Потьомкінські "е-села": Якими будуть вибори онлайн від Зеленського

У Володимира Зеленського продовжують продукувати ініціативи з діджиталізації. На цей раз Михайло Федоров,№6 виборчого списку партії "Слуга народу", в інтерв’ю Ліга.net повідомив, що за п’ять років громадяни України зможуть голосувати на виборах через свої електронні пристрої. Радник президента Федоров запевняє, що проголосувати онлайн на виборах українці зможуть з 2024 року – саме тоді повинні відбутися чергові вибори глави держави.

Система ідентифікації користувача в цьому проекті реалізована через Mobile ID, електронний підпис іBank ID. На першому етапі створену е-платформу TheVote (Голосування) планують використовувати для опитувань, завдяки яким влада хоче дізнаватися думку жителів країни.

"Точно на наступних президентських виборах. Але я буду робити все, щоб, можливо, пілотно, можливо, повноцінно були і місцеві вибори. Це складне технічне завдання, в якому найголовнішим є забезпечення конфіденційності, цілісності та анонімності голосування", - сказав майбутній нардеп, уточнивши, що: "До президентських точно повинні встигнути. А опитування – можливість привчити людей все це використовувати".

І додав: для цього потрібно "підготуватися інфраструктурно, з кібербезпеки, а також ментально".

Раніше, в середині липня, Федоров запропонував запровадити в Україні систему цифрової ідентифікації громадян. Разом із розвитком альтернативних BankID і MobileID це дасть змогу відмовитися від паперової бюрократії і є ключовим елементом програм "Держава у смартфоні" і "Цифрова економіка".

А 30 липня Зеленський видав указ про е-послуги – запровадження єдиного веб-порталу, де громадяни через свій електронний кабінет зможуть отримати доступ до інформації про себе в держреєстрах і основні послуги державних органів. 

Зазначимо, ідея створення для українців можливості голосувати онлайн не нова. Ще 2011-го в Раду був внесений проект закону про Концепцію "Запровадження системи електронного голосування в Україні". Та автор відкликав його і більше до цієї ініціативи не поверталися.

Зараз якась підготовча робота йде. Громадяни отримують внутрішні паспорти у форматі ID-карток, які технічно можна використовувати для ідентифікації виборця під час електронного голосування. Є можливість отримати електронний цифровий підпис.

Але складається враження, що автори ініціативи поки не дуже розуміють, з чим зіткнулися. І це не лише інерція бюрократичного апарату. Якраз цей бар’єр зараз цілком реально подолати завдяки величезному кредиту довіри, який отримала ЗЕкоманда на цьогорічних президентських і парламентських виборах. Поки кредит не розтрачений, існує унікальна ситуація, за якої вся влада сконцентрована в руках однієї політичної сили, і завдяки цьому можна провести будь-які реформи й подолати чиновницький супротив будь-якій ініціативі. Тим більше тій, яка напряму не стосується майнового стану наших громадян (це ж не підвищення тарифів), точно буде підтримана Заходом і не матиме супротиву на рівні свідомості самих українців.

До речі, належить підготувати до нововведення суспільство. Для цього можна звернутися як до пріоритетних для нинішньої влади каналів прямого спілкування з народом через фейсбук, інстаграм, ютуб, так і до традиційних лояльних телеканалів, яких вистачає і які довели свою спроможність формувати думку більшості українців у потрібному напрямку. Про що можна судити принаймні з факту тріумфальної появи Зеленського на Банковій. Тобто опір бюрократії і відповідна робота з населенням – цілі реальні й досяжні.

Які проблеми

Більш складним видається інше. Почнемо з того, що на шляху до масового впровадження е-послуг доведеться забезпечити покриття якісним Інтернетом рівня не менше 4G переважної більшості території нашої країни. Можна припустити, що автори ініціативи не мають на увазі поголівне забезпечення країни електронними послугами, і це начебто логічно. Але в такому разі виникнуть питання щодо рівності можливостей усіх українців, у тому числі тих, які мешкають у маленьких містечках і селах. Чи забезпечать їм технічну можливість віддати голос чи висловити свою думку через Інтернет, адже до такого покриття нашим провайдерам ще достатньо далеко? І як бути з тими українцями, які досі не є користувачами відповідних електронних пристроїв? Ок, до вирішення цього питання можна використовувати змішані системи е-виборів, коли голосування відбувається в класичний спосіб і одночасно – за допомогою інформаційних технологій.

Та є інші суттєві загрози ідеям, озвученим президентським радником, та їх швидкому впровадженню. Зокрема, турбує питання спроможності державних органів забезпечити належний і достатній рівень захисту інформації. По-перше, йдеться про безпеку персональних даних громадян, які ті передаватимуть у мережу. По-друге, про те, чи можемо ми захистити систему від втручання ззовні та викривлення результатів опитувань і голосувань.

Бо нам протистоїть держава, яка за фактом зробила втручання в електронні системи інших країн важливим елементом своєї політики і гібридної війни, яку вона веде. Росія змогла організувати втручання в перебіг президентських виборів у США – за американського рівня технічного захисту інформації. І чи не станеться так, що вітчизняна влада несподівано для себе отримає потрібні Кремлю результати, коли зважиться проводити в Інтернеті якийсь референдум.

Такі плани не раз звучали від лідерів команди Зеленського. Голова партії "Слуга народу" Дмитро Разумков у інтерв’ю не виключив проведення референдуму щодо статусу державної мови. Перед тим глава президентської тоді ще адміністрації Андрій Богдан припускав, що на всеукраїнський референдум можуть виноситися питання стосунків з Росією або статусу російської мови як регіональної на Донбасі. У свою чергу, головний ідеолог "ЗЕкоманди" і представник президента в парламенті Руслан Стефанчук говорив про ідею зміни Конституцію на референдумі, зокрема, імплементацію ініційованого Леонідом Кучмою референдуму 2000 року. Йдеться про запровадження двопалатного парламенту і зменшення кількості народних депутатів.

Тобто ідеї "референдумної демократії" у нинішньої влади живуть, і є там досить популярними. І нехай їх називають лише способом з’ясувати думку суспільства. У будь-якому разі справжнім автором ідеї з перекладанням відповідальності на абстрактний "народ" багато експертів і політиків вважають Кремль. Особливо зважаючи на те, що ми не повністю контролюємо свій інформаційний простір і є великі ризики технічного втручання Росії в результати таких плебісцитів.

Усе це насторожує на тлі заяв про намір запровадити е-голосування. Частину атак на цифровому фронті українські спеціальні служби відбивають – принаймні, про таке звітують. Але створити надійний і стабільний захист за п’ять років до наших президентських виборів-2024 – задача дуже складна. Для її виконання потрібні величезні інвестиції в обладнання, профільне навчання спеціалістів, які забезпечуватимуть онлайн-волевиявлення по всій країні.

Якщо не зробити ці кроки, то будь-яке голосування чи опитування покаже думку не українців, а російських технарів зі спецслужб, що ставитиме під загрозу нашу державну безпеку. Тож поспішати не варто. Скажімо, Естонія, яка є світовим лідером у сфері проведення електронних виборів, почала підготовчі роботи 2001 року, а досягла бажаного результату лише 2005-го. Це та країна, яка в 90-х роках ставила комп'ютери у парках і навчала працювати за ними всіх охочих. Країна, де персональні ID-картки з'явилися в 2002-му. Зазначимо, що для голосування цю картку потрібно вставляти у спеціальний кардрідер, під'єднаний до комп'ютера, або ж зараз використовувати Mobil-ID. Чотири роки до цього йшла країна з населенням трохи більше 1 млн 300 тис. людей і площею 45 226 км². У нас лише у Вінницькій області людей проживає більше. Тому можна тільки уявити, скільки часу насправді може зайняти підготовка до виборів онлайн. Хіба їх зроблять для обраних і відсоток голосування буде нікчемно малим. 

В умовах гібридної війни з Росією запровадження сучасних каналів голосування для українських громадян є ідеєю наскільки перспективною, настільки ж і ризикованою. Втручання кремлівських хакерів у наші вибори наразі гарантоване. Точної відповіді на питання, як убезпечитися від цього, поки ми не маємо. І вже тому ініціатива е-голосування в наших умовах більше скидається на популістський прожект, забаганку нового президента, покликану показати його сучасною людиною, що йде в ногу з останніми світовими тенденціями. Головне на цьому шляху – не перечепитися об жорстокі й часто некрасиві реалії. І тут вже є кумедний епізод. В Офісі президента не можуть впоратися з надто великою кількістю звернень від громадян, тому вирішили призупинити прийом електронних листів. І це ті люди, які обіцяють нам вибори онлайн.