Розморозити євроінтеграцію: Що буде з Пристайком і чи впорається Стефанішина

Учора Верховна Рада без єдиного голосу проти звільнила з посади віце-прем'єра з питань європейської і євроатлантичної інтеграції Вадима Пристайка, поставивши крапку на його урядовій кар'єрі. Вадим Володимирович, скоріше за все, поїде послом до Сполученого Королівства. Для цього, щоправда, його кандидатуру слід іще узгодити з Лондоном – але чому б раптом Пристайко не підійшов британцям? Професійний дипломат із великим урядовим минулим, все-таки. Той факт, що за час роботи в українському уряді Пристайко нажив собі чимало ворогів – і не здобув жодного важливого союзника, вочевидь, британців не зацікавить. Тим паче, що особиста працездатність Пристайка може стати в нагоді, якщо зважити на той факт, що після брекзіту країнам доведеться терміново допрацьовувати двосторонню договірну базу. 

В той же день парламент підтримав призначення на посаду віце-прем'єра кандидатуру Ольги Стефанішиної, яка у 2016-2019 роках керувала урядовим офісом з координації європейської та євроатлантичної інтеграції.

Це призначення непогано зустріли в експертному та дипломатичному середовищі – Стефанішина, зважаючи на попередній досвід, непогано знайома з проблематикою роботи.

Спілкуючись із журналістами, новопризначена віце-прем'єрка головним пріоритетом своєї діяльності на новій посаді назвала "забезпечення сталості реформ, пов’язаних з європейською та євроатлантичною інтеграцією і їхнє укорінення в державі, незалежно від політичних уподобань".

Якщо пропустити повз вуха цікаве словосполучення "сталі реформи" та інші канцеляризми, можна припустити, що йдеться про збереження тієї лінії діяльності, яку Стефанішина реалізовувала в уряді Гройсмана. Під прапором якого вона, до речі, і балотувалася до Ради.

Що, насправді, дуже непогано. Оскільки впродовж останнього року процес євроінтеграції України було фактично поставлено на паузу.

Наразі складно сказати напевне, якими будуть успіхи Стефанішиної на її новій посаді. Але вся історія з заміною віце-прем'єра з європейської інтеграції демонструє кілька прикрих істин стосовно чинної владної команди.

Оскільки причиною значного сповільнення, якщо не сказати зупинки процесу євроінтеграції України були не якісь зовнішні фактори непереборної дії, саботаж з боку Брюсселя чи підступи Кремля.

У списку реальних причин можна назвати проблеми в роботі урядового євроінтеграційного офісу. Який від вересня функціонує без керівника, і при тому продовжує губити спеціалістів. Ще в списку проблем – той факт, що Пристайко, який займав посаду відповідного віце-прем'єра, від самого початку знав, що перебуває він на ній, скажемо так, дуже тимчасово. Просто тому, що, за чутками, на Банковій планували, що Дмитро Кулеба поєднає посади очільника МЗС та віце-прем'єра. А коли фахівці з ОП зрозуміли, що Конституція не передбачає такого поєднання – то вирішили "заповнити вакансію" Пристайком. Який, знаючи що за місяць-третій все рівно доведеться летіти до Британії, нічого стратегічного починати, вочевидь, і не планував.

Зараз, коли замість далеких від рутинних чиновницьких справ Кулеби і Пристайка на посаду прийшла доволі професійна Стефанішина із досвідом в урядових структурах попередньої владної команди, робота уряду в цьому секторі може частково активізуватися. Хоча місце очільника євроінтеграційного офісу уряду – як і чимало вакансій у цій сфері – все ще залишаються незайнятими. Але вся історія в черговий раз демонструє, що відсутність кадрового резерву в команді Зеленського – при тому як в дипломатичних відомствах, так і в дотичних до міжнародних стосунків урядових структурах – ставить під загрозу виконання навіть найбільш нагальних завдань, і, як наслідок, завдає видимої шкоди національним інтересам України.