Скандал з Порєченковим і Danone: Чому насправді звільнили Олега Шамшура з посади посла у Франції

Позавчора посол України у Франції Олег Шамшур повідомив про свою маленьку, але знакову дипломатичну перемогу – французька компанія Danone припинила рекламну кампанію за участі російського актора Михайла Пореченкова, який свого часу хизувався стріляниною по позиціях українських військових на Донбасі.

Сьогодні стало відомо, що Шамшура звільнили з посади посла. Це прикре співпадіння породило сподіваний спалах підозр стосовно "помсти патріотичному дипломатові, призначеному Порошенком", та іншої більш чи менш правдоподібної конспірології.

Але хоча виключати ймовірність якихось підкилимних інтриг на сто відсотків у цій ситуації не можна, їхня ймовірність, схоже, не висока. Оскільки на користь "легітимного" повернення Шамшура з Франції грає одразу кілька факторів.

По-перше, йдеться про загальноприйнятий у світовій дипломатичній практиці принцип ротації послів. Який у виконанні українського МЗС передбачає зміну амбасадора раз на 5 років. Призначений в кінці 2014 року Шамшур якраз і відбув навіть трохи більше, аніж цей термін.

Другий аргумент на користь легітимної заміни Олега Владиславовича полягає в тому, що хоч він і був призначений на свою посаду в каденцію Порошенка, якихось особливо гострих конфліктів із чинною владою він, схоже, не мав. Про що свідчить, наприклад, той факт, що у вересні минулого року його кандидатура розглядалася на посаду амбасадора України у США. Це можна було розглядати, як шанс на кар'єрне підвищення. На заваді, за чутками, став неідеальний стан здоров'я дипломата, через що від його кандидатури вирішили відмовитися.

Ймовірні проблеми зі здоров'ям, власне, можуть бути третьою ймовірною причиною повернення Шамшура на батьківщину.

Проти версії про "помсту" говорить і той факт, що знайти заміну Шамшуру – в особі Вадима Омельченка, який тепер стане послом України у Франції – чинна влада впродовж доби однозначно не зуміла б. Тим паче, що до публічного повідомлення про особу нового посла нерідко здійснюються попередні консультації з дипвідомством країни призначення. Для того, щоби можливі заперечення проти тієї чи іншої кандидатури не прозвучали потім публічно і не стали причиною непотрібного напруження в двосторонніх стосунках. І якщо Омельченка було одразу призначено президентським указом, це дозволяє припустити, що подібні консультації між Києвом та Парижем були проведені заздалегідь.

Тому історія з "перемогою над Порєчєнковим" стала, скоріше за все, маленькою прощальною перемогою Шамшура, аніж причиною його відставки. Тим паче, що екс-посол має репутацію людини прямої, і в разі існування якоїсь негарної історії довкола його повернення в Україну, теж навряд чи змовчав би. Тож у випадку з Шамшуром залишається сподіватись, що мине кілька місяців і досвідчений дипломат вирушить у нову країну.

А що насправді викликає запитання в цій історії, так це кандидатура нового українського амбасадора, Вадима Омельченка. Який, звичайно не тільки закінчив юридичну академію і служив в "оперативному складі органів внутрішніх справ", але й працював віце-президентом корпорації "Інтерпайп" та консультував депутатів з питань боротьби з організованою злочинністю. Він навіть в дипломатичній академії щось викладав. А от на дипломатичній службі, наскільки відомо широкій публіці, не працював ні дня. Інший сумнівний момент полягає в тому, що призначення фактичного "керівника проекту LB.ua" на важливу дипломатичну посаду може виглядати як спроба Банкової купити лояльність відомого ЗМІ. І в цьому випадку всім нам залишається надіятись, що ці сумніви будуть розвіяні блискучою роботою Омельченка на посаді посла і об'єктивною позицією "Лівого берега" стосовно політики Банкової.