Telegram-пузир: Скільки коштують політичні війни і створення "сіток" в Україні

Чи перехопить нова альтернативна інформаційна платформа грошові потоки від інших гравців ринку ЗМІ

Telegram-пузир: Скільки коштують політич…

Бум мікромедіа, які транслюються через месенджер Telegram, виник через кризу довіри до традиційних медіа, а також через зацензурованість найпопулярнішої соцмережі в Україні Facebook. Для українців Telegram став ніби ковтком свободи як колись для громадян СРСР західні радіостанції, що розповідали про життя в Союзі більше правди, аніж всі тогочасні ЗМІ.

Але замість того, аби зробити вітчизняну політику більш прозорою та зрозумілою Telegram лише заплутав споживача, зануривши його у вир фейків та маніпуляцій.

Російський шаблон

Telegram як спосіб розповсюдження інформації, таке собі ЗМІ нового штибу, прийшов в Україну з Росії. Його створив відомий російський інтернет-менеджер Павло Дуров потому як втратив вплив на соціальну мережу "Вконтакте". Спочатку це був просто меседжер, який просували як більш захищену альтернативу Viber'у та WhatsApp. Але в якийсь момент в ньому побачили потенціал масового інформування.

Принадою Telegram'у стала можлива анонімність яку гарантує розробник. Ви можете створити один або десяток каналів, регулярно наповнювати їх будь-яким контентом і при цьому залищатись у тіні. Це створило специфічну можливість зливати компромат без небезпеки бути пійманим і покараним. І цей інструмент зливу виявився набагато зручнішим і безпечнішим, аніж традиційні медіа і навіть соцмережі, в яких доволі складно залишатись абсолютно непрозорим.

Пару років тому дехто наближений до центрів впливу в російському Кремлі угледів в цьому нову можливість впливати на маси. Набивати читачів на початках пробували за допомогою соцмереж. Але згодом у гру вступили Роскомнадзор разом з ФСБ, які намагалися заблокувати месенджер на території Росії. Дискусія про необхідність блокувати Telegram вийшла у широкий простір і зробила для його популяризації більше, аніж всі попередні засоби розкрутки. В підсумку, Кремль був змушений купити найбільш популярні політичні канали і створити власну мережу.

В Telegram полилися великі кошти, адже кожна більш-менш впливова політична група почала створювати свою мережу анонімних каналів або перекуповувати вже існуючі. Традиційним медіа залишалося лище з заздрістю спостерігати за стрімкою капіталізацією нової платформи, яка стала чи не основним полем для інформаційних війн.

Що шукають українці в Telegram

В Україні популярність Telegram'у обумовили ті ж самі російські анонімні канали, які почали шукати нові ринки. В потужних російських телеграм-мережах почали виникати специфічні канали, присвячені подіям в ОРДЛО та в Україні. Найбільш очевидну зацікавленість демонстрували так звані політичні емігранти з оточення Януковича, які так чи інакше шукають можливість бути в українському контексті. Серед асоційованих із ними називають "Женщину с косой", "Крокоділ" та інші різного роду "інформовані" канали.

Але на відміну від Росії в нас популярність телеграму обумовилася не тим, що його почали забороняти, а дещо новим способом подачі інформації, який дозволяє споживачу відчути свою належність до вузького кола утаємничених. На фоні дефіциту істини причетність до сокровенних знань створює ілюзію інформованості і нібито контролю за процесом. Поняття "інсайд" стало сакральним символом правдивості вкинутої інформації.

По суті, Telegram грає на низинному прагненні споживача до пліток. Адже саме анонімні телеграм-канали створили можливість відчути себе долученим до "таємниць" реальних стосунків всередині влади. Відсутність зрозумілого і виразного уявлення про справжні мотиви ухвалення рішень владою, читачі із захопленням споживають різні версії та чутки марковані як "інсайд".

Саме дефіцитом інформації пояснюється і те, що багато українських ЗМІ "підсіли" на Telegram і часто використовують його як джерело інформації. Підхід тут такий: інормація схожа на правду, виглядає як правда, а значить і є правдою. Тим більше, що перевірити її немає жодної можливості через недоступність і закритість того ж Офісу президента правлячої партії навколо яких переважно і точаться всі telegram-інтриги.

Telegram як політичний інструмент 

Специфіка українського Telegram'у проявилася у тому, що поряд з анонімними каналами є багато й авторських. Вони спочатку ставали дублерами акаунтів у Facebook, а потім переходили і у статус основних. Так, в Telegram міцно улаштувався блогер і віднедавна партійний лідер Анатолій Шарій, який за кількістю своєї аудиторії дасть фору більшості анонімок. Щоправда, канал у нього частково набитий ботами - це легко перевіряється в статистичних серверах. Подейкують, саме Шарій дотичний до найбільш інсайдерських каналів. Аналогічно впевнено себе почувають на новій платформі Олександр Дубінський, Андрій Портнов чи Максим Бужанський, які також не гребують ботами.

В той же час практика свідчить, що найбільш успішним в плані інформаційного впливу є симбіоз авторських і анонімних каналів, коли перший вкид робиться через безіменний, а потім підхоплюється блогерами і традиційними ЗМІ.

Звісно, ніхто з великих гравців, в тому числі і ОП, не визнають своєї причетності до мереж каналів. Особливо анонімних. Щоби класифікувати їх по групам належності потрібно певний час відстежувати контент, що публікується на предмет його корисності тому чи іншому політичному бенефіціару.

Примітно, що використовувати Telegram як політичний інструмент в Офісі президента почали досить швидко. Так званий пул "каналів Банкової" почали використовувати за російським прикладом для внутрішньовидової боротьби. Серед активних сіток можна також знайти пул каналів, що орієнтується на інтереси олігарха Ігоря Коломойського. Подейкують, є своя мережа у міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Також солідний пул є в уже згаданих вище політичних емігрантів. Пробує свої сили в "тєлєзі" і Петро Порошенко, хоча й не так успішно, оскільки в його медіаофісі довго залишалися консерваторами і не визнавали перспективність нової платформи. А сьогодні, судячи з активності його каналу по примноженню аудиторії, ним займаються не дуже професійні SMM-ники, які закуповують аудиторію.

Окрім конкретно орієнтованих на той чи інший центр впливу, в Telegram'і стрімко зростає сегмент політично-комерційних каналів. Їхньою метою є вже не стільки обслуговування єдиного спонсора, а заробляння на інформації. Формується навіть своєрідний ринок, коли власність на ті чи інші канали і цілі сітки може передаватись з рук в руки.

Скільки це коштує

Якщо говорити про бюджет, то існує кілька способів інвестицій в Telegram. Перший - створити чистий канал і набирати живу аудиторію, рекламуючи його у Фейсбук, в інших каналах Telegram та різними інструментами. Це більш дорогий та доволі повільний метод. Щоб отримати канал на 10 тисяч підписників, доведеться витратити мінімум 100 тисяч гривень на просування. Окремо варто закладати зарплати SMMникам та райтерам. Досягнути 10 тисяч можливо за термін від 2 до 5 місяців. Можливо робити це швидше, якщо мати свою мережу каналів чи доступ до ЗМІ. Це буде живий канал з реальними людьми. 

Другий - створити штучний канал і поступово набивати його реальними людьми. Тут все доволі просто. Власник створює канал. Купує умовно 10 тисяч ботів (від 2000 гривень). Також витрачає на місяць $500-1000 на купівлю переглядів свого каналу у ботоферм. Простіше кажучи, за ці гроші пости каналу будуть читатися тими самими 10-ма тисячами підписників. Для чистоти статистики. Цей варіант хороший для створення одразу готової ілюзії впливового каналу. Частіше за все так роблять з метою одразу додати цей канал в існуючу сітку. Один з останніх прикдадів такого бото-каналу - Картель.

Мережа з двох-п'яти каналів може обходитися власнику в 5-10 тисяч доларів на місяць, включно із зарплатами SMM-ників та райтерів.

Але вже сьогодні такі інвестиції окупаються. "Джинса" в Телеграмі стартує від $500 доларів. І ці канали - мережі каналів - стають ще одними точками доступу, у які вкидується та поширюється необхідна інформація. 

Telegram-гейти

Найбільшим феноменом українського Telegram'у можна вважати анонімний канал Джокер, який завдяки низці пранків спромігся розвести декого з відомих політиків на компрометуючі зізнання. Так було з відомим парламентським гульвісою Богданом Яременком, який мав необережність не впізнати співрозмовника і вибовкав зайвого. З Джокера розпочався і постільний скандал у Мінтрансі, який коштував посади заступниці міністра Олександрі Клітіній. Але схоже, що Джокер таки змінив нещодавно власника, оскільки практично перестав продукувати компромат на владу.

Чимало "шороху" наробив канал Темний лицар, який певний час збурював суспільство секретами внутрішньої кухні "Слуги народу", публікуючи скріншоти внутрішньофракційних листувань. Але в якийсь момент лицар втратив доступ до цих данних і почав годувати читачів вже не секретами партії, а оцінками та трактуваннями. Темний лицар пов'язаний з Олександром Дубінським і Максом Бужанським.

Скандальним став також пул каналів, які багато спостерігачів пов'язують з Банковою. А конкретно - з комунікаційним менеджером Зеленського Кирилом Тимошенком, який формально є заступником голови ОП. Вкидаючи інсайди, які у вигідному світлі виставляють керівника президентського Офісу Андрія Богдана, ці канали наразилися на гнів помічника президента Андрія Єрмака про якого створено уявлення як про альтернативний богданівському центр впливу на Володимира Зеленського. Нібито Єрмак звинуватив Тимошенка в підриві свого і президентського авторитету за домогою Telegram чим змусив останього виправдовуватись і дистанціюватись від причетності до анонімної сітки в якій флагманські функції виконують доволі популярні канали Легітимний та Резидент. 

Останній скандал, до речі, стає фактором подальшого зростання популярності Telegram'у, оскільки залучення уваги з боку найвищих посадових осіб і намагання докопатись до істинних власників зіграє ту саму роль, яку свого часу зіграв Роскомнадзор у РФ.

Перспективи

Якщо розглядати український сегмент Telegram'у як какльку з російського, то можна прогнозувати подальше зростання з вливанням у цю сферу суттєвих коштів. Не виключено, що ми спостерігаємо надування чергового пузиря, який за короткий термін буде насичено продуктом, який споживач просто не встигатиме перетравлювати.

За цим, якщо пузир гучно не лусне внаслідок втрати, наприклад, можливості збереження анонімності, прийде стабілізація. І Telegram стане ще одним сегментом медіапростору, частково посунувши конкурентів в особі ТВ, радіо та консервативних інтернет-майданчиків. Втім враховуючи загалом низьку капіталізацію медійного ринка України з низькими обсягами рекламних бюджетів, цілком може статись так, що "Болівар" не витримає чергового наїзника.

Читайте також: Блокування Телеграм. Чому у влади не вийде

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"