Самміт невисловлених звинувачень: Про що промовчали Зеленський, Мішель та Боррель

З формальної точки зору, цьогорічний, 22-й саміт Європейського Союзу та України пройшов більш ніж успішно. Сторони зустрілись, поспілкувались, оприлюднили підсумкову заяву (проект якої був узгоджений чи то минулого, чи то позаминулого місяця), відповіли на запитання журналістів  – і розійшлися, задоволені собою.

ЄС найближчим часом виділить Україні 60 мільйонів євро. Про центральний уряд тут не йдеться – гроші підуть на розвиток регіонів, громадських організацій та зменшення впливу енергетики на екологію, але то подробиці. Європейський Союз хоч і не пообіцяв Зеленському посилення антиросійських санкцій, проте запевнив українського президента, що наявні обмежувальні заходи залишаться в силі до відновлення територіальної цілісності України.

Уряд та Європейський інвестиційний банк підписали угоду про фінансування "процесу термомодернізації", а попросту - утеплення громадських будівель в Україні, обсягом 300 млн євро.

Навіть на химерну пропозицію Зеленського стосовно співпраці з Україною у справі виробництва майбутньої вакцини від коронавірусу благодушні європейці також погодились. Не зовсім зрозуміло, як ця "співпраця" виглядатиме, якщо ЄС закуповує вакцину в комерційних компаній, і на Банковій теж поки біолабораторій ніби немає – але то подробиці. Скоріше за все, Україні тривіально нададуть безкоштовно якусь кількість доз з європейських запасів – та й по всьому.

"Вишенькою на торті" стала урочиста обіцянка євробюрократів відновити безвіз одразу після пандемії, та на додачу таки підписати з Україною парафовану ще сім років назад угоду про відкрите небо, яка поки затримується через проблемний і непередбачуваний "брекзіт". Угода дасть можливість європейським лоукостерам легше заходити на український ринок.

Отже можна сказати, що знайомство Зеленського з європейськими партнерами відбулося в райдужних тонах. І навіть ремарки високого представника ЄС із закордонних справ Жозепа Борреля стосовно того, що ЄС – "таки не банкомат", і виділяє фінансову допомогу Україні в обмін на здіснення конкретних реформ, а не з міркувань благодійності, не змогло порушити цю атмосферу доброзичливості.

Звичайно, чинний президент вже відвідував один самміт Україна-ЄС в липні минулого року. Але того разу все було якось не всерйоз, оскільки Зеленський ще не мав тоді "зеленого" уряду, тому від нього не так багато залежало. Натомість представники Єврокомісії та Європарламенту знали, що їм до ротації залишилось працювати кілька місяців, тому особливо й не напружувалися. Цього разу все мало би бути інакше. Оскільки на цьому самміті формувалися довготривалі стосунки – бо саме президенту Європейської ради Шарлю Мішелю, Боррелю, та президентці Єврокомісії Урсулі фон дер Ляєн, (яка, щоправда, цього разу уникла зустрічі через карантин), і доведеться вибудовувати взаємодію з чинним президентом України впродовж наступних кількох років.

Саме на цьому саміті в Зеленського вже можна було спитати про те, що він зробив за час перебування на посаді – і поцікавитися тим, чого він робити не став. І штука тут не тільки в антикорупційній тематиці, хоча й історія САП стосунки Києва з Брюсселем не покращує.

Ще ж є ухвалені парламентом в першому читанні "оновлені правила державних закупівель". Які суперечать не тільки Угоді про асоціацію з ЄС, але і нормам СОТ. І які Шмигаль іще в липні обіцяв віцепрезиденту ЄК Валдісу Домбровскісу поховати – чи, принаймні, хоч якось узгодити з міжнародними зобов'язаннями України. Не склалося. І ще була обіцяна Україною судова реформа – зокрема, Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. І знову – не склалося. Таких питань немало, і кожне з них, в принципі, цілком може зруйнувати стосунки України з Європою.

Скоріше за все, більша частина з них Зеленському була поставлена. Просто в ході першої серйозної розмови між чинним президентом України та європейськими посадовцями останні вирішили поки не акцентувати на цьому увагу преси. Давши можливість Зеленському відчути себе героєм, який повернувся з Брюсселю з подарунками, яких би не соромився й його попередник Порошенко. І пояснивши, що наступного разу карета може перетворитися на гарбуз, а кредити та преференції - на публічно озвучені роздуми стосовно відмови від реформ.

Чи спрацює подібна політика пряника і батога стосовно теперішніх мешканців Банкової – питання неоднозначне. Відповідь на нього скоріше негативна. Але іміджевий ефект, який "слуги" відчують після сьогоднішнього самміту, мав би переконати їх, що обирати між європейським і російським вектором розвитку України було б безумством. Добрі Діди Морози, готові дати купку подарунків за саму обіцянку "бути чемними", за східним кордоном України не водяться. І це – безумовний позитив від сьогоднішнього дипломатичного заходу.