Новорічні кульки для російської армії: Як покарають директора української фабрики іграшок

Українське суспільство вже кілька днів стрясає скандал з брендованими ялинковими прикрасами для російської армії, які виготовляли на українській ялинковій фабриці під Києвом.

Причому українців обурило не стільки те, що фабрика продовжує співпрацювати з країною-агресором - обсяг експорту та імпорту України з Російською Федерацією з моменту анексії Криму та початку збройної агресії на Донбасі різко скоротився, але не зупинився.  В 2013 році Україна поставила на Росію продукції на $14,8 млрд, а ввезла з тієї території товарів на $23,1 млрд, у 2014 році ці показники скоротилися вже до $9,8 млрд та $12,7 млрд.  За наступні роки торгівля з Росією зменшилася кардинально і ця країна перестала бути головним торговельним партнером України. Так, за період з січня по серпень імпорт з Росії склав $3,4 млрд. Тоді як з Китаю в цей час надійшло товарів на $5,8 млрд, з Німеччини — на $3,7 млрд. Російські товари вільно продаються в українських магазинах, при цьому їх вже навіть не завжди маркують як товари з РФ. Тож здивувати когось розписом іграшок для, навіть, Газпрому, чи Сбербанку було б важко.

Проте виконання замовлення саме для російської армії - це вже якось занадто.

Нагадаємо, почалося все з допису у Facebook екскурсовода Сергія Савченка, який відзняв на телефон відео, як на Клавдієвській фабриці розписують ялинкові кульки з логотипом і написом "Армія Росії". На картинці видно, як автор відео заходить у майстерню і починає обурюватись тим, що відбувається. Він знімає ящик з білими кульками з зазначеними логотипом та майстриню, яка здійснює розпис кулькок. Можна також зрозуміти, що білі кульки з логотипом росармії є "напівфабрикатом", який майстриня прикрашає з іншого боку іншим зображенням, яке на відео розгледіти не вдається.

На обурення Савченка працівники фабрики відповідають, що в приміщеннях "знімати не можна". Потім Савченко та група, з якою він прибув, сперечаються з охороною фабрики і врешті полишають її територію.

Після того, як відео розійшлося ЗМІ і соцммережами, на нього відреагував керівник підприємства. В.о. голови правління фабрики Павло Гукасов опублікував допис, в якому намагався виправдати російське замовлення скрутною ситуацією та намаганням вижити в умовах високої конкуренції, низького попиту та карантинних заходів. 

"У зв'язку з короткою сезонністю бізнесу та в боротьбі за ринок з китайськими виробниками за останні шість років фабрика не змогла повністю відмовитися від російського ринку. Частина річної продукції фабрика поставляла в Росію, замовлення розміщувалися через CRM-систему, що дозволяло максимально оптимізувати і прискорити виконання замовлень в умовах стислих термінів", - пояснив Гукасов.

Він також намагався перекласти відповідальність на несумлінних співробітників, які взяли в роботу замовлення такого формату. 

На фабриці згодом побували і представники Національної поліції та СБУ, які опитали працівників та забрали уламки росармійських кульок, які були знищені працівниками фабрики після початку скандалу. Проте про якісь конкретні заходи правового реагування з боку правоохоронців наразі не повідомляється.

Фабрика продовжує працювати у штатному режимі і приймати екскурсії, адже зараз - саме розпал сезону і в Клавдієво приїздять групи туристів. Проте на вході на території фабрики з'явився пост поліції, який слідкує за порядком. 

В суботу тут також побували активісти і представники ветеранських організацій, які намагались почути від керівництва фабрики пояснення з приводу того, що трапилося. Від керівника підприємства вони почули, що замовлення "з-за порєбріка" дозволяють фабриці виживати. А ексцес, який трапився з кульками для росармії - прикра помилка, яка буде негайно виправлена і процедура прийому замовлень з Росії буде вдосконалена.

Згодом з'ясувалося, що Клавдієвська фабрика й справді активно співпрацює з підприємствами країни-агресора. За даними видання Страна.ua, в 2016 році співвласник підприємства Олег Гукасов - брат голови правління - відкрив філію на Росії, про що свідчать дані з реєстрів. Офіс представництва знаходиться у російській столиці, неподалік парку "Сокольники".

Як можна зрозуміти з відкритих даних, філія займається не виробництвом, а лише обробкою замовлень та постачанням готової продукції. Судячи з усього, російські замовлення складають неабияку частину загального обігу української фабрики. При цьому російська філія бере участь і у тендерних закупівлях. У російських відкритих базах даних є поставки для державного льотного інституту імені Громова в Москві на 145 тисяч рублів. Це ціна за 600 іграшок з логотипом інституту.

Тим часом скандал почали коментувати і найвищі посадовці України. Так, керівник українського парламенту Дмитро Разумков говорить про те, що закріплювати заборону на співпрацю з російськими органами влади як замовниками української продукції - не зовсім правильно. На його думку, є РНБО, є санкційні списки, які регламентують можливість співпраці.

"Я впевнений, що наші фабрики могли би випускати іграшки з логотипом української армії. В нас достатньо сьогодні символів, які могли би бути на ялинкових прикрасах. Якщо ми говоримо про законодавчі ініціативи – це буде не зовсім правильно, якщо це буде закріплюватись на законодавчому рівні. Якщо ми говоримо про санкційні списки – є РНБО. Я також є членом РНБО. Є перелік організацій персоналій, які потрапляють до цього санкційного списку. Я думаю, що цей механізм, який є сьогодні – він достатньо дієвий і він працюючий", – заявив Дмитро Разумков.

Іншими словами - за роботу на російську армію українського виробника ялинкових іграшок не буде покарано. Адже формально торгівля з Росією не є забороненою, а санкції стосуються лише окремих юридичних та фізичних осіб. І схоже, що росісйське Міноборони, якщо, звісно, воно було замовником напряму, в цьому списку не фігурує.

Втім, могла мати місце і зовсім інша схема. З міністерством співпрацює російська філія фабрики, яка працює за російськими законами. І по суті є комерційним посередником між російськом МО і українським виробником кульок. Тож прямої співпраці й справді немає. Як немає і юридичної відповідальності за таке замовлення.

Проте, є не тільки юридична площина цієї справи, а й етична. Багато хто погодиться із тим, що п'ять років тому було би важко уявити можливість подібного замовлення. А якщо б воно і відбулося, то директор фабрики навряд чи відбувся би тільки публічним осудом в соцмережах і неприємною розмовою з ветеранами. На сьомий рік війни це стало можливим, і з великою долею вірогідності припустимо, що завдяки новій внутрішній державній політиці.