Путінське пугало: З ким зібрався воювати батько "ДНР" Бородай

"Друзі, пахне великою війною. Мають бути великі події. І російські добровольці зіграють в самий найближчий час величезну роль в долі нашої Батьківщини. Найближчим часом наш головнокомандувач повідомить нам, що робити", - заявив днями Бородай під час шабашу найманців. Нагадаємо, у 2014 році цей персонаж кілька місяців очолював "уряд ДНР", а згодом був радником ватажка терористів Олександра Захарченка. Він давно повернувся до Москви, де очолює "Союз добровольців Донбасу". Бодай якогось впливу на російську політику Бородай, як й інший зачинатель "ДНР" Ігор Гіркін, наразі немає. З огляду на це, розповіді про велику війну можна було б попустити повз вуха. Якби не кілька але.

Перше – в Росії політичні клоуни на кшталт Жириновського і всяких бородаїв іноді говорять те, чого не можуть сказати високопоставлені державні мужі. Друге – в Україні і не тільки проводять паралелі між футбольною першістю, яка стартує в червні в РФ, й Олімпіадою в Сочі, під час фінальної стадії якої розпочалася анексія Криму. Не виключено, що мета заяв Бородая - просто полякати. Проте береженого Бог береже, і до 15 липня, коли завершиться Мундіаль, всі наші силові структури мають бути приведені в повну бойову готовність.

Путіну після обрання президентом і за підтримки у 82%, як малюють соціологи, не потрібна війна – ні блискавична, ні тим більше затяжна - але не виключено, що в Кремлі спробують посилити ескалацію на Донбасі, аби перезавантажити переговори з Заходом із українського питання на користь Москви.

Третє – Бородай міг зробити таку заяву, аби підбадьорити "шахтарів і трактористів", що Путін перезапустить проект "Новоросія" і їм знову знайдеться робота. Проте, судячи з кадрових перестановок в уряді РФ та відходу у тінь куратора "Л-ДНР" Владислава Суркова, "добровольцям" Бородая нічого не світить. Хіба записуватися у приватну армію головорізів Вагнера і їхати до Сирії, де, як повідомляють ЗМІ, їм платять менше, аніж росіянам.

Четверте – не виключено, що йдеться про посилення гібридної війни Росії на Заході та в нашій країні, а не про пряме вторгнення в Україну або деінде. Така війна потребує диверсантів, які влаштовуватимуть провокації, заколоти, після яких у бій йтиме агентура ворога, котра в телеефірах та інших публічних виступах під час передвиборчого періоду сіятиме зневіру українців у спроможності силовиків і правоохоронних органів. "Добровольці" Бородая можуть виконувати роль тих самих диверсантів.

Тому необхідно не лише посилювати контроль на кордоні з РФ, а робити все, аби звести до мінімуму візити до нашої держави російських громадян. Принаймні на період кампаній 2019 року. Тим, хто голосував за Путіна, хто в екстазі плеще в долоні через дикунство російської делегації на Євробаченні, яка влаштувала показ символіки мертвого СРСР та фейкових "Л-ДНР", нема чого робити в Україні. Навіть в якості руссо туристо.

Ще один важливий момент – у недалекій перспективі є сенс розглянути можливість позбавлення українського громадянства осіб, засуджених за сепаратизм і тероризм. Такі громадяни нам непотрібні.

І, зрештою, п'яте – воно стосується не конкретно цього випадку, а ситуації взагалі. У найближчі рік-півтора українській владі, і законодавчій, і виконавчій, конче необхідно довести до кінця ті починання, які зроблять державницький і прозахідний курс України невідворотним. Незалежність православної церкви від Москви та унормування переходу громад від однієї церкви до іншої, закон про державну мову, закони, прийняття яких вимагає Захід, у тому числі і про антикорупційний суд, прискорена перебудова армії за стандартами НАТО, посилення відповідальності медіа за тиражування фейків, які підривають національну безпеку держави і т. д. У Кремлі повинні бачити рішучість українських політиків, тоді прямі натяки на війну чи щедре фінансування реваншу проросійських сил не виглядатимуть значною загрозою.