Піар понад усе: Чому Рада провалюватиме закони про інформаційну безпеку

Він каже: Верховна Рада спробує внести до порядку денного законопроект №9275, який відкриває шлях до застосування Закону "Про санкції" щодо українських телеканалів. Цим законом, вважає він, нардепи від БПП і "Народного фронту" пропонують дати право парламенту вимагати від Ради нацбезпеки і оборони припиняти мовлення телеканалів, які запідозрять в "інформаційній підтримці тероризму". При тому саме визначення "інформаційної підтримки", зауважує Томіленко, є нечітким, що дозволить владі застосовувати цей закон для політичної цензури.

"Після критики в Україні та світі голосування в парламенті з вимогою ввести санкції у відношенні двох українських телеканалів – 112 і NewsOne – у владних кабінетах зробили висновки. І вирішили розширити правове поле до тих масштабів, які зроблять законними політичні рішення у Верховній Раді проти українських ЗМІ", - відзначає глава НСЖУ. На неоднозначні заяви і дії якого неодноразово звертали увагу й експерти, і політики. Його називають послідовним захисником інтересів прокремлівських ЗМІ в Україні. А ще можна згадати спільну з керівником Союзу журналістів Росії заяву Томіленка з вимогою звільнити журналіста Станіслава Асєєва, якого з 2017 року тримають у в'язниці в Донецьку – без жодних згадок про інших бранців Кремля. Віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко тоді назвала цю заяву "фарисейством вищого фсбшного ґатунку". То ж і не дивно, що Томіленко повстав проти згаданого законопроекту.

Спробуємо розібратися, що ж він собою являє і де в ньому утиски свободи слова. Відразу заначимо: 20 листопада законодавче дітище Івана Вінника, Оксани Білозір, Тетяни Чорновол (всього 8 авторів) не було внесене до порядку денного.

У пояснювальній записці до документу його необхідність обґрунтовується наступним чином: потрібно розкрити деякі аспекти поняття сприяння тероризму, зазначивши, що таким сприянням є, зокрема, надання або участь у наданні фінансової або матеріально-технічної підтримки, інформаційної підтримки (створення чи поширення інформації, що підтримує, пропагує, популяризує, позитивно висвітлює) терористичним організаціям, незаконним збройним формуванням, іншим суб'єктам, які здійснюють, беруть участь чи сприяють терористичній діяльності, окупації території України, збройній агресії проти України; встановити виключного суб'єкта для внесення на розгляд Ради національної безпеки і оборони України пропозицій щодо застосування, внесення змін до санкцій по відношенню до засобів масової інформації, мовників, телерадіоорганізацій та інших суб'єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення, їх засновників, вигодоодержувачів, які є резидентами України, – Верховну Раду України.

Таким чином забороняється вносити пропозиції щодо застосування санкцій до зазначених суб'єктів президентові, Кабінету Міністрів, Національному банку України, Службі безпеки України. Простіше кажучи, єдиним суб'єктом, який може рекомендувати РНБОУ запроваджувати санкції щодо окремих ЗМІ, визначається парламент.

Сам цей факт є видається логічним, оскільки унеможливлює тиск на засоби масової інформації з боку силовиків або урядовців. А в парламенті, і це добре показала історія із затвердженням указу президента про воєнний стан, будь-які обмежувальні заходи проходять зі значними проблемами. Або не проходять взагалі. У ВР так сплелися інтереси власників ЗМІ і депутатів, що більшість голосів за щось, що загрожує спокою медіа-магнатів і можливостям депутатів для піару в ефірі, назбирати складно.

Законопроект розкритикували і парламентські експерти. Магістральна думка цієї критики – Верховна Рада не може брати на себе більше повноважень, аніж є в Конституції. Інша позиція - чинне законодавство вже передбачає законні механізми реагування у разі інформаційної підтримки та сприяння терористичній та іншій незаконній діяльності. Третя теза - законопроект не містить процедури і чітких критеріїв оцінки, за якими діяльність ЗМІ та інших медіа суб'єктів з поширення певної інформації буде вважатись терористичною і може підлягати санкціям.

Попри це комітет з питань нацбезпеки рекомендував прийняти законопроект у першому читанні. Та, скоріше за все, цього не станеться. Провалиться не лише цей законопроект, але й документ зі схожим спрямуванням – про внесення змін до закону "Про телебачення і радіомовлення" щодо посилення інформаційної безпеки та протидії державі-агресору в інформаційній сфері. Він є у порядку денному. І головна причина – вибори. Кому здалася та інформаційна безпека, коли потрібно балотуватися з розв'язаними руками і язиками.