Прем'єрські торги: Які політичні клани починають ділити "шкуру Гончарука"

Криза довіри між прем'єром та президентом дає іншим, тимчасово принишклим гравцям, привід почати рекламувати свої чесноти та принади в надії вибороти майже звільнене Гончаруком крісло. Першими в бій кинулися вже згадуваний нами нафтогазівець Юрій Вітренко, головна урядова фінансистка Оксана Маркарова, а також повсякчасна претендентка на владу Юлія Тимошенко. У список також включають і Арсена Авакова. Хоча його штатні ЛОМи кажуть, що "він не хоче", пише Depo.ua.

Зухвалість Олексія Гончарука, який взяв на себе сміливість шантажувати президента Зеленського своєю заявою про відставку, свідчить про те, що фініш його прем'єрської кар'єри так чи інакше наближається. Навіть якщо б він не вдався до такого демаршу, і навіть якщо б плівки з сумнозвісної наради "профанів" не побачили світ - у Гончарука було вкрай мало шансів стати довгограючим головою Кабміну.

Але останні події зробили його відставку невідворотньою. І цього не сталося зараз тільки тому, що у Зеленського чомусь виявилися непідготовленими до близької перспективи переформатування уряду. Там розраховували лише змінити пару-трійку міністрів, але лави запасних на весь склад КМ явно не вистачає. Як не вистачає і компромісного бачення щодо фігури наступного прем'єра та міністрів всередині команди президента та найбільш потужних центрів впливу навколо нього.

Тим не менш у політичному повітрі пахне майбутньою вакансією. А найбільш досвідчені українські політики цей запах відчувають гостро і стрімко злітаються на місце майбутньої бійки за посаду.

Знову Тимошенко

Першою ознакою того, що Юлія Володимирівна Тимошенко прокинулася він сну, стало активне переформатування її публічного образу. За неповний січень вона відвідала стільки ефірів і зробила стільки гучних заяв, скільки не зробила з моменту завершення останніх виборів.

Дрейф лідерки "Батьківщини" від лояльності до новообраного президента Зеленського до поміркованої опозиційності відбувся, коли розрахунок на участь у виконавчій владі якщо не її особисто, то її людей виявився марним сподіванням. У новостворений восени 2019 року Кабмін нікого з наближених до неї соратників не взяли.

Єдиним кадровим успіхом можна було б вважати посаду віце-спікера Верховної Ради. Якби не той факт, що Олена Кондратюк, окрім належності до лав "Батьківщини" ще й є дружиною вірного медіа-менеджера Пінчука Олександра Богуцького. А Пінчук, як відомо, досить добре інтегрувався в уряд Гончарука. Тож перемогою "Батьківщини" цю посаду можна лише умовно.

Формальним же приводом опозиціонування став проект земельної реформи, який дав Тимошенко підставу критикувати владу і здійснювати публічні демарші.

Радикалізація відбувалася вже після Нового року, коли спалахнули плівки Гончарука, а між прем'єром та президентом почала снувати чорна кішка. Набутий за багато років політичної та кабінетної боротьби досвід підказав екс-прем'єрці, що настає вдалий час розпочинати атаку.

Ось теза, яку можна вважати програмною для Тимошенко у найближчій перспективі. І вся її риторика буде, очевидно, крутитись навкого цього меседжу, який було вже неодноразово нею ретрансльовано широкій аудиторії: "Плівки Гончарука" відкривають очі українському суспільству. Коли можновладці самі про себе говорять, що вони профани в економіці, а президент - ноль в управлінні державою, очевидно, що країна віддала своє життя в руки некомпетентним людям, - написала. Тут не питання, як вони тепер будуть переставляти стільці у владі. Треба не стільці совати на цьому Титаніку, а прибирати всіх оптом".

Піддавши президента критиці і назвавши його "нулем" Тимошенко тим самим робить заявку на своє чергове політичне відновлення.


Навіть зовнішній образ Тимошенко зазнав змін: новий етап політичної боротьби у зачісці з'явилися войовничі локони-стріли

Але йдеться не про перспективу посісти крісло саме зараз і тим шляхом, яким в уряд увійшов Гончарук. У реальність такого варіанта навряд чи хтось вірить.

Натомість вона цілком може плекати надію повторити свій досвід входження у будівлю на Грушевського у 2007 році. Тоді, нагадаємо, на позачергових виборах парламенту БЮТ набрав 30,71%. І156 бютівців разом з колегами з "НУ-НС" назбирали голосів на створення нової коаліції з 229 депутатів. Зі скрипом, але тоді їй вдалося пробратися в омріяне крісло. І протриматись у ньому аж до виборів президента 2010 року, на яких переміг Янукович.

Саме тому Тимошенко зараз активно качатиме тему з достроковими виборами, адже стрімке падіння рейтингів монобільшості і президента, на що розраховує Юлія Володимирівна, дозволять їй вже вкотре підхопити стяг і відтворити тодішню перемогу. А там всі, дивись, знову згадають, що Україна - парламентсько-президентська республіка і саме Рада видає мандати.

Слід зазначити, що у союзниках Тимошенко, ситуативних чи стратегічних, опиняються наразі всі, хто недоотримав свого під час розподілу влади Зеленським після його подвійної перемоги. Це може бути і Ахметов, і Медведчук, і навіть Коломойський, який також може вважати себе обділеним при роздачі печеньок.

"Соросята" і "коломойські"

Вберегти Зеленського від Тимошенко може компромісний і більш-менш непрофанський уряд, за допомогою якого Зеленському вдасться відвернути загрозу дострокових виборів. Інакше він ризикує опинитись у патовій ситуації, коли йому доведеться або терпіти розброд у монобільшості, яка розсиплеться і почне працювати проти нього. Або йти на розпуск Ради і тим самим послабляти самого себе через посилення тієї ж Тимошенко та інших політичних стерв'ятників.

Зеленський, ймовірно, зараз перебуває на стадії усвідомлення, що експеримент з технократичним прем'єром провалився. І є потреба у зміні критеріїв та підходів. З того, що наразі можуть запропонувати президенту групи впливу навколо нього, можна виокремити два вектори.

Перший, який в тій чи іншій мірі є продовженням "соросівського" концепту управління державою, може уособлювати кандидатура на прем'єрство Оксана Маркарова. Враховуючи, що її вже почали протежувати певні неурядові американські організації, саме вона й буде фронтменом групи так званих "соросят" у ЗеКабміні 2.0.

Якщо Гончарука дійсно замінить Маркарова, це свідчитиме, що Зеленський таки не ризикуватиме змінювати свою політичну стратегію і продовжить орієнтуватись на політичну групу Віктора Пінчука.

Своєрідною альтернативою може вважатись претендент, якого Зеленському зпротежує Ігор Коломойський. Поки що на слуху прізвище виконавчого директора НАК "Нафтогаз України" Юрія Вітренка.

Син колись відомої прогресивної соціалістки Наталії Вітренко має не надто позитивну історію стосунків з Коломойським, оскільки зо 5 років тому в них були розбіжності стосовно деяких чутливих енергетичних питань. 

Але через п'ять років, під час визначення кандидатури прем'єра у серпні-вересні 2019 року, Коломойський вже не був налаштований так категорично проти Вітренка. І даючи оцінку претендентам він зробив реверанс у бік свого колишнього кривдника. 

"Рашкован взагалі мінус, виключено. Коболєв не готовий сам, по-моєму, не хоче на даному етапі, хоча дуже гідний кандидат Але просто це громадська думка - в злиденній країні великий розмір премії це компромат. Хоча ця премія взагалі нічого - нуль, в порівнянні з тією величезною роботою, яку він зробив для країни. Айварас Абромавичус - нуль шансів. Данилюк - нуль шансів. Олексій Гончарук в шорт-листі, причому, на мій погляд, це один з фаворитів. Я схиляюся до кандидатури Вітренко, тому що з ним знайомий..." – сказав тоді Коломойський.

Прем'єром тоді став Гончарук, але Вітренко, як виявилося тепер, не зник з порядку денного. Більше того, його взяли на газові перемовини з Путіним у Париж, які відбувалися на фоні Нормандського самміту. А його безпосереднього керівника, Андрія Коболєва, відсунули на другий план. І це свідчить, що його мають за цінного кадра, якому цілком можуть запропонувати прем'єрську посаду.

За певними даними, Арсена Авакова також називають одним з учасників перегонів за крісло прем'єра, який, щоправда, всіляко відхрещується від цієї перспективи.

А ще, у вигляді чергової конспірологічної теорії, деякі спостерігачі несподівано називають прізвище Андрія Портнова. Вони помітили, що окремі засоби масової комунікації, орієнтовані на голову ОП Андрія Богдана, почали обережно вкидати це ім'я в інформаційний простір досить специфічним чином - введенням в опитування-рейтинги претендентів на головування в уряді.

Треба згадати, що саме ці комунікатори пару років тому так же обережно вводили в президентські рейтинги прізвище Володимира Зеленського. Враховуючи, що Портнов, Коломойський та Богдан довгий час транслюють один одному певну симпатію, можливість лобіювання на керівництво урядом саме Портнова виключати не треба.