Саакашвілі очолив "тіньовий Кабмін": Як Зеленський контролюватиме уряд Шмигаля

Президент України Володимир Зеленський призначив Міхеїла Саакашвілі головою Виконавчого комітету реформ. Про це йдеться в указі № 169/2020 "Питання Національної ради реформи і Виконавчого комітету реформ", який глава держави підписав 7 травня. Указ набирає чинності з дня його опублікування

Виконавчий комітет реформ - це орган, створений ще Петром Порошенком у серпні 2014 року. Його очолював сам тодішній президент, заступником був голова АП Борис Ложкін, а першим секретарем Нацради реформ призначили Дмитра Шимківа, який тоді був заступником голови Адміністрації. Від самого початку коло учасників Нацради було доволі широким – 18 осіб брали участь в обговоренні всіх питань, ще майже 40 запрошувалися для обговорення окремих рішень. Саме під час одного із засідань цього органу, 14 грудня 2015 року, стався пам’ятний конфлікт між главою МВС Арсеном Аваковим і Саакашвілі, який на той момент ще був головою Одеської ОДА. Фраза Авакова "бе-бе-бе" у відповідь на емоційний виступ візаві на тривалий час стала мемом.

З моменту створення Нацради реформ відбулося 28 засідань, останнє 2 березня 2018-го. Щойно цей орган народився, експерти й політологи запідозрили, що він може відігравати роль "тіньового уряду" на Банковій на противагу уряду Арсенія Яценюка. Однак, якщо така ідея в тодішній АП й виношувалася, то реалізувати її не вдалося. Причин було кілька, проте, мабуть, ключова у характері взаємин прем’єрів із президентом. Яценюк грав у самостійну гру, аж поки його уряд не повалили, а Володимир Гройсман, навпаки, демонстрував лояльність до Банкової, але робив своє, що потроху профанувало саму ідею "тіньового уряду" у вигляді Нацради реформ. Ми недарма занурилися в недавню історію, оскільки від поведінки нинішнього прем’єра Дениса Шмигаля, якому, схоже, хочуть нав’язати понуку у вигляді Саакашвілі, залежатиме і його перебування на посаді, і тривалість роботи очолюваного ним Кабміну. Простіше кажучи, у нього є три варіанти: йти у конфронтацію в разі спроб тиску, слухати, кивати, але вчиняти по-своєму, що все одно призведе до конфлікту, або ж робити так, як, йому настійливо пропонуватимуть з Нацради реформ, перетворившись на ерзац-прем’єра. Який із варіантів обере Шмигаль?

Нагадаємо, спочатку Саакашвілі розглядався в якості віце-прем’єра, однак, на радість Шмигалю, це рішення не отримало підтримки в парламенті ще на стадії оглядин. Таким чином, лобова спроба "підсадити" в Кабмін чужака не пройшла. Тому Банковій довелося йти в обхід, ускладнюючи схему встановлення контролю над діючим урядом. Подейкують, що автором комбінації із уведенням у гру Саакашвілі був голова ОП Андрій Єрмак. Комбінація, насправді, простаі десь навіть примітивна: Нацрада реформ розробляє та вустами Міхо презентує ідеї і проекти рішень, а уряд їх втілює в законопроекти або постанови. Коли ж із певних питань у Кабміні будуть незгодні, фронду давитимуть харизмою Саакашвілі. На тлі цього досвідченого трибуна Шмигаль виглядатиме блідо, а народ же наш як – хто емоційніше і простіше доводить свою позицію, той і правий. Хто там вникатиме в суть.

Цілком імовірно, що Кабінету міністрів спробують нав’язати ще кілька речей. Перше – перед прийняттям рішень, їх спочатку відправлятимуть на експертизу до Нацради реформ. Тим самим, позбавлятимуть Шмигаля самостійності. Друге – можуть впровадити процедуру узгодження (не публічного) кандидатів на посади по урядовій лінії. Це шкодитиме вертикалі виконавчої влади, бо претенденти на посади швидко зорієнтуються, що треба своє майбутнє вирішувати не в будівлі уряду, а на Банковій. І слухатися після призначення не вказівок Шмигаля чи міністрів, а тих, хто посадив їх у кадровий ліфт.

Як довго триватиме паралельне існування двох урядів? Знову ж, повертаємося до того, з чого почали – все залежатиме від поведінки Шмигаля та позиції олігархів, з якими пов’язують і самого прем’єра, і низку міністрів у його уряді. Але, скоріше за все, недовго. Більш того, схоже, на початок реалізації сценарію з відставки нинішнього Кабінету міністрів на осінь. Нагадаємо: парламентські комітети один за одним відбраковують урядову програму. Для когось вона маленька за обсягами, для когось – порожня за смислами. Але це все – антураж, істина ж у тому, щоб уряд без затвердженої програми залишався у підвішеному стані. Що робитиме його відставку неминучою.

Шлях до системної кризи

І ось тут ми підходимо до найцікавішого. Економісти в один голос прогнозують величезні проблеми восени. Коронавірус і спричинений ним карантин лише наблизили ці проблеми. У випадку масштабної кризи хтось має бути винен. Причому звинувачуватимуть його максимально переконливо для електорату, аби той не відмовив у довірі "слугам" на місцевих виборах. Найкращою кандидатурою на роль цапа відбувайла виглядає прем’єр та міністри. Це – класика жанру. Але тут дуже важливо, щоб електорат бува не подумав, що у всьому винен президент, бо без замилування частини виборців особою Зеленського "слугам" на виборах буде непереливки. Приміром, відставка попереднього уряду Олексія Гончарука не суттєво відобразилася на рейтингу президента. І щоб знову сталося десь приблизно так, у гру і може вступити Саакашвілі, на якому зав’яжуть безпосередній контакт з урядовою командою.

Тобто, є міфологізований реформатор, жертва "режиму Порошенка" і "борець з олігархами", і є Шмигаль, про існування якого, як показало одне із недавніх соцопитувань, дехто з українців навіть не знає. Президент Зеленський у цій схемі також є, Нацраду реформ очолює він, що у свідомості пересічного виборця лише грає в плюс Саакашвілі. Президент – за реформи, він мотивує уряд діяти ефективно, а Нацрада освітлює уряду правильний шлях. Але у виконанні міністрів все чомусь іде не так. Обивателя менше всього турбують складні економічні пояснення – макроекономіка, криза на світових ринках, наслідки карантину – це все дуже нудно. Натомість є куди простіше пояснення – саботаж, не фаховість урядовців, вплив на них олігархів. Зрештою є і позитивний вихід – замінити цей уряд на уряд справжніх професіоналів. От тоді нарешті заживемо.

Звідки візьмуться ці професіонали? Аби відповісти на це питання, просто послідкуємо, хто крутитиметься навколо Саакашвілі, кого з не урядовців запрошуватимуть на засідання Нацради реформ. А заодно – з ким ці особи пов’язані. Чи "підсиджуватиме" Шмигаля сам Саакашвілі? Відповідь, мабуть, проста: ця фігура для Банкової вигідна в якості "дубини" проти Кабміну, попередників, наступного Кабміну, якщо він буде, та аж ніяк не в ролі прем'єра.