Рік монобільшості "слуг": Головні зашквари, перемоги і досягнення

Причому дивує як насиченість змістами і свіжими ідеями, так і форма цього інтелектуального продукту партійних політтехнологів.

Пробиратися до бодай якоїсь конкретики доведеться через лірику і пафос, якими сповнені "темники". Монобільшість, кажуть анонімні автори тексту, "увійде в історію тим, що на її долю випали найбільші випробування в історії незалежної України" - до війни на Сході додалися "пандемія коронавірусу і пов’язана з нею глобальна економічна криза". Але ці "унікально несприятливі обставини" команда президента Володимира Зеленського зустріла з честю, оперативно реагуючи на ситуацію, ухвалюючи важливі рішення з захисту здоров’я людей та перезапуску економіки".

Відверто кажучи, до швидкості і якості ухвалених Верховною Радою в "коронавірусні" місяці рішень є численні питання, приміром, у фінансово "обділеного" рішеннями парламенту місцевого самоврядування. Та з натяжкою можна погодитися з тим, що ситуація справді була і залишається екстраординарною. Якби ще монобільшість не вдавалася до тактики гасіння пожеж замість запобігання... Утім, це загальна претензія до професіоналізму дій усіх гілок влади після її, влади, системного перезавантаження навесні-влітку минулого року. Видається, труднощів, які героїчно долали дві з половиною сотні депутатів із монокоаліції, могло бути менше, якби більш якісно працювали обидва склади уряду – Олексія Гончарука і Дениса Шмигаля. Але виборець вручив кермо держави "новим обличчям", а ті вже повели цей корабель туди, звідки його доведеться героїчно виводити. Причому не факт, що нинішнім керманичам, але це вже інша тема.

Скажений зелений принтер

Повернімося до успіхів монобільшості, яка, згідно з "темником", "увійде в історію темпами роботи і самовідданістю депутатів". Справді, перші дні нового парламенту стали періодом активної роботи "зеленого принтера", коли депутатська більшість видавала на-гора одне рішення за іншим. Вперше в історії вітчизняного парламентаризму початок роботи Ради обійшовся без тривалих коаліціади, спікеріади і прем’єріади. Президія ВР, керівництво і склад першого уряду Зеленського розсілися в крісла з безпрецедентною швидкістю. І це справді позитивний момент, що вселив надії в українців, які у минулорічних вересневих соціологічних опитуваннях вилилися в оптимістичні очікування від нової Ради і "уряду молодих професіоналів".

Завдяки турборежиму (а коли він випустив дух – надзусиллям з боку президента) більшості вдалося ухвалити низку важливих законів. У "темниках" в цьому контексті згадують про зняття депутатської недоторканності, закон про імпічмент президенту (реалізувати який неможливо через відсутність відповідних механізмів – Ред.), повернення покарання за незаконне збагачення чиновників тощо. Чомусь не кажуть про новий Виборчий кодекс, який більшість ухвалила восени-2019. Із пізніших досягнень згадаємо ухвалені з величезними потугами і лише за підтримки інших фракцій парламенту закон про відкриття ринку землі, "банківський" закон і легалізацію грального бізнесу.

Як посипалася монобільшість

Складно говорити як про досягнення "слуг" про інші згадані партійними аналітиками "системні" реформи, як-то "антикорупція, усунення корупції в спиртовій галузі, банківська система, система соціального захисту, потужний удар по оптимізації податків через офшори, безпека і оборона, освіта, медицина, культура". Системні перетворення у частині цих напрямів розпочаті за часів попередників, а стан справ у інших краще в числі досягнень не згадувати.

Тим паче, що вже більш ніж півроку головною тенденцією в діяльності монобільшості стала неможливість ухвалити будь-яке важливе рішення без підтримки то однієї, то відразу кількох фракцій опозиції. Є у "слуг" і постійні "підпорки" у вигляді сателітарних депутатських груп, тієї ж "Довіри" та деяких позафракційних, але не завжди їхніх рук вистачає. Та все менше діють на членів парламентської більшості умовляння президента, приїзди якого на засідання своєї фракції перед ключовими голосуваннями в Раді стали традицією цього року. Здається, не за горами час, коли монобільшість стане повністю ефемерною. Тоді Банковій доведеться або йти на умови "олігархічного інтернаціоналу", або гучніше лякати цей склад Ради дочасними виборами…

А попервах усе йшло так гладко, за планом Банкової. Тодішній керівник президентської канцелярії Андрій Богдан демонстрував уміння за допомогою батога і пряника працювати з дуже строкатою фракцією "слуг", куди кадровий ліфт Зеленського вивіз ідейних правих, лівих і ідеологічно ніяких, знаних професіоналів і відвертих дилетантів, економістів і юристів, аграріїв і фотографів, прихильників європейського вибору України і адептів цінностей "русского міра"… Довго існувати в стані ілюзії єдиної команди ця різношерста публіка не могла. Богдан дедалі частіше відволікався на внутрішню боротьбу за збереження себе у кріслі на Банковій, яку він зрештою на початку цього року програв. А в монобільшості почали формуватися кілька груп впливу за ознакою приналежності до грошовитих і впливових персонажів українського бізнес-політичного середовища.

Їхні взаємні атаки одне на одного в інформаційному полі, насамперед - у соціальних мережах, стали приводом для численних скандалів, що супроводжують роботу найбільшого депутатського об’єднання Верховної Ради нинішнього скликання чи не з дня її утворення.

Тривожний дзвоник пролунав 12 вересня 2019 року, коли в Раді вперше не вистачило голосів для ухвалення рішення. Частина депутатів від монобільшості не повернулися до зали після перерви, і парламент не зміг скоротити термін підготовки до другого читання законопроєкту №1061 про управління безпекою автомобільних доріг. Питання було швидше технічним і непринциповим, але показовим цей момент став тому, що вже тоді неформальні лідери груп у фракції монобільшості почали натякати Банковій на свої можливості.

Тим часом уже в перші дні роботи нової Ради з’явилися перші кнопкодави з числа "слуг", які на виборах обіцяли покінчити з цим ганебним явищем. Третього вересня Конституцію порушив мажоритарник з округу №156 на Рівненщині Сергій Литвиненко, який "виручив" іншого мажоритарника від "зеленої" фракції, Олександра Скічка (округ №197, Черкащина). Тут же спіймався ще один порушник – рух "Чесно" зловив на кнопкодавстві нардепку від "Слуги народу" Олену Копанчук. Переможниця виборів по округу №189 на Хмельниччині натиснула кнопку сусіда, мажоритарника з Волині В'ячеслава Рубльова. Та, вочевидь, керівництво фракції провело належну роботу зі своїми колегами, бо надалі випадків кнопкодавства з боку "слуг" не траплялося. І це можна вважати ще одним із досягнень монобільшості.

Читайте також: Кінець епохи монобільшості: Які висновки можна зробити з літніх настроїв виборця

Скандали навкого "слуг"

Зате не бракувало інших скандалів, суто побутових, відкрилося темне минуле деяких "нових облич". У жовтні журналісти оприлюднили фото телефонного спілкування з дівчатами в чатах знайомств голови комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики і міжпарламентського співробітництва, депутата-"слуги" Богдана Яременка. Після вимушеної відставки з посади в комітеті непоганий загалом дипломат і нардеп став менш помітним публічно.

Більш серйозний скандал, і теж на сексуальному ґрунті, трапився з депутатом від "Слуги народу" Романом Іванісовим. Рівненський мажоритарник, як спливло у ЗМІ, в молоді роки нібито був ґвалтівником, за що відсидів, а надалі судимість з нього було знято. Головне, що під час балотування ці факти він приховав. Незважаючи на обіцянку Зеленського, депутатський мандат Іванісов не склав, хоч і був виключений з фракції та зараз працює в Раді як позафракційний. У листопаді-2019 ще в одного "слуги" знайшли судимість – нардеп Андрій Богданець нібито у 2014 році був визнаний винним у хуліганстві та завданні тілесних ушкоджень середньої тяжкості і засуджений до 2 років обмеження волі з випробувальним строком.

Конфлікти між групами впливу у фракції "Слуга народу" часто ставали публічними, та лише одного разу їхніх ініціаторів було покарано. У лисопаді-2019 за "порушення спільної позиції та домовленостей" рішенням фракції "слуги" виключили зі своїх лав двох нардепів-мажоритарників: від 93-го округу на Київщині – Анну Скороход і Антона Полякова, який переміг на окрузі №206 на Чернігівщині. Цьому передувало голосування Скороход 13 листопада проти законопроєкту про ринок землі (Поляков тоді утримався), а також ще кілька їхніх голосувань всупереч рішенню фракції. Після вигнання з фракції Поляков (до початку політичної кар’єри – продавець-консультант в будівельному гіпермаркеті Чернігова, потім власник магазину ламінату "Підрахуй") звинуватив керівників партії і офісу президента (називалися, зокрема, прізвища голови партії "Слуга народу" Олександра Корнієнка, шефа президентського офісу Андрія Богдана) у сприянні продажу виборчих округів у Чернігівській області та приховуванні цього від Зеленського.

У свою чергу, Скороход повідомила журналістам про те, що "слугам" щомісяця платять "тіньову" зарплатню в конвертах в сумі від 5 тисяч доларів і більше. Зараз Поляков і Скороход входять до депутатської групи "За майбутнє", яку пов’язують з інтересами мільярдера Ігоря Коломойського і його бізнес-партнерів.

Щодо прив’язки "нових облич" до інших скандалів із ознаками корупції, то 2019 року Спеціалізована антикорупційна прокуратура відкривала кримінальне провадження за фактом можливого вчинення корупційного злочину 11 нардепами з парламентського комітету з фінансів, які могли отримати по 30 тис. доларів хабара за голосування проти законопроекту про ліквідацію так званих "майданчиків нардепа Антона Яценка" - схем в оцінці об’єктів нерухомості. Низка "слуг" у профільному комітеті начебто намагалися зберегти "майданчики", блокуючи ухвалення відповідного закону. Був серед таких і скандальний колишній журналіст Олександр Дубінський, від якого журналісти дізналися багато цікавого про його колег по монобільшості, особливо про тих із них, чия позиція не збігалася з його власною. І, можливо, Ігоря Коломойського.

На піку скандалу з "майданчиками Яценка" Володимир Зеленський і керівництво "Слуги народу" вимагали, щоб депутати з фінансового комітету Ради пройшли детектор брехні. Це дійство Дубінський і голова фракції "слуг" Давид Арахамія перетворили на піарне шоу. А от слідство по цій справі, яке вело Національне антикорупційне бюро, жодних результатів не принесло.

Ще трохи про гроші. Журналісти програми "Схеми: корупція в деталях" повідомляли про зв’язок із тютюновим бізнесом депутата від "Слуги народу" Андрія Холодова, який начебто лобіював у Верховній Раді поправку, що мала збільшити заробітки роздрібних торговців тютюновими виробами. Журналісти виявили, що нардеп може володіти компанією, яка на конкурсі отримала право 10 років торгувати в сотнях українських тютюнових кіосків. Сам Холодов стверджував, що не має стосунку до тютюнового бізнесу.

Так чи інакше, у жовтні Верховна Рада ухвалила ініціативу щодо перерозподілу прибутків на тютюновому ринку – визначила, хто й скільки може заробляти від продажу цигарок. Після цього тютюнова галузь різко скоротила виробництво. На ситуацію зреагував президент, провівши зустріч з виробниками. Після цього Прилуцька тютюнова фабрика оголосила, що відновлює роботу, "покладаючись на гарантії президента", а Кабмін затвердив Меморандум про взаєморозуміння з тютюновим бізнесом.

Джерелом зливу подібної інформації про "слуг" ставали не тільки журналістські розслідування. Саме протягом останнього року Телеграм-канали стали в Україні інформаційною зброєю у боротьбі груп впливу всередині нової влади. "Темний" і "Білий" лицарі, "Шаурма Зеленського", "Резидент", "Легітимний" та з десяток інших щедро лили і ллють компромат, повідомляють фейкові і дійсні факти, підточуючи рейтинги тих чи інших "слуг". Та доки про ці викриття відомо переважно тій частині виборців, яка читає телеграм, а по телевізору про це говорять нечасто, – монобільшість може й далі розповідати винятково про свої успіхи.

При цьому "слуги" воліють не згадувати про незручні ситуації на кшталт тієї, про яку розповів Телеграм-канал колишнього "слуги" Полякова. Він оприлюднив запис розмови між депутатами фракції і начальником поліції Дніпропетровської області в ресторані під Кривим Рогом. Зокрема, там нардеп Юрій Корявченков, він же "Юзік", називає себе "представником Зеленського" у місті та вказує керівництву криворізької поліції, як розслідувати справи і як поводитися з чинною криворізькою владою. Не виключено, такий "пацанський стиль" ведення справ влаштовує керівництво держави, бо ні хто інший, як "Юзік", отримав від президента вказівку зайнятися відродженням криворізького футбольного клубу "Кривбас". Який той і відродив, вбивши "Гірник".

Можна згадати також огидний скандал з "корабельною сосною", спричинений Корнієнком і Арахамією, які обговорювали колег-жінок, не знаючи, що один з мікрофонів працює. Спочатку було повідомлено, що йшлося про нардепку Ірину Аллахвердієву як кандидатку в мери Миколаєва, а невдовзі "слуги" пояснили, що говорили насправді про Тетяну Домбровську. Тепер Домбровська справді іде в мери від "слуг", проковтнувши образу (якщо сказане її взагалі образило).

Втім, не виключено, що з точки зору нинішньої влади все описане - насправді й не скандали. Недарма ж прессекретарка Зеленського Юлія Мендель якось сказала, що постійні скандали – це нормально. І навіть вивела формулу, покликану довести, що скандалів не так вже й багато. Мовляв, "слуг" багато, а тому і зашкварів довкола них багато. "Якщо їх (депутатів) 20, то 20% від 20 – це 4. А 20% від 254 – це набагато більше. А за відсотками одне і те ж", – поділилася Мендель.

У лютому вже цього року якось пояснити надмірну кількість зашкварів колег спробував і сам Зеленський. Він обійшовся без виведення математичних формул, а зауважив, що всіх депутатів, особливо мажоритарників, проконтролювати неможливо. "Якщо якийсь депутат від "Слуги народу" зашкварився, я відчуваю на собі цю вину, тому що ця людина - в партії", – зізнався президент.

Відчувати провину за чужі слова і дії Зеленському доводиться знову і знову. То депутат Євгеній Брагар запропонує українцям розплатитися домашніми улюбленцями за комунальні послуги, то недоброзичливці витягнуть на світло відео, де "слуга" Галина Третьякова просторікує про "дітей низької якості" у сім’ях отримувачів соціальної допомоги від держави. Чи то керівники партії і фракції особисто зганьбляться сексистськими висловлюваннями.

Кульмінацією п'єси "Кінець монобільшості" стали провали двічі поспіль голосування за програму уряду Шмигаля. 207 голосів - стільки 18 червня зібрав доопрацьований урядовцями проєкт програми, наочно показавши, скільки депутатів наразі входить до монобільшості. Це викликало, кажуть, роздратування, президента, але відтоді ситуація точно не стала кращою для Банкової.

Можна упевнено спрогнозувати, що сузір’я молодих талантів у складі монобільшості і надалі пропонуватиме нам приводи для мемів, а президенту – нові підстави для смутку і втоми від необхідності щодня стикатися з політичними реаліями. Головне, щоб завчасно не стався конфуз і карета "слуг" не перетворилася на гарбуза.