"Путч" Порошенка і "плече" Тимошенко: Якими будуть смисли політичної осені

Юлія Тимошенко заявила, що "Батьківщина" не піде в опозицію, але при цьому окреслила червоні лінії, через які не переступить: мир не шляхом капітуляції, підтримка розвитку української культури, духовності та мови, недопущення розпродажу сільськогосподарської землі і стратегічної державної власності. Враховуючи задекларовані наміри нової влади, у положенні "ні туди, ні сюди" Тимошенко довго не встоїть, доведеться визначатися, бо посунуть конкуренти. Очевидно, її рух у бік опозиції прискориться в разі оголошення дочасних місцевих виборів. Поки ж Юлії Володимирівні вигідно підставляти плече "слугам" – потім можна буде сказати: ми цього не хотіли, але нас змусили йти в опозицію.

Інша вигода Тимошенко поки не конфліктувати із "зеленою" владою – за відсутності дієвих смислів можна заробляти бали на смислах інших. Мова, культура, мир без капітуляції… На цих тезах повертатиме втрачене "Євросолідарність". Тому тут дуже важливо для "Батьківщини" не дати порошенківцям – безпосереднім конкурентам за патріотичний електорат - аж надто міцно закріпити за собою ці смисли. 

Обмежені в темах, цікавих виборцю, і "ЄС". Власне, окрім вище названих в арсеналі нічого вартісного і немає. Хіба ще можна критикувати за недоліки у зовнішній політиці. Та з отриманням свого глави МЗС, яким стане Вадим Пристайко, цих недоліків має стати менше. Тому Порошенку та його соратникам доведеться щось придумувати. А поки їх всадили на парламентську гальорку, бачимо, як колишня влада намагається бути голкою, яка коле "слуг". Особливо активно в цьому вправляється Ірина Геращенко. Також показово, що "ЄС", яку багато хто розкритикував за те, що взагалі не відмовилася від посад у комітетах, одностайно голосує проти пропонованих рішень тріумфаторів і переходить в опозицію. Подивимося, як фракція Порошенка поводитиметься далі, адже у порядку денному будуть і ті законопроекти, які в принципі варто підтримувати.

Та, схоже, зовсім неочікувана допомога "Євросолідарності" прийшла від самих "слуг". Сьогодні фотографи підловили цікаву переписку депутатки Лізи Богуцької, яка комусь пояснювала, чому Арсен Аваков залишається главою МВС. Виявляється… Порошенко готує переворот, путч у грудні. Принаймні, ця версія викладена у переписці пані Богуцької.

Ця версія виглядає дещо божевільною, однак лише на перший погляд. Не виключено, що нова депутатка просто засвітила технологію влади – "добити" Порошенка звинуваченнями у спробі державного перевороту. І якщо така технологія дійсно має місце, то це означає, що п’ятого президента намагатимуться посадити не лише по тих справах, які веде ДБР, а їх там більше десятка, а по новій. Як, вочевидь, поки існує лише у фантазіях ворогів Порошенка. А той, у свою чергу, отримає нагоду в очах дуже багатьох українців стати першим "мучеником" влади.     

Окрема історія – "Голос". Depo.ua вже писав про головну проблему найменшої за чисельністю фракції Ради: завдання мінімум – потрапити до парламенту Вакарчук і соратники виконали, але виникає питання, чи є у них хоч якась стратегія дій надалі. Голосуючи за всі ініціативи "зелених", "Голос" швидко втратить суб’єктність та стане звичайним сателітом більшовиків. А ще – втратить цікавість до себе з боку виборців. І повернути її в перспективі майбутнього цієї політсили буде складно. У Раді, перед голосуванням за прем'єра Гончарука, Святослав Вакарчук зазначив, що його політсила не підтримає цю кандидатуру, бо у "слуг" і без "Голосу" достатньо голосів. Така собі образа. Голова фракції Рахманін взагалі звинуватив "слуг" у відсутності здорового глузду. Мовляв, не розуміють, за що голосують і процедуру порушують. 

Допомоги "Голосу" монобільшість і справді не потребує. Гончарук отримав підтримку 290 нардепів. За потреби, позитивні натискання зелених кнопок будуть і від групи "За майбутнє" - назва так собі, але 22 "штики" непогана кількість для старту, і від позафракційних. З 34 депутатів, які поки не визначилися з фракційною приналежністю, обрання Дмитра Разумкова головою Верховної Ради підтримали 30. Це багато про що каже. Так само, як і 41 голос від "Опозиційної платформи". У якої також зі смислами не дуже, але у них є стратегічна лінія – досягнення миру на Донбасі за будь-яку ціну. І, на жаль, цю лінію підтримує багато виборців.

Про "слуг народу" багато не говоритимемо. Їхня поведінка очевидна – кавалерійським наскоком переробити політичну систему під курс Зеленського. Звідси і законопроекти, які посилюють президентську вертикаль, як, приміром, бажання закріпити у Конституції за президентом повноваження утворювати незалежні регуляторні органи, Національне антикорупційне бюро України, призначати на посади та звільняти з посад директора НАБУ і директора Державного бюро розслідувань. В разі прийняття таких змін до Конституції, про незалежність антикорупційних органів можна забути, зате їх легко буде використовувати як зброю проти політичних опонентів.

Тож протягом політичної осені ми побачимо два процеси. Перший – "Батьківщина", "ЄС" і "Голос" змагатимуться між собою за схожі смисли, тим самим поїдаючи рейтинги один одного. Другий процес – швидке встановлення м’якої (поки що) диктатури. І протиставити цьому поки немає чого...