Проблемний закон: Чи перетвориться УПЦ МП на РПЦ (У)

Верховна Рада 240 голосами ухвалила в цілому законопроект №5309 про внесення змін до Закону "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо назви релігійних організацій, які входять до структури (є частиною) релігійної організації, керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та тимчасово окупувала частину території України.

Закон було внесено до парламенту ще 2016 року. Його авторами є група нардепів – Ігор Бриченко, Олександр Бригинець, Іван Крулько, Ярослав Маркевич, Сергій Висоцький і Ігор Лапін. Але тільки зараз у депутатів дійшли руки до розгляду цього документу. Вочевидь це безпосередньо пов'язано з утворенням Православної церкви в Україні.

Головне положення прийнятого і оперативно підписаного спікером Андрієм Парубієм закону викладено так: "Релігійна організація (об'єднання), яка безпосередньо або як складова частина іншої релігійної організації (об'єднання) входить до структури (є частиною) релігійної організації (об'єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та тимчасово окупувала територію України, зобов'язана у своїй повній назві, зазначеній її у статуті (положенні), відображати приналежність до релігійної організації (об'єднання) за межами України, до якої вона входить (частиною якої вона є), шляхом обов'язкового відтворення у своїй назві повної статутної назви такої релігійної організації (об'єднання) з можливим додаванням слів "в Україні" та/або позначення свого місця в структурі іноземної релігійної організації".

Іншими словами, законопроект зобов'язує змінити назву релігійних організацій в Україні, які входять до структур церкви, центр якої знаходиться у країні-агресорі. Наразі єдиною країною, яка законодавчо визнана агресором, є Росія. Тобто представництво Російської православної церкви в Україні, яке зараз називає себе Українською православною цервою, згідно з ухваленим законом, якщо він вступить в силу, має змінити свою назву на "Російська православна церква в Україні". Крім того, представникам церкви з центром у країні-агресорі заборонено вести релігійну роботу в українській армії.

У законі вказано три ознаки приналежності релігійної організації в Україні до церкви країни-агресора. По-перше, це посилання на підпорядкування такій церкві у статуті, а також зобов'язання виконувати структурами в Україні рішення церкви, центр якої розташовується у країні-агресорі. Також передбачене обов'язкове входження представників релігійної організації України до керівних органів церкви, центр якої знаходиться в країні-агресорі. Закон вимагає наявність хоча б однієї з таких ознак. І якщо після внесення змін до статуту УПЦ Московського патріархату її адміністративний центр формально перебуває в Києві, та два інші ознаки у філії РПЦ присутні. Тим більше що ця поправка вступила в суперечність зі Статутом РПЦ, де Українська церква перерахована серед самоврядних церков, які входять до складу Московського патріархату, центр якого – в Москві. Предстоятель УПЦ МП може вступити на посаду лише після затвердження московським патріархом, він є постійним членом синоду РПЦ, а архієреї УПЦ МП є членами архієрейського собору Московського патріархату.

Однак слід зауважити, що Головне науково-експертне управління Верховної Ради висловило багато зауважень до цього законопроекту. Зокрема, на думку управління, положення законопроекту "виглядають недостатньо мотивованими і аргументованими, виходять за межі, встановлені у відповідних положеннях ст. 35 Конституції і Закону "Про свободу совісті та релігійні організації". Як вважають експерти Ради, підхід авторів законопроекту "не узгоджується зі світською природою Української держави, яка закріплена в Конституції України, і може призвести до деструктивних процесів у релігійній сфері". Загалом зауваження управління викладені на 6 сторінках. Не дивно, що в результаті фахівці парламентського апарату рекомендували законопроект відхилити.

Проте документ все ж ухвалено і направлено президенту. Тепер цікаво, чи підпише його глава держави. Тим паче з урахуванням того, що пункт 4 прикінцевих і перехідних положень проекту передбачає: "У разі, якщо протягом чотирьох місяців (для релігійних громад – дев'яти місяців) з дати набуття чинності цього Закону <…> релігійна організація (об'єднання) не внесла передбачених законом змін до своєї офіційної назви та не подала відповідних змін до свого статуту (положення) на реєстрацію, її статут (положення) втрачає чинність у частині, якою визначається повна офіційна назва релігійної організації (об'єднання)".

Формально це означає можливість припинення діяльності УПЦ МП, яка, можна з упевненістю говорити, не внесе відповідних змін у свою назву. В юридичному відділі Московського патріархату вже заявили, що ухвалений Верховною Радою закон порушує права вірних і є неконституційним. Примус до зміни назви у цій церкві назвали втручанням в її діяльність, яка "може привести до непередбачуваних наслідків у суспільстві". Читай – знов погрожують заворушеннями. Одночасно в УПЦ МП звернулися до президента з проханням ветувати зазначений закон.

У свою чергу, депутати від "Опозиційного блоку" обіцяють оскаржити закон у Конституційному суді (впевненості їм додають і зафіксовані випадки кнопкодавства у сесійній залі). З роздратованим зверненням виступив і російський патріарх Кирилл (Гунядєв), чим ще раз підтвердив: УПЦ МП – таки філія російської церкви в Україні.

У відновленій Православній церкві України очікувано позитивно відреагували на депутатську ініціативу. Предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній вважає, що закон полегшить ситуацію в стосунках між церквами. "Кожен православний українець повинен розуміти, до якої церкви він ходить", - заявив він на одному з телеканалів. Жодного втручання в церковні справи предстоятель у законопроекті №5309 не вбачає. "Держава впорядковує своє законодавство з огляду на безпеку. Український народ цього прагнув і очікував", - каже він.

Тим часом релігійні питання сьогодні вкрай напружили атмосферу в сесійні залі. Через це депутати відклали ухвалення іншого проекту закону, №4128 "Про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (щодо зміни релігійними громадами підлеглості)". 20 грудня Рада не ухвалила його навіть у першому читанні. Тим часом уже три приходи, у Чернівецькій області, Вінниці з ініціативи митрополита Симеона і Києві з ініціативи митрополита Олександра Драбинка, перейшли в Православну церкву України. Але не у всіх громадах для цього є єдність священика і більшості прихожан. Саме для таких випадків і призначений цей законопроект. Його автор, нардеп і релігієзнавець Віктор Єленський вважає, що закон про перехід не менш важливий ніж закон про назву церкви.

Із цим законом ситуація неясна, і вірним доведеться переходити до відновленої української церкви без усталених правил такого переходу, тоді як закон про "демаскування" церкви країни-агресора глава нашої держави у принципі може підписати. Або як більш зважений варіант – повернути до парламенту із зауваженнями, які можна буде врахувати і відкрити шлях до вступу документу в силу.

Ситуація, швидше за все, знайде розв'язку після надання Томосу про автокефалію Православної церкви України, тобто починаючи із 6 січня 2019 року. За ці кілька тижнів можна буде зрозуміти, як реагуватимуть на законопроект Вселенський патріархат і інші закордонні партнери нашої держави. І вже з урахуванням їхньої позиції або підписати доволі скандальний закон, або повернути його із зауваженнями до Ради.