Штрафи і швидке блокування : Чому ЗМІ напружилися в очікуванні закону Ткаченка

Напередодні Нового року, 27 грудня, в парламенті було зареєстровано проект нового закону про медіа, який викликав неабиякий резонанс серед видавців та журналістів ще тоді, коли його неостаточна версія просочилася у медіа. За духом та суттю поданий проект відповідає тому, що був злитий у мережу. Хоча в остаточному варіанті більш чітковиписано механізм блокування сайтів провайдерами. В цілому ж проект продовжує нести ризики утиску свободи слова і контролю за медіа-сферою, інформує Depo.ua.

Навколо цього законопроекту, який є продуктом голови інформаційного комітету Ради Олександра Ткаченка, і про розробку якого постійно інформує міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський, інтрига тримається вже досить тривалий час. Основною лякалкою для журналістів, блогерів, видавців та керівників каналів було ймовірне запровадження кримінальної відповідальності за наклеп. В тому, що журналістів за їхні тексти зможуть притягати до криміналу багато хто побачив ознаки цензури і тиску.

Втім, в тому проекті, що наразі опинився у відкритому доступі, хоча ще не був поданий офіційно в Раду, кримінальної відповідальності за наклеп немає. Але експерти та учасники ринку знаходять в ньому інші механізми, за допомогою яких непокіних писак можна притиснути до нігтя.  В наборі Ткаченка і суттєві штрафи, і блокування інтернет-ресурсів, і заборона на розповсюдження певної інформації.

Автор закону, колишній топ-менеджер каналу 1+1 Олександр Ткаченко потому, як в мережі почалася критика у бік його дітища, дав певні пояснення. За його словами, той проект, що потрапив у мережу, є поки що чорнеткою.

Щодо суті документу, Ткаченко дав зрозуміти, що він систематизує низку діючих законів про інформаційну і медійну сферу в Україні, а також "починає регулювати питання, які в 90-ті були відсутні як такі. Як от онлайн-медіа, наприклад". Тобто новий закон має стати свого роду кодексом, який регулюватиме не лише діяльність ЗМІ та журналістів, а й всю медійну індустрію.

Водночас Ткаченко підтверджує, що механізми штрафування та заборони розповсюдження окремих медіа у проекті закону передбачено. При цьому підкреслює, що такі блокування відбуватимуться лише за рішенням суду.

Ткаченко у своєму коментарі розвіяв також припущення, що закон розробляло міністерство Бородянського. "Проект Закону України "Про медіа" не розроблявся міністерством культури, молоді та спорту, а парламентським комітетом", - зауважив нардеп. І, хоч і очікувалося, що його подаватиме уряд, зареєстровано проект було все ж таки групою нардепів начолі з самим Ткаченком. 

Нардеп також закликав не розганяти передчасно зраду, а дочекатися реєстрації законопроекту та подивитися фінальний текст і після цього взяти участь в обговореннях та круглих столах.

Але оскільки довіри до обіціянок "слуг народу" ставити ті чи інші проекти на публічне обговорення і враховувати думку громадськості немає, цілком можна очікувати, що проект закону "Про медіа" тягнутимуть з масимальною швидкістю і наполегливістю -  як тягнуть закон про ринок землі. Наші колеги з інших ЗМІ не виключають, що ухвалення проекту монобільшістю може відбутись навіть у річницю схвалення так званих "диктаторських законів" Януковича. Рада за них, нагадаємо, проголосувала 16 січня 2014 року.

Врегулюють всіх

Проект є доволі об'ємним документом. Він вводить у законодавство нові поняття та цілі медійні галузі, які до того не зазнавали настільки детального регулювання. Йдеться про онлайн-медіа, комунікаційні мережі, студії-виробники, універсальні медіа-сервіси, систему мовлення громад та інші специфічні нюанси. Загалом під дію закону, виходить, підпадає будь-яка діяльність з поширення інформації у маси - незалежно від того, якими каналами це поширення відбувається.

Автори проекту, беручись за регулювання медіа, вбачають роль держави серед іншого в забезпечення достовірності та збалансованості подачі інформації, захисті користувачів інформації, особливо неповнолітніх, від шкідливого впливу, забезпечення ефективного нагляду (контролю) за дотриманням на території України вимог і обмежень у сфері медіа. 

Обмеження 

І хоча автори проекту заперечують цензуру, багато уваги у проекті приділено регулюванню та контролю щодо змісту поширюваної інформації. Особливо це стосується відомостей з-за так званого "поребрика".

В окремій, 37-й, статті законопроекту поряд з усталеною і звичною забороною закликати до повалення конституційного ладу, війни або та порушення територіальної цілісності України, фігурує заборона розповсюджувати матеріали або інформацію, що виправдовує чи пропагує перелічені дії. Ця норма дещо розширює поле застосування закону, оскільки під заборону можуть підпадати навіть художні фільми зі сценами, на яких, скажімо, Гітлер обговорює зі своїми генералами план захоплення України.

Забороняється також поширювати інформацію та матеріали, в яких заперечується або виправдовується злочинний характер комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні, злочинний характер націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму.

Не можна буде створювати позитивні образи осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління часів комуністичного режиму. А також працівників радянських органів державної безпеки. З огляду на суб'єктивність поняття "позитивний", а також через гіпотетичну віднесеність радянських розвідників до списку працівників "органів державної безпеки", серіал про Штірліца тепер по телевізору ми, схоже, вже не побачимо.

Читайте також: Блокування сайтів та експрес-суди: Що "слуги народу" "впарюють" у законі про медіа (ДОКУМЕНТ)

Окремий розділ законопроекту присвячено обмеженням, пов'язаним зі збройною агресією. Вони діють в той період, коли діє відповідна постанова парламенту про визнання тієї чи іншої країни - державою-агресором чи окупантом. 

Список заборон тут доволі широкий. Забороняється, зокрема, поширювати матеріали, які популяризують агресора та виправдовують агресію, анексію та окупацію. Також обмежується присутність ЗМІ країни-агресора в медійному просторі України. Громадянам та юрособам країни-агресора не дозволяється ставати суб'єктом у сфері медіа в Україні, а також встановлюються інші суттєві обмеження щодо впливу інформації від країни-агресора в Україні.

Нацрада

Особливе, нове, наповнення отримує у проекті закону і Нацрада з питань телебачення та радіомовлення. Вона від моменту набрання законом чинності стає фактично головним регулятором у сфері розповсюдження інформації, не обмежуючись лише радіо та телебаченням.

Загалом цьому органу присвячений цілий розділ законопроекту, який визначає принципи формування, критерії добору членів і процедуру їх призначення, повноваження ради та порядок ухвалення нею рішень.

З широкого списку повноважень Нацради можна відзначити декілька точок ризику. Так, цей орган буде займатись реєстрацією медіа – в тому числі, і онлайн-ЗМІ. Вона ухвалюватиме рішення як щодо видачі реєстраційних документів, так і щодо скасування реєстрації медіа, чія діяльність почне суперечити законодавству. Також Нацрада в окремих випадках буде звертатись до суду щодо скасування реєстрації. Йдеться про великий список незначних, значних та грубих порушень до якого входять такі як розповсюдження порнографії та інформації з наведеного вище умовного "списку Штірліца".

Національна рада спільно з органом спільного регулювання розробляє та затверджує критерії віднесення інформації до такої, що порушує вимоги закону. Тобто сам закон лише визначає напрямки цензурування, а вже Нацрада буде опрацьовувати та регламентувати критерії невідповідності контенту вимогам закону. Тож перелік табуйованих тем може стати більш суворим.

Нацрада самостійно накладатиме санкції на медіа, які порушуватимуть закон. У списку санкцій передбачено як штрафування (це питання вирішуватиме Нацрада самостійно, а також позбавлення ліцензій, скасування реєстрацій та заборону поширення на території України (тут вона має звертатись до суду. При  цьому справи розглядатимуться у адмінсудах і за скороченою процедурою).

Також Нацрада має слідкувати не лише за змістом поширюваної у медіа інформації, а й за прозорістю структури власності кожного медіа. Цю прозорість медіа-чиновники перевірятимуть під час видачі ліцензій окремим ЗМІ, або у будь-який інший час.

Читайте також: Закон про медіа: Чому в ЄС ініціативи Зе-команди щодо журналістів назвуть цензурою