Свіжі рейтинги влади: Коли Зеленський і "слуги" зрозуміють, що в них вже не буде ніякого другого терміну

Якби вибори президента відбулися в січні, Володимир Зеленський отримав би підтримку 19,8% серед тих, хто визначився, і 13,4% серед усіх виборців. Другим іде Петро Порошенко з, відповідно, 15,7 і 10,6%. Третя сходинка у Юлій Тимошенко, яка в новому році кардинально змінила імідж: 11,8% та 8%. Один із лідерів "ОПЗЖ" Юрій Бойко четвертий (11% і 7,4%), хоча в окремих передноворічних опитуваннях він був вище.

Соціологи Київського міжнародного інституту соціології поміряли і рейтинг Віктора Медведчука: його 7,5% і 5% як для політика, котрий, здавалося, пішов в історію ще після правління Леоніда Кучми, дуже показові цифри для розуміння процесів, що нині відбуваються в країні. Причому найбільшу підтримку він отримав серед опитаних на Донбасі. Є в рейтингу й Анатолій Шарій, якого виборець Донбасу, згідно з опитуванням КМІС, підтримує навіть більше, аніж свого земляка Юрія Бойка.

І якщо при моделюванні пар кандидатів у другому турі Зеленський у січні переміг би Порошенка, то в партійному рейтингу у "слуг" - біда. Вони скотилися на четверте місце з 11,2% серед тих, хто визначився, пропустивши не лише "ОПЗЖ" (20,7%) та "Європейську солідарність" (15,3%), а й "Батьківщину" (12,6%). До прохідних 5% падати ще довго, однак тенденція швидкого зниження рівня довіри до "слуг" очевидна.

Щодо опитування КМІС з’явилися коментарі, мовляв, відчувається замовний характер. Правда, критики плутаються, хто ж замовив такий удар по амбіціях влади. Не будемо встрявати у цю дискусію, тому що тут більше сенсу не в конкретних цифрах, а в тенденціях, при збереженні яких ми можемо дійти до ситуації, коли в порядку денному країни гостро постане питання про перезавантаження влади внаслідок втрати нею довіри.

Отже, перший момент: оприлюднені цифри цілком реальні з огляду на дві негативні для сприйняття виборцями події січня – локдауну та підвищення тарифів. Точніше не самого локдауну, бо в українських реаліях цей захід мало схожий на заборони, що діють в європейських державах, а на супутні проблеми, перш за все, скандали навколо майбутніх поставок вакцини від ковіду. Українці відчули, що їх дурять. І ті політсили, які найефективніше зіграли на цьому відчутті, вийшли на перші позиції.

Те ж стосується і теми тарифів. І найгірше для влади, що її піар на зменшенні ціни на газ на період опалювального сезону не дав очікуваного позитивного результату. Лютневі опитування після отримання українцями січневих платіжок покажуть ще більше зниження рейтингів Зеленського і "слуг". А от навесні рейтинги можуть стабілізуватися чи, принаймні, не так стрімко падатимуть. Та для цього владі необхідно знайти кілька тем, завдяки розкручуванню яких у медіа можна отримати позитивну відповідь суспільства. Але це мають бути не контраверсійні теми на кшталт закону про референдум. Прийнявши його, "слуги" власними руками створили потужні майданчики для піару своїм ключовим конкурентам. Хоча ті, як "ОПЗЖ", за закон у нинішньому вигляді і не голосували. 

Другий момент: особистий рейтинг Зеленського (згідно з опитуванням КМІС) зменшився майже удвічі порівняно з показником, отриманим у першому турі президентських виборів. 31 березня 2019 року Зеленський отримав 30,24% голосів, а Порошенко 15,95%. Тобто, попередник діючого президента майже повернув своє електоральне ядро, у той же час діючий глава держави продовжує розгублювати підтримку. Найгірше для Зеленського – в разі опускання рейтингу до рівня потенційних конкурентів за булаву чи навіть нижче, політичні еліти не бачитимуть у ньому перспективи і вважатимуть слабаком, на якого можна тиснути і дотискати.

Точка неповернення Зеленським ще не пройдена, однак його б мали лякати дві речі: перша – дифірамби й оди, які йому співає найближче оточення (маємо на увазі привітання президента з днем народження від Андрія Єрмака та Михайла Подоляка), друга – втрата контролю над власною фракцією в парламенті. Нардеп Олександр Дубінський, якого на вчорашньому засіданні "СН" Зеленський просив покинути лави "слуг", сьогодні порадив самому Зеленському "припинити бути президентом". Як на подібні заяви та дії реагуватиме чиновницька братія і місцеві еліти? Якщо в їхній свідомості зміцниться думка, що "слуги" та їхній лідер – явище тимчасове, країну охопить масовий саботаж та управлінський хаос.

Третій момент: зростання рейтингів "ОПЗЖ" та "Євросолідарності" - це провал ідеології "третьої сили". Україна повернулася в двополюсну систему політичних координат – проєвропейські сили проти проросійських. Причому підтримка других росте швидше, аніж перших. І вони мають потужніший медійний і фінансовий ресурс. Це мало б насторожити Зеленського. Та, схоже, він і його партія занадто глибоко пройнялися міфом "лиш би не Порошенко". Настільки глибоко, що притупився інстинкт самозбереження.