Приречені на зашквар: Чому скандал з Гнапом типовий для "нових облич"

Ганебна історія з кандидатом у президенти Дмитром Гнапом повертає на порядок денний питання довіри до людей, яких у нас називають "лідерами громадської думки"

Почалося все 7 лютого з посту на Фейсбук журналістки і колишньої колеги Гнапа Анни Бабінець, яка повідомила, що агенція "Слідство.Інфо" майже чотири роки тому отримала премію "Вільна преса Східної Європи-2015", грошовий приз склав 15 тисяч євро. Тодішній керівник "Слідства.Інфо" Дмитро Гнап від імені команди публічно заявив, що ці гроші будуть витрачені на допомогу армії. А зараз Бабінець спробувала знайти відповідь на запитання неназваних нею колег – а де ж ці гроші? – і виявила, що премія була перерахована на банківський рахунок цього журналіста: "2000 євро дійсно були передані на допомогу армії, 3900 євро пішли на оперативні видатки організації… і 9100 євро досі перебувають у банківській ячейці Дмитра". За словами Бабінець, "найближчими днями він перерахує їх як благодійний внесок на рахунок ГО "Слідство.Інфо".

Сам Гнап того ж дня записав відеозвернення, яке оприлюднив на своїй сторінці у Фейсбук. Там він пробує пояснити, чому досі не передав гроші проекту "Слідство.інфо": "Колись не вистачало часу, колись я думав – нехай полежать (сказав насправді "полеже", але ми за літературну мову, - ред.)". Обіцяє швидко передати всю суму колишнім колегам. І головне – запевнив, що не має жодного наміру відмовлятися від участі у президентських виборах. Аргумент простий: "Тому що нічого поганого я не зробив".

Особливої пікантності ситуації додає те, що гроші на свою заставу за участь у президентських виборах (2,5 млн грн) Гнап збирав публічно, звертався до суспільства. В результаті було зібрано 2,819 млн грн. А взагалі збирав навіть не він, а партія "Сила людей", на праймеріз якої він переміг і його висунули кандидатом.

Водночас нардепи, які входять до "СЛ", Наталія Веселова і Остап Єднак, вчора записали відеозвернення, у якому назвали ситуацію навколо Гнапа неприйнятною, його пояснення – неприпустимими, і заявили, що припиняють підтримку Дмитра як кандидата у президенти та закликають його зняти кандидатуру. "Ми вважаємо, що ця поведінка не відповідає принципам та цінностям політики нових стандартів, яку намагається сповідувати партія. Ми закликаємо кандидата в президента від партії "Сила людей" Дмитра Гнапа відкликати свою кандидатуру з кандидата в президенти. Від політичної партії "Сила людей" ми хочемо вибачитися перед нашими виборцями і симпатиками за те, що сталося", - заявили депутати. Утім, вони не є єдиними лідерами цієї політсили.

Вчора відбулося засідання політради партії, яка позиціонує себе як принципово нова за організаційними засадами структура американського типу. Нагадаємо, за чинним законодавством партія може висунути кандидата у президенти, але не має механізму його відкликання. Голова політичної ради "СЛ" Петро Андрющенко написав на своїй сторінці у "Фейсбук" такий пост: "…саме зараз ми з'ясовуємо реальну ситуацію. Об'єктивно. Ми не стаємо ані на бік кандидата, ані на сторону журналістів. Для нас найважливіше – правда та довіра, яку нам надали виборці та прихильники".

У "Силі людей" начебто більше схиляються до такого плану дій по виходу із ситуації: кандидат повинен написати заяву про відмову від участі у виборах президента. В такому разі йому повертають внесену до держбюджету суму застави. Ті з громадян, які побажають повернути пожертвувані Гнапові кошти, отримують їх. А решта грошей піде на участь "Сили Людей" у виборах до Верховної Ради, які повинні відбутися у жовтні цього року. При цьому, чи є це позицією всієї партії - невідомо. Сьогодні ж має відбутися засідання ЦВК, на якому вирішуватиметься доля реєстрації Гнапа кандидатом.

Натомість переважно жорсткою була перша реакція українського сегменту соцмереж. Поодинокими є такі голоси, як думка активіста і голови осередку "Сили людей" в Одесі Олега Михайлика, який у Фейсбук на запитання – що робити з Гнапом написав, мовляв, "нічого не робити. Це його помилка. Але є підозра, що його підставили бувші колегу. Треба признати помилку та йти далі. До перемоги". Деякі користувачі намагаються відшукати аргументи на підтримку Гнапа – зазвичай рівня "а Порошенко теж краде". Нагадаємо, Дмитро Гнап став відомим у тому числі своїм розслідуванням щодо офшорів чинного глави держави.

Але фейсбучний загал Гнапа засуджує і вимагає від нього відмови від участі у виборах. Варто, щоправда, зазначити, що серед тих, хто критикує, не так вже й мало інтернет-активістів і паперових борців з корупцією, які не надто відрізняються від оскандаленого екс-розслідувача. Хіба що поки не попалися. Тож принципова реакція насправді може виявитися банальною ревністю і внутрішньокорпоративними розборками "активістів".

Адже скандали у цьому середовищі – явище далеко не унікальне. Досить згадати ситуацію з придбанням квартири у новобудові в центрі Києва у вересні 2016 року іншим колишнім журналістом-розслідувачем, а нині народним депутатом Сергієм Лещенком. Він пояснив, що купив квартиру на свої заощадження й позичені гроші. Згодом прокуратура і НАБУ заявили, що претензій до нардепа не мають. Але осад, як то кажуть, залишився.

Або керівник ГО "Центр протидії корупції" Віталій Шабунін із земельною ділянкою, яку він теж "забув" вказати в своїй декларації. 2017 року журналіст Володимир Бойко у телевізійному ефірі повідомив, що Шабунін потрапив до Ради громадського контролю Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), приховавши наявність земельної ділянки та квартири, яку здавав у найм. Тоді ж Бойко озвучив інформацію про те, що 2015 року громадська рада НАБУ була сформована у складі 15 осіб, із них 8 потрапили туди за підробленими документами. Серед них – Шабунін і син нинішнього кандидата в президенти Анатолія Гриценка Олексій. Останній став членом громради будучи депутатом Київради, що заборонено законом про НАБУ.

Тоді ж стало відомо, що виконавчий директор "Тренсперенсі інтернешнл Україна" Олексій Хмара "не згадав", що 1998 року був засуджений за квартирну крадіжку. А член правління ГО "Центр протидії корупції" Дмитро Шерембей забув вказати три судимості за скоєння крадіжок. Просто забув. Просто не вказав. Просто. А якщо все не так і просто, то які можуть і повинні бути претензії суспільства до борців з корупцією? Насамперед, звинувачуючи інших, активіст має сам відповідати критеріям, які задає для цих інших.

А проблеми багатьох (не всіх!) вітчизняних антикорупціонерів загалом можна звести до кількох тез. За своє життя немала їх частина нічого реально не створила: ані працюючого бізнесу не відкрила, ані наукової дисертації не написала. Експертом і аналітиком у нас можна бути й так. Отримуючи гранти, можна безжалісно викривати "бариг", які створили бізнес і дають людям робочі місця. Такі аргументи сприймаються на ура люмпенами. Але рано або пізно ці паперові борці починають усвідомлювати, що вони ж – відомі публічні особи. Час у нардепи, в президенти, час купляти квартири, причому обов'язково в центрі.

Усвідомлення "іншості", вищості за пересічного українця і продукує скандали, подібні до того, що спалахнув довкола Дмитра Гнапа. Сьогодні він, завтра "спалиться" якийсь інший молодий і перспективний діяч. Сформувався вже цілий прошарок таких "нових комсомольців" з палаючими очима, більшість з яких хочуть статусності не по шапці. Їхні дії кидають тінь на ті добрі справи та ідеї, під прапорами яких вони підіймаються кар'єрними щаблями. І руйнують довіру людей, яка сьогодні є тим головним капіталом нашої країни, якого нам гостро бракує і без якого вкрай важко, практично неможливо піти від "совка" і збудувати цивілізовану країну.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна