зависокої ціни, яка також залежатиме від внутрішньоукраїнської ситуації Зеленського. У випадку падіння рейтингів президента перед парламентськими виборами, повернення полонених стане для нього ковтком свіжого повітря. І він ризикує опинитися в руках Путіна бодай на мить, бо за людей він запросить дорогу ціну. Російський президент точно хоче прямих переговорів Зеленського з ватажками "Л-ДНР", а ще відміни міжнародних позовів України до Росії по Криму і територіальних водах. До цього можна додати ще поступок в газовому питанні щодо транзиту, менш активної співпраці з міжнародною коаліцією у продовженні санкцій...

Depo.ua вже писало, що будь-які поступки Росії, як Харківські угоди в 2010-му, заради отримання бажаного, можуть завершитися трагічно. 

Боротися за звільнення полонених із міжнародною коаліцією треба, але швидкої гарантії на успіх це не дає. Зеленський же подарував надію, що він зможе повернути назад хлопців і припинити вогонь на Донбасі. Це йому згадають вже за 100 днів президентства. І тут так само багато залежить від Кремля.

В цій історії радує одне, що реакція Заходу на перемогу Зеленського свідчить, що наші партнери вивчили урок із кинутими напризволяще українськими лідерами, які швидко з'їдалися Росією. Тому і коаліція збережеться. 

Варто окремо сказати, що Володимир Зеленський для Путіна - це урок і загроза. Бо сам факт демократичних виборів в Україні, на яких позасистемний кандидат переміг зрозумілого для Росії президента Петра Порошенка - не є гарним сигналом. Простий росіянин спочатку позаздрить, а як побачить успіхи в сусідній країні, ще й собі такого захоче. Тому Путін робитиме все, щоб Зеленський провалився. І окремо намагатиметься розбалансувати наші еліти та підтримувати проросійські сили на парламентських виборах, які отримають друге дихання, а деякі з них - "оппоплатформа" з Бойком і Медведчуком - вже мають хороші рейтинги за соцопитуваннями. 

Тому на нас з вами чекає нова фаза протистояння з Росією за будь-яких розкладів. 

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна