Скандальна стаття : Що в Порошенка робитимуть з незаконним збагаченням

Громадські активісти-антикорупціонери і політики, які озброїлися темою боротьби з корупцією, зустріли рішення КС вкрай негативно. Причому провину за нього відразу повісили на діючу владу й особисто на президента.

Основні заяви противників висновку Конституційного суду зводяться до наступних смислів: кримінальну відповідальність за незаконне збагачення запровадили у 2015 році на вимогу ЄС для виконання Плану дій з візової лібералізації, тому зараз Україна порушує взяті на себе зобов’язання; за цією статтею НАБУ розслідує близько 50 справ, скасуванні цієї статті ставить хрест на цих розслідуваннях, більш того, їх фігуранти вимагатимуть компенсацію за порушення своїх конституційних прав; до переліку авторів звернення до КС (50 депутатів) увійшли представники фракцій більшості, "Опоблоку" і двох депгруп – "Воля народу" та "Відродження" - складених з екс-"регіоналів", що свідчить про єднання діячів старої і нової влади у протидії боротьбі з корупцією. 

У свою чергу, у фракції "Блоку Петра Порошенка" парирували: політсила ініціюватиме термінову розробку нового законопроекту, який випише цю статтю таким чином, аби вона обов`язково була, але повністю відповідала Конституції. Нагадаємо, судді КС визнали, що положення статті 368-2 не відповідають принципам верховенства права та презумпції невинуватості, а саме - вона зобов’язує підозрюваного довести законність його статків. Тоді як законодавство покладає тягар доведення виключно на обвинувачення. 

Про те, що названа стаття порушує Основний Закон, зайшла мова відразу після її прийняття. Критики наголошували на трьох моментах – порушенні презумпції невинуватості, встановленні обов'язку доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і можливості притягнути особу до юридичної відповідальності одного виду двічі за одне й те саме діяння. Натомість прихильники норми про покарання для чиновників за незаконне збагачення наголошували на тому, що ця стаття не порушує права громадян: вони мають право мовчати про походження своїх статків, тому спростування наявності законних джерел набуття активу залишається завданням обвинувачення; слідчі і прокурори, які розслідують справи про незаконне збагачення, діють в рамках КПК, то ж повинні дотримуватися презумпції невинуватості і заборони двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне й те саме правопорушення. На їхню думку, претензії до статті 368-2  - надумані. До того ж, така стаття діє в законодавстві європейських держав і там її визнано конституційною.

Однак, у наших реаліях справи про незаконне збагачення супроводжуються значною політизацією, на особу, яка підпала під підозру, вішають ярлик "корупціонера" щойно з’являється інформація про питання до такої особи з боку НАЗК чи НАБУ. Займаються навішуванням ярликів ті ж громадські антикорупціонери, медіа та політичні опоненти. Це не лише не сприяє встановленню істини, а й спонукає підозрюваних давати відповідь на звинувачення, що зрештою призводить до кругообігу піару навколо теми корупції. 

Як правильно зауважують експерти, на Заході антикорупційні розслідування відбуваються тихо, їхній перебіг не розголошується в пресі, про них стає відомо на заключному етапі, коли відбуваються обшуки і затримання, коли у детективів є доказова база для передачі справ до суду, у нас же про корупційні підозри трублять щойно справа вноситься до ЄРДР. А далі як в анекдоті про дочку Рабиновича, якої у нього нема – нехай "корупціонери" виправдовуються. Враховуючи, що у нас притягнути когось за наклеп непросто, таврування чиновників увійшло в моду. Додамо: поки НАБУ не змогло нікого посадити за незаконне збагачення, але підозри у цьому злочині завдали серйозного удару по репутації багатьох чиновників і депутатів. Саме через їхнє таврування з різних трибун. 

Окрім, власне, рішення КС, який став на бік опонентів статті 368-2, є ще кілька моментів. Перший – почалося політичне цькування суддів Конституційного суду. Їх розділили на сорти: четверо хороших, бо були проти рішення, інші погані. Ще раз наголосимо: єдиної позиції щодо цієї статті не було ні серед політиків, ні серед правників. 

Другий момент – окремі кандидати в президенти відразу використали подію для власного передвиборчого піару. Приміром, Анатолій Гриценко розповів, щоб він зробив: скликав РНБО і його рішенням припинив фінансування КС, розпустив би його, позбавив "дискредитованих суддів" титулів, звань і пенсій, після чого оновив склад суду тими, хто пройде поліграф. Комусь подібний популізм сподобається. Але якби Гриценко вчинив так, як написав у Фейсбуці, він відразу став би для цивілізованого і законослухняного світу персоною нон-ґрата. 

Третій момент – дійсно, поява дискусійного рішення Конституційного суду у розпал виборчої кампанії б’є по Петру Порошенку, робить його легкою мішенню для звинувачень. Однак, по-перше, ця тема правова, вона досить складна для пересічного виборця, тривалий час грати на ній не вийде, адже і до самих спікерів антикорупційного руху у суспільства достатньо питань, вони не такі прозорі, як із себе вдають, а, по-друге, піар зійде нанівець, щойно в парламенті з’явиться обіцяний "БПП" законопроект, в якому стаття про незаконне збагачення відповідатиме Конституції. Це той випадок, коли оперативність законодавців має вирішальне значення. До речі, навіть цікаво буде подивитися, хто і як торпедуватиме анонсований законопроект. Мабуть, не помилимося, коли скажемо: рішення КС, насправді, вигідне не лише для влади, а й для опозиції. Бо вона планує стати владою. 

І, останнє – як відреагують наші західні партнери. Припустимо, що висловлять стурбованість і паралельно сподівання на те, що ВР повернеться до цього питання і унормує його. Тобто, на відміну від наших діячів, з рішення КС трагедії там не робитимуть.