Що б зробили з Жаданом, якби той заспівав у Луганську "Путін - х..ло"

Цими вихідними харківська патріотична молодь мала можливість пополемізувати з "золотими устами донбаськими", які радо готові смоктати "детородний орган" терориста Мотороли. Мова йде про лауреатку "міжнародної премії імені Сергія Єсєніна", так би мовити "поетесу" Олену Заславську з окупованого Луганська. В Україні ця майстриня поетичного слова стала широко відома завдяки палким матюкливим "віршикам" про те у кого справжня новороска має "соссать х.й" із задоволенням, а в кого, краще цього не робити, бо він нестоячий. Тут віршомазка натякає певно на віце президента США Джо Байдена.

Коротко подія виглядала так: в суботу в приміщенні Харківського національного університету ім. В. Каразіна відбулася "дискусія з європейськими інтелектуалами" з актуальних питань сьогодення. Найбільш відомими учасниками цієї дискусії стали український поет Микола Жадан та згадувана вже Заславська. Така собі звичайна інтелігентська забавка. Під час дискусії Заславська відзначилася небажанням вставати під державний гімн України та заявою, що Луганськ на даний момент не Україна, повторенням остогидлих штампів про федералізацію, переворот, Бандеру, Дєнь Пабєди, рускій язик, "Донбас не чують" тощо і у супроводі та під захистом генконсула Німеччини залишила це збіговисько інтелектуалів.

Хто і для чого запрошував "золоті уста донбаські" на цю зустріч так до кінця і не зрозуміло. Та це й не важливо. Обурює в цій ситуації дещо інше. В українське місто приїхала людина, яка відкрито співпрацює з організацією "ЛНР", що офіційно визнана терористичною. За логікою здорової людини, пані Заславську одразу після перетину лінії розмежування мали б зустріти працівники Служби безпеки України та доправити до СІЗО СБУ, де уже і вирішувати ступінь участі нібито поетеси в житті її нібито республіки. А після довгого допиту уже визначити її процесуальний статус. А далі все за встановленою КПК процедурою: або офіційна підозра слідство суд і строк, або статус свідка і зобов'язання з'явитися в будь-який момент для надання нових свідчень. Здоровий глузд підказує, що людина, яка відкрито агітує за терористичну організацію винну у вбивствах тисяч невинних людей, просто свідком бути не може, але повторюся висновки щодо винуватості – це компетенція відповідних силових органів та суду.

Для більшої наочності абсурдності ситуації можна собі уявити, що б сталося з тим же Жаданом, якби він приїхав до Луганська та розповідав там, що "Путін – х..ло", Росія – агресор, а Плотницький - терорист. Варіантів сумісних з життям в цьому випадку для Жадана було б небагато. Якщо б його не пристрелили одразу як шпигуна хунти, Жадан або вирушив "на підвал" у катівню, або ж шляхом Надії Савченко та Олега Сенцова в російську буцегарню років на 20 за екстремізм.

В Україні ж "золотим вустам донбаським" не лише дали слово, а ще й забезпечили охорону від досить великої кількості охочих надавати по цих вустах чимось менш приємним ніж дітородний орган Мотороли. Толерантність, звісно, річ правильна і прогресивна, але було б чесно і справедливо, аби усю українську толерантність та гуманне ставлення до себе товаришка Заславська відчула і змогла оцінити уже в тюрмі, де б над нею не тільки не знущалися і не катували, а й навіть надали можливість бавитися написанням слів, які самій Заславській чомусь вважаються віршами. Правда, почувши ці шедеври з "золотих вуст донбаських" Сергій Єсенін, будь він зараз живий, сам би вирвав собі вуха, вийняв очі і повісився вдруге.