Прорив Саакашвілі: Що скаже дядько Сем

Скандал, влаштований опозиціонерами на українсько-польському кордоні, проявив кілька бід – повну заангажованість ЗМІ, вагання всіх сторін конфлікту і неготовність влади діяти жорстко

Depo.Влада
12 вересня 2017 14:00
ФОТО: depo.ua

Для розуміння всієї глибини прірви, в якій опинилася Україна в результаті прикордонних провокацій Саакашвілі і його почету, варто проаналізувати тональність медіа. На жаль, позиція центральних телеканалів доводить, що об'єктивність – це не про наше телебачення. По суті, увесь медіа-простір поділений на табори. Так, після зустрічі Саакашвілі з Ігорем Коломойським у Швейцарії, про яку повідомляли ЗМІ, на "1+1" одразу почали виходити сюжети, лояльні до Саакашвілі. Збіг? Навряд. Несподівано позитивно до порушника державного кордону поставилися ЗМІ з групи "газовиків" - йдеться не лише про "Інтер", але й про "112", гендиректором якого є близький до екс-голови адміністрації Януковича Сергія Льовочкіна Єгор Бенкендорф. Навіть "Перший Національний" на чолі з Зурабом Аласанією, якого теж в кулуарах пов'язують з командою Льовочкіна, підспівував епатажному апартиду, нищівно критикуючи Банкову. Симптоматичним видається і союз "ватного" NewsOne і формально патріотичних ZIK та 24 - усі за Саакашвілі.

На антисаакашвілівській хвилі, очікувано, ахметівський ТРК "Україна", ICTV Віктора Пінчука, який, раніше принципово обирав протилежну Коломойському сторону конфлікту. Та, судячи з учорашньої "Свободи слова", де студія підозріло шаленіла від Юлії Тимошенко, і Пінчук вирішив забити м'яча у ворота Банкової. Втім, обидва олігархи, скоріш за все, бавитимуться в плюралізм думок, але в підсумку поставлять на переможця. Принаймні, так вони робили раніше і це дало їм можливість не втратити вплив й досі.

До противників Саакашвілі і компанії варто додати малорейтингові президентський "5 канал", новостворений "Прямий" та Еспресо.TV, підконтрольне команді екс-прем'єр-міністра Арсенія Яценюка. Так що з об'єктивних телеканалів залишився хіба National Geografic. Але там показують про справжніх гієн, не з української політтусовки.

Приблизно такий само цинічний підхід у симпатіях-антипатіях до подій на контрольному пункті "Шегині" спостерігається і в коментарях політиків. Фанатів Саакашвілі і Порошенка приблизно порівну, їх риторика вже набила оскому, тому ми не про них. Набагато цікавішими видаються коментарі тимчасових союзників Міхо. Так, мер Львова Андрій Садовий несподівано вирішив зіграти і за наших, і за ваших. "Ситуацію, яка склалась після позбавлення Міхеїла Саакашвілі українського громадянства та акту приниження України на кордоні, можна спробувати вирішити на інших засадах… Вважаю, що все ще є шанс у кожного зробити крок назустріч задля збереження людей та країни. Закликаю всі сторони негайно повернути ситуацію в правове поле і спільно повернути авторитет державної влади в країні а також базову повагу один до одного", - написав він у Facebook. Подібна риторика – в стилі лідера "Самопомочі", який завжди поводиться так, аби залишилися варіанти для відступу.

В Анатолія Гриценка інша тактика. Він грається в об'єктивність: однією рукою він підтримує Саакашвілі, а іншою вішає на нього ярлики. Ще до прориву екс-президента Грузії через кордон "непрохідний Толя" розкритикував Саакашвілі за зустріч з Коломойським, якому "особисто руки не подав би і якого сам Саакашвілі обіцяв посадити першим". Але це не завадило Гриценку поїхати на кордон, після чого вже у Львові разом з Садовим будувати подальші плани.

Кумедно вийшло з Мустафою Найемом, який напередодні анонсованого повернення Саакашвілі до України, усіляко "топив" за ображеного апатрида, після чого… не взяв участь у шоу "Мишковий прорив". Лише після того, як на відсутність Найема звернули увагу, тому довелося публічно виправдовуватися. Але зробив він це настільки незграбно, порівнявши провокацію в Шегинях з Майданом, що отримав настільки негативну реакцію у соцмережі, від якої людина зі слабкою психікою, мабуть, вже б повісилася. Та у наших єврооптимістів шкіра товста.

На що чекати далі? У випадку радикалізаціі Саакашвілі – а до цього його, схоже, підштовхує нова соратниця Юлія Тимошенко – розклади на каналах кардинально не зміняться. Що ж до кількості прихильників й опонентів Саакашвілі, то тут все залежить від бажання влади покарати політиків-провокаторів. Поки ми бачимо, що провладні спікери досі плутаються у тому, які статті інкримінувати незаконним пересічникам кордону, чим ще більше доводять ситуацію до абсурду. Так, учора прикордонна служба повідомила: порушникам загрожує до 15 діб арешту. Хоча спочатку ставки були значно вищими: у політичних колах говорили про зняття недоторканності з Юлії Тимошенко та інших нардепів, які впихали опального грузина до України. Чи не єдиним вдалим ходом влади стала поява прізвищ Саакашвілі, Тимошенко та інших фігурантів прикордонного конфлікту в базі даних "Миротворець". Але повне нерозуміння силовиками, як далі діяти – жорстко чи м'яко – повністю невілювало цю вдалу ідею

Зараз стає зрозумілим, що сценарій зі зняттям недоторканості видається нереалістичничним. Внесення відповідних подань до Верховної Ради буде лише на руку опозиції: лояльними каналам (а, як можна побачити вище, медійні можливості у симпатиків Саакашвілі чималі) піде хвиля заяв про політичну утиски. Проблема посилюється ще й тим, що у влади обмаль часу, аби визначитися з варіантами реагування на прорив кордону. "Голуби миру" у владних коридорах, схоже, не проти проковтнути і забути цю історію.

Зараз стало помітно, що вичікує не лише влада, але й Саакашвілі зі своїми старими і новими поплічниками. Він заявив про гастролі регіонами, але від початкової ідеї походу на Київ відмовився. Пояснення цьому варто шукати в очікуванні на оцінку з боку Заходу, особливо США. Показово, що учора до Львова оперативно завітала американський посол Марі Йованович. Офіційно - для зустрічі з Андрієм Садовим. Та всі розуміють, навіщо американці терміново знадобилося до Львова.

Достаменно про суть перемовин Йованович сказати важко, але точно відомо: у Вашингтоні ніхто не дозволить українській опозиції гойдати ситуацію для провокування перевиборів, натомість офіційному Києву не рекомендуватимуть передавати Саакашвілі до Грузії й жорстко карати його попихачів з числа нардепів. Якби Тимошенко чи Наливайченко були не впевнені, що їх врятують заокеанські друзі, вони б ніколи не вдалися до штурму кордону. Бо дуже дорожать своєю свободою і своїми грошима.

Більше новин політики читайте на Depo.Влада