Референдум про капітуляцію: Коли Україна вшановуватиме пам’ять "ополченців Донбасу"

Не будемо переказувати перебіг учорашніх подій, акцентуємо лише на доволі млявій реакції політичних сил та небажанні громадян виходити на вулицю. Звісно, вчорашні мітинги були спонтанними і цілком імовірно чисельність протестувальників може зрости під час подальших акцій. Однак можна передбачити, що у влади є запобіжники проти вуличних протестів. І це не силовий їх розгін.

Отже, як писав Depo.ua, ані в "Євросолідарності", ані в "Голосу", ані тим паче у конструктивної опозиції "Батьківщини" наразі немає ресурсів, аби переконати значну частину суспільства у тому, що відбувається повзуча капітуляція. По-перше, виборець, який підтримав Зеленського і його політсилу, якщо нині в "зелених" і розчарувався, однак не визнає, що помилився при своєму виборі. Такою є психологія людей. По-друге, владні спікери і лояльні до влади політики включили пісню про те, що Зе-команда змушена діяти в тих реаліях, які їй дісталися від часів попередників, себто, виконувати Мінські угоди. Які радше були джентльменською угодою, аніж дороговказом – їх ніхто не виконував, та вони все ж давали підстави західним партнерам України продовжувати санкції проти Росії. "Формула Штайнмаєра" ж зобов’язуватиме Київ виконувати послідовні кроки, серед яких амністія бойовиків, вибори в ОРДЛО і дуже сумнівна можливість встановлення у підсумку контролю над кордоном. Опозиція казатиме про нав’язаний Україні боснійський сценарій. Однак дуже серйозна проблема опозиціонерів у тому, що замість виходити на вулиці втомлені від війни і постійної кризи громадяни радше зберуть валізи і виїдуть.

Та це не означає, що капітуляція відбуватиметься як по маслу – праві ті, хто прогнозують гарячу осінь. На виконання "формули Штайнмаєра" українська сторона має прийняти низку законів, кожен із яких владі даватиметься з боями. Принаймні у стінах парламенту. Нагадаємо, 16 вересня 2014 року був прийнятий скандальний закон № 1680-VII "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей", який щороку продовжувався парламентом окремим голосуванням. Дія цього закону закінчується 31 грудня 2019 року, і продовжувати його "зелена" влада не збирається. Натомість буде запропонований інший закон з урахуванням зобов’язань, взятих Україною на себе згідно з "формулою". Припустимо, що текст цього закону вже написаний і буде внесений до Верховної Ради президентом найближчим часом. І тут є два варіанти – або у ньому будуть задоволені всі забаганки Москви, що в очах значної кількості громадян перетворить Зеленського і його політсилу на зрадників, або ж влада схитрить і пропише цей документ у такий спосіб, щоб це було хоч якось вигідно Україні.

В оприлюдненому тексті угоди, підписаної Леонідом Кучмою 1 жовтня, сказано, що вибори в ОРДЛО мають відбутися згідно з українським законодавством, тобто в них мають право брати участь загальноукраїнські партії, а не створені в "Л-ДНР". Це виглядає як запобіжник від обрання до місцевих рад на тимчасово окупованих територіях ватажків бойовиків. Тож законів, спрямованих на виконання "формули", буде декілька. Перший повторюватиме її текст і стосуватиметься організації виборів, однак це не означає, що там не може з’явитися пункт про те, що вибори в ОРДЛО відбуваються одночасно з місцевими виборами по всій Україні і в них матимуть право брати участь лише кандидати, які представлятимуть партії, зареєстровані Мінюстом України. Так влада виграє час і, що є головним зараз для неї – гаситиме антизрадницькі настрої. Також можна припустити, що "зелені" мріють під брендом "Слуги народу" на хвилі миротворства провести до місцевих рад на Донбасі своїх депутатів.  

Крім того, цілком можливо почистити новий закон від сумнівних моментів. Приміром, того, що стосується функціонування так званих "загонів народної міліції". У діючому законі сказано, що вони створюються рішенням міських, селищних, сільських рад, вони реалізують повноваження, передбачені для них законами України. Спеціального закону про "народну міліцію" нема, тому варто прописати, що вона підпорядковується виключно Міністерству внутрішніх справ України.

Утім тут вже заявилася протидія з боку бойовиків. Вони вимагають узгоджувати зміни до закону про "особливий статус" з ними. "В іншому випадку ми будемо вважати їх прямим і грубим порушенням Мінських угод і вони для нас будуть юридично нікчемними. Ми самі будемо вирішувати, якою мовою говорити, якою буде наша економіка, як буде формуватися наша судова система, як буде захищати наших громадян наша народна міліція і як ми будемо інтегруватися з Росією", - заявили Денис Пушилін і Леонід Пасічник. Вочевидь це зроблено для того, щоб змусити Київ сідати з ними за стіл переговорів, як цього хоче Москва. І ось тут дуже важливо, чи піде на це Зеленський.

Наступний важливий момент – амністія бойовиків. Про неї є у Мінських угодах: "Звільнення від покарання, переслідування і дискримінації осіб, пов'язаних з подіями, що мали місце в окремих районах Донецької та Луганської областей". Нагадаємо, закон про це зі скандалом також був прийнятий 16 вересня 2014 року, однак в дію не вступив, бо його не підписав Олександр Турчинов. Нині у ВР зареєстровані два законопроекти про недопущення кримінального переслідування, притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності та покарання осіб - учасників подій на території Донецької, Луганської областей авторства Вадима Новинського та групи депутатів, а також Нестора Шуфрича і компанії. Тож влада може навіть не писати власний, а поставити на голосування ці законопроекти, і в такий спосіб уникнути звинувачень в авторстві "зради" з амністією. А те, що хоча б один із цих законопроектів набере 226 голосів, навіть за вільного голосування "слуг", сумнівів немає. Так само, як немає сумнівів у проходженні через парламент суміжних законопроектів на кшталт про статус російської мови на Донбасі чи про всенародне примирення, яким узаконять вшанування пам’яті Гіві, Мотороли та інших "ополченців" в "окремих районах".

Чи може цьому щось заподіяти парламентська опозиція? Ні, адже, по-перше, її склад дуже незначний для війни із "зеленими" у стінах ВР. По-друге, саме за президентства Порошенка приймалися і закон про особливості самоврядування в ОРДЛО, і про амністію. Про це владні спікери постійно нагадуватимуть.

Чи зможе Зеленський заручитися підтримкою населення? Скоріше за все, пакет законів, які стосуються "миру за Штайнмаєром" винесуть на всеукраїнський референдум і навколо нього буде влаштована потужна піар-кампанія. Причому усіма – і владою, й опозицією. У питаннях референдуму, звісно, не буде про процедуру амністії та про інші дратівливі теми, там напишуть просто: "чи підтримуєте ви встановлення миру на Донбасі" або щось у такому роді.

Референдум стане випробуванням для Зеленського, призведе до падіння його рейтингу, однак такий сценарій у підсумку дасть йому можливість прикрити фактичну капітуляцію думкою народу. І якщо він виграє референдум, а ймовірність цього досить висока, враховуючи, що переважна більшість телеканалів знаходяться в руках орієнтованих на "мир" олігархів, опозиція, яка розраховує на патріотичний електорат, дуже швидко зійде на політичний маргінес.