План "Б" - це Байден: Чому у ТКГ натякнули, що на Банковій нема нового плану по Донбасу

Заява очільника української делегації в ТКГ Леоніда Кравчука про те, що впродовж кількох місяців Київ у врегулюванні конфлікту на Донбасі перейде до "плану Б", розробку якого завершує українська РНБО, виявилася настільки гучною, що на Банковій, вочевидь, вирішили її прокоментувати. Використавши для цього людину з достатнім рівнем медіа-грамотності. Тому представнику української делегації в ТКГ Сергію Гармашу довелося учора намагатися пояснити, що саме мав на увазі його шеф.

Пояснення вийшло не те, щоби зовсім чітким. "Мінський процес, питання врегулювання конфлікту на Донбасі — це питання українсько-російської війни, воно лежить в контексті великої геополітики. План "Б" напевно залежатиме від перших кроків адміністрації Байдена, залежатиме від того, які будуть зміни в Європі, зокрема з коронавірусом, тому що це впливатиме на економічну ситуацію в світі і в Росії", — повідомив Гармаш.

Сильно зрозумілішою від того ситуація не стала. Хоча б тому, що, за словами Кравчука, "план Б" мав би бути затвердженим вже на початку наступного року. В той час як інавгурація Байдена відбудеться 20 січня. Після чого буде голосування в Конгресі стосовно кандидатури держсекретаря, формування його команди, і багато інших організаційних тілорухів. Тому від кінця січня пройде ще не один місяць до того, як з'являться бодай якісь зримі кроки адміністрації Байдена у сфері міжнародної політики.

Більше того, заміна президентської адміністрації у США однозначно не призведе до якихось революційних змін у політиці США стосовно українсько-російського конфлікту. Хоча б тому, що тяглість цієї політики забезпечується міжпартійним консенсусом, виразником якого буде Конгрес США. І говорити в цьому контексті про "відключення Росії від SWIFT" чи якийсь інший радикальний санкційний наступ на Москву наразі немає жодних підстав. Принаймні, за умови відсутності значної ескалації насильства на Донбасі чи якихось інших геополітичних авантюр з боку Кремля.

Складається враження, що в реальності жодного "плану Б", "плану В" чи якого завгодно іще реально сформульованого стратегічного документу в української влади не існує. Неозначені розмови про "ймовірне введення миротворчого контингенту на Донбас" - без розуміння хто, як і на яких умовах цей контингент вводитиме, і з якого дива Росія та сепаратисти на це погодяться - "планом" вважатися не можуть. Більше того, "прив'язка" вирішення конфлікту на Донбасі до зовнішніх чинників виглядає як спроба влади зняти з себе бодай частину відповідальності.

Натомість цілком очевидно, що має місце намір команди Зеленського взяти на озброєння тактику очікування, і готовність скористатися якимось сприятливими зовнішньополітичними умовами — будь то прискорення економічної кризи на Росії, жорсткіша позиція Вашингтону чи вторгнення марсіан до Москви.

І в цій тактиці вичікування, до якої, схоже, остаточно перейшла адміністрація Зеленського, теж немає нічого апріорі негативного. Особливо якщо зважити на якість тих управлінських та політичних рішень, які ця команда може прийняти у випадку активних політичних дій.

Але перейшовши до цієї тактики, напевно, слід припинити генерувати "сенсаційні" заяви про скорий перехід до "нового плану". Особливо якщо його не існує. Подібні заяви не тільки денервують українських громадян, але й збивають з пантелику наших міжнародних партнерів. Які, підтримуючи Україну в конфлікті з Росією, все-таки заслуговують на те, щоби Київ завчасно попереджав їх про зміни своєї стратегії у справі вирішення конфлікту. Ну, чи на крайній випадок, слід офіційно повідомити Францію, Німеччині та США, що заяви Леоніда Кравчука стосовно Донбасу можна вважати "білим шумом", і жодної уваги їм не приділяти.