Рішення Конституційного суду: Чому ми всі говоримо трохи не про те, – політолог

Про це написав на своїй сторінці у Facebook політолог Вадим Денисенко, інформує Depo.ua.

Рішення про е-декларації, на якому зациклилися всі – це кілька вироків, які не мали якихось серйозних резонансів. Куди цікавіше, як на мене, і важливіше – рішення про заборону НАЗК займатися конфліктом інтересів

Я спеціально не хочу зараз торкатися юридичного аспекту, адже ця тема виключно політична і піарна, а тому, зразу обмовлюся – все, що далі написано належить, на жаль, не до процедурних аспектів, а до двох речей: піару проти і піару за. Правда, і перший і другий мають яскраво виражені подвійні стандарти. 

Почнемо з найпростішого. Е-декларування, про яке так багато всі говорять, – це, де-факто, нульова декларація для всіх чиновників. На щастя, свого часу вдалося змінити перший варіант закону, який передбачав, до прикладу, 2 роки тюрми за елементарну технічну помилку в декларації (між іншим, якби той варіант закону набрав чинності, то вже своє відсидів би Віктор Чумак, який балотуючись в НАЗК, зробив навіть більше однієї помилки). Але це ліричний відступ. 

Декларування річ правильна і кумулятивна, вона б почала давати результати за роки два-три. Просто, щоб всі зрозуміли: якщо людина не божевільна, вона подає в цілому розумну декларацію, яка має всі підтвердження. Далі, людина, наприклад, починає красти. І з лагом в певний період часу (це може бути і кілька років) вона починає ці гроші тратити. І тут все залежить від двох факторів: розуму того, хто вкрав, і тратить та наявності чи відсутності політичного замовлення.

Саме тому, є така відносно невелика кількість вироків. Друга частина цієї історії не менш важлива, але про неї ніхто не говорить: нинішні процесуальні норми не дають ніякої можливості для швидких вироків. Будь-які справи, якщо є розумні адвокати і, давайте не забувати, дуже самовпевнені, але юридично, часто примітивні детективи НАБУ, будуть тягнутися роками. І це насправді – правильно, бо людина повинна мати право на захист, особливо зважаючи на політичні замовлення. Саме тому, навіть такі, здавалося б, виграшні справи, як справа Розенблата, за три роки ніяк не дійдуть до вироків.  

Хочу наголосити: НАЗК задумувалося його авторами, як частина закритої системи: НАБУ-САП-ВАКС-НАЗК, яка мала б повністю тримати під контролем всю еліту країни. Це було б замкнене коло, пов‘язаних між собою "антикорупціонерів", які мали б абсолютний і тотальний контроль над елітами.

Нинішнє рішення про декларування (ще раз кажу, тут не про юридичні оцінки) це не стільки удар по боротьбі з корупцією, скільки спроба унеможливити створення цього замкненого кола. І тут треба чітко розуміти: як саме створення цього замкненого кола антикорупціонерів не має нічого спільного з боротьбою з корупцією, так і друге (розривання цього кола), не має нічого спільного зі збільшенням чи нарощуванням корупції. Це боротьба двох систем за виживання і домінування.

І, щоб завершити про декларування, хочу висловити припущення, що через деякий, явно нетривалий час, норму про відповідальність за недостовірне декларування внесуть в законодавство. Але це матиме такий же ефект, як і раніше: майже нульовий, в силу тих обставин, які я описав вище.

А тепер, про більш важливий, як на мене, аспект. Це скасування права НАЗК на перевірку конфлікту інтересів, що передбачає скасування: "особливостей врегулювання конфлікту інтересів, що виник у діяльності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування".

Для тих, хто трошки цікавиться антикорупціонерною історією останніх років, відомо про великий антикорупційний прорив Румунії, коли близько трьох тисяч чиновників отримали умовні вироки (зараз, між іншим, більшість із них скасовуються в ЄСПЛ). Так от, місцеве НАБУ всі ці вироки винесло виключно по одній статті: конфлікт інтересів.

В нашому антикорупційному законодавстві, стаття про конфлікт інтересів і автоматичне викидання з політики чиновника не пройшла). Мало того, що з першого моменту створення НАЗК було негласне правило не лізти в конфлікт інтересів, бо насправді такі рішення, а можливість для цього є, роблять саме НАЗК ключовим антикорупційним органом (як тут не згадати рішення по Бабікову).

Так от скасування права на перевірку конфлікту інтересів – це куди важливіше. Чому про це не говорять? Бо ми живемо в піарі і бійках футбольних фанатів. 
І останнє про всю цю войнушку. Вчора (це ж абсолютний збіг) з‘явилася інформація про кримську землю голови Конституційного суду, яку він купив в 2018 році за російським законодавством. І тому його треба звільнити. Декілька місяців тому була новина з документами, що в 2018 році Ситник продав землю в Криму за російським законодавством. Ті самі люди тоді говорили, що нічого страшного в цьому немає.
А тепер про те, що потрібно зробити.

Потрібно насправді перезавантажити всіх. Ну не можна звільнити одних неефективних і залишити інших неефективних. Але поки це виглядає, як утопія. Офіс президента тягне час. І висловлює стурбованість. За добу петиція про розформування ОАСК набрала 25 тисяч голосів і президент її зразу розглянув. Петицію про звільнення Ситника підписало 22 тисячі людей, але якийсь клерк в офісі зарахував лише 12 тисяч голосів. Гордіїв вузол можна розв‘язати лише одним способом. Його треба просто розрубати.

Нагадаємо, раніше міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив, що рішення Конституційного Суду України скасувати кримінальну відповідальність за недостовірне декларування завдало серйозного удару по відносинах України з міжнародними партнерами і, зокрема, безвізу з ЄС.

Як відомо, 27 жовтня Конституційний суд визнав неконституційною статтю Кримінального кодексу, де йдеться про недостовірність у декларуванні. Національне агентство з питань запобігання корупції відреагувало на рішення Конституційного суду щодо декриміналізації недостовірності у декларації закриттям усього реєстру.

Читайте також: Помста чи змова суддів: Скількох корупціонерів Зеленський посадить на довічне після рішень КСУ