Штрафи за бійки та "велика двадцятка": Чому нардепи гальмують реформу парламенту

Дивно, що досить корисна реформа так важко рухається, адже серед її співавторів практично усі лідери фракцій. Процес розпочався ще в спікерську каденцію Володимира Гройсмана. Влітку 2015 року він оголосив, що відомий європейський політик, екс-президент Європарламенту Пет Кокс очолив місію, яка формуватиме "дорожню карту реформ" Верховної Ради. Мартін Шульц, який тоді керував євродепутатами, разом із керівництвом ВР підписав Меморандум про взаєморозуміння між нашим та європейським парламентами. За рік законотворчого "штурму" українським депутатам і західним фахівцям вдалося напрацювати основу для змін - концепцію реформи парламенту.

Серед її головних положень: збільшення кількості пленарних тижнів з двох до трьох на місяць, скорочення пленарних днів на тижні з чотирьох до двох, дні голосування - лише вівторок і четвер, а замість години запитань до уряду по п'ятницях - тригодинні дебати по понеділках. Середа має стати днем роботи виключно в комітетах, а в кінці дня слід проводити наради з головами комітетів, які надавали б результати своїх напрацювань.

Цю концепцію Верховна Рада схвалила 17 березня 2016 року. Але до внесення поправок в регламент у народних обранців руки так і не дійшли. Лише зал для проведення погоджувальної ради трохи підмарафетили і нові килими в кулуарах постелили, в рамках реформи, так би мовити.

Загалом, основні рекомендації Меморандуму та законопроектів, заснованих на ньому, полягають в наступному: у структурі ВР наступного скликання пропонується передбачити меншу кількість комітетів (орієнтовно 20), які мають чітко співвідноситись зі сферами відповідальності міністерств. А щоб припинити законодавчий спам, який плодять популісти, аби потім нахвалятися перед виборцями сотнями неприйнятих законопроектів за їх авторства, депутати мають відмовитись від реєстрації документів, що дублюються, і припинити реєструвати кожну окрему правку, як новий закон. Нинішню формулу "спочатку документ, потім обговорення" пропонується замінити принципом "підготовка законопроекту має починатися тільки після обговорення, результати якого зафіксовані у висновках".

Ефективно працювати над підготовкою та ухваленням законопроектів дозволить принцип "великої двадцятки". Депутати самі формують список із 20 пріоритетних законопроектів, над якими працюють в комітетах і виносять на голосування. Після прийняття закону з великої двадцятки депутати доповнюють список черговим законопроектом.

Україні також пропонують скористуватися світовим досвідом і знизити необхідний мінімум голосів для прийняття звичайних законів. Для цього встановлюється кворум засідання і голосування. Вони вважаються результативними, якщо кнопку "за" натиснула більшість присутніх. При цьому чинну систему голосування не потрібно скасовувати: 226 голосів необхідно зібрати під важливі закони, 300 - за зміни до Конституції. Пропоновані новели стимулюватимуть депутатів ходити на роботу, інакше законопроекти прогульників просто ніхто не розглядатиме.

Йдеться в реформі і про політичну культуру. Бійки розважають глядачів, проте від цього ефективність роботи лише страждає. Тому мова йде про розробку Кодексу поведінки депутата. А для підтримки належного порядку під час проведення пленарних засідань рекомендується започаткування роботи інституту парламентських приставів та системи штрафів. Про них говорять вже давно, але вводити приставів без масштабної реформи законодавчих зборів сенсу немає.

Нагадаємо й інші ноу-хау. Приміром, доволі скандальною виявилась пропозиція закрити від ЗМІ Погоджувальну раду. Ще один блок рекомендацій – "віяння нового часу" - електронний документообіг, можливість брати участь в засіданнях комітету у форматі конференцій, система електронних петицій тощо.

У середу та четвер спікер Андрій Парубій кілька разів ставив на голосування документи з проекту реформи парламенту, зокрема, про парламентські комітети. Їх у червні вже відправляли на повторне перше читання. Проте, депутати не захотіли включати їх до порядку денного. Дехто пояснював: на часі важливіші законопроекти, а цей зачекає. Хоча спікер і наголошував: зміни стосуватимуться вже наступної каденції, склалося враження, що його вперто не хочуть чути.

Дійсно, пересічних громадян цікавлять питання, ближчі до їх щоденного життя – медичні послуги, пенсійні нововведення, освітні зміни – але фокус реформи ВР полягає у тому, щоб законодавчий орган швидше напрацьовував і приймав закони. У нас парламент від Верховної Ради УРСР ніби відійшов та до європейської моделі, яка передбачає ефективну співпрацю законодавців з урядовцями, не дійшов. Тому за своєю продуктивністю завис у часі. Правда, буває, його прориває, і тоді нардепи штампують закони один за одним.

Чому ж реформа Ради блокується? Причин може бути кілька. Перша – поки не буде прийнято бюджет, в якому нардепи й цілі фракції хочуть бачити задоволення своїх "хотілок", триватимуть торги. Мовляв, спочатку пряники, а потім зелені кнопочки. Друга причина – усі політсили, представлені в нинішній каденції, бачать себе вже у наступній. І мислять категоріями, чи вигідно їм мати меншу кількість комітетів, чи вистачить на всіх, чи потрібно знижувати необхідний мінімум для прийняття законів, адже зараз, коли обов'язкові 226 голосів, є шанс погратися у "золоту акцію". А ті партії, які бачать себе в опозиції і після осені 2019-го, розуміють, що реформа Ради помітно звужує можливості для соціального популізму. Третя причина – в разі прийняття комплексу реформ, будуть закриті лазівки в регламенті, якими навчилися користуватися депутати. Чим чіткіше виписані правила, тим важче їх обійти, а коли в регламенті ВР існують різночитання однієї і тієї ж норми, залишається шанс для піару.

Важко прогнозувати, коли народні обранці все ж реформують свою роботу. На словах бажання є, коли доходить до діла, воно кудись зникає разом із картками депутатів. То ж радше станеться традиційно для нашої політики: приймуть щось середнє між тим, що пропонувалося спочатку, і тим, що буде в кінці. Аби наступникам також було, що міняти. Це як в анекдоті: чому у нас не можуть один раз і якісно покласти асфальт на дорогах? Відповідь: якщо ці робітники покладуть якісно, то наступні залишаться без роботи...