Мовна "фішка": Навіщо Зеленський натякнув на особливий статус ОРДЛО

Кандидат в президенти і головний фаворит за соцопитуваннями Володимир Зеленський вирішив поговорити про Донбас і окуповані території.

"Можна розглядати культурно-мовні особливості цих регіонів, - заявив Володимир Зеленський у коментарі "Новому времени". - А що стосується всього іншого - якби вони залишилися з вільною і незалежною Україною, то вже отримали б на порядок більше прав і свобод, ніж коли-небудь зможуть мати в РФ".

Сказане кандидатом у президенти, можливо, і сподобається частині виборців, однак на думку багатьох експертів навіть саме припущення про якесь самовизначення цих територій є шкідливим. По-перше, Крим і тимчасово окуповані території Донбасу залишаються українськими за всіма нормами міжнародного права і жодного "якби" бути не може. Вони не "самовідділилися", а незаконно захоплені державою-агресором. І головне завдання будь-якого президента України – повернути контроль за кордоном та очистити ці землі від російських окупантів та їхніх посіпаків. Це можливо зробити лише шляхом посилення міжнародного тиску на Росію і введення на окуповані території Донбасу миротворчої місії ООН. Чим, власне, нині й займається українська дипломатія.    

Тому фраза Зеленського про "коли-небудь зможуть мати в РФ" взагалі шокує. Виходить, що особа, яка претендує на найвищу посаду в державі, хай навіть теоретично, але допускає, що окупований шматок Донбасу може опинитися в складі Росії, так, як до її складу був незаконно приєднаний Крим? Нагадаємо, що приналежність Кримського півострова Росії визнають лише сама Росія та незначна кількість її сателітів та країн, влада яких орієнтується у своїй політиці на Москву: Білорусь, Болівія, Вірменія, Венесуела, Зімбабве, Куба, Нікарагуа, Сирія, Судан. Саме ці країни проголосували 27 березня 2014 року проти резолюції ООН, якою визнавалася анексія Криму РФ.

По-друге, нинішня виборча кампанія окреслила незначне коло політиків, які готові йти на поступки Росії в питанні окупованих територій. Це так звані "голуби миру", чия риторика про прямі переговори з Путіним чи ватажками бойовиків з ОРДЛО, про якийсь особливий статус Донбасу грає на руку Москві. І коли Зеленський каже, що можна розглядати культурно-мовні особливості тимчасово окупованих територій, це наштовхує на думку, що він фактично приєднується до кола цих політиків.

У державній політиці слід враховувати соціально-економічні особливості регіонів і в цьому напрямку надавати їм більше повноважень в процесі децентралізації, але в унітарній державі не може бути особливих культурних чи мовних статусів або більше прав для окремих регіонів.

Можна, припустити, що Зеленський обмовився, що він не надто обізнаний у політиці, тому зробив цю заяву, не подумавши про наслідки. Та у даному випадку навряд чи маємо обмовку. Кандидат радше робить черговий посил тій аудиторії, яка не підтримує політику українізації, а таких чимало. І в російськомовному Зеленському вони бачать ментально близького кандидата. Адже коли йдеться про врахування культурно-мовних особливостей Криму чи окупованих територій Донбасу, а в даному випадку потрібно казати прямо – про російську мову, то такі само мовні особливості є і в південно-східних областях. То ж чи не означають слова Зеленського, що в разі його обрання він відійде від нинішньої політики формування української національної ідентичності на цінностях, відмінних від стереотипів "русского мира", і в нас з’явиться новий закон Ківалова-Колесніченка?     

Depo.ua раніше припускав, що політтехнологи Зеленського шукатимуть ядерний електорат для свого клієнта саме серед "ватного" і "напівватного" виборця, роздратованого рухом України від Росії, виборця, який згоден на поступки Москві. На доказ цього припущення свідчить і наведена вище заява кандидата в президенти: він наче і проти поступок, але сам факт готовності говорити про них не може не сподобатися такому виборцеві.