Реванш на паузі: Чому Зеленському доведеться сказати правду про Майдан

Олександр Попов, нагадаємо, є фігурантом справи про силовий розгін студентів на Майдані Незалежності у ніч на 30 листопада 2013 року. Ця подія спровокувала масштабне невдоволення народу, і вже за день, 1 грудня, в центрі столиці зібралося близько мільйона протестувальників. Під тиском вулиці 14 грудня 2013 року тодішній Генпрокурор Віктор Пшонка пообіцяв, що особи, підозрювані у перевищенні службових повноважень, будуть покарані. Серед них було назване й прізвище Попова. Сам звинувачений дав свідчення проти тодішньої влади, зокрема, повідомив, що розгін студентів стався після того, як секретар РНБО Андрій Клюєв розпорядився встановити на Майдані "йолку". Екс-голова КМДА назвав імена всіх, хто так або інакше був причетний до цієї історії – Володимир Сівкович, депутати-"регіонали" Нестор Шуфрич, Ельбрус Тедєєв, Олександр Єгоров та інші, які тієї ночі були з Поповим в кабінеті мерії. Тоді ж з’явилася альтернативна версія, суть якої зводилася до того, що розгін студентів став наслідком внутрішнього конфлікту у владі, коли одна з груп впливу вирішила підставити іншу. Попова на той момент пов’язували з групою Фірташа-Льовочкіна.

Після закінчення Майдану, зміни влади і втечі до Росії ключових фігурантів справи про розгін студентського Майдану розслідування активізувалося. Взимку 2015 року справу передали до Шевченківського райсуду Києва. Екс-очільнику столиці інкримінували скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 (вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою), ст.340, ч.2 (незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій посадовою особою), ст. 27 (співучасть у злочині) та ч.3 ст.365 (перевищення влади або посадових повноважень) Кримінального кодексу. Здавалося, Олександр Павлович загримить у тюрму і надовго. Однак судовий розгляд, традиційно для України, розтягнувся у часі. Було допитано понад 100 свідків і потерпілих, відбулося більше 60 засідань, і зрештою в грудні минулого року захист колишнього голови КМДА оголосив про намір просити суд закрити справу проти нього у зв'язку із закінченням 5-річного терміну притягнення до відповідальності.

Ця епопея лише одна із багатьох, які завершилися тим самим результатом – ніхто із високопосадовців, підозрюваних у причетності до трагічних подій на Майдані, не отримав вирок. Навіть заочно. Приблизно така ж історія була і з підозрюваними і сепаратизмі. Так, по різних статтях за цей злочин були засуджені, однак знакові фігури, чиї імена були у всіх на вустах, відповідальності уникнули. Відразу в пам’яті виникла екс-мер Слов’янська Неля Штепа. Після багаторічних спроб посадити її, ця екстравагантна жіночка вийшла на волю і опинилася на на74 місці у списку "Опозиційної платформи – За життя". Отримання нею депутатського мандату, як власне і Поповим, доволі сумнівне, але сам факт балотування цих та десятків інших фігурантів справ, які були у всіх на слуху, є закономірним результатом бездіяльності правоохоронної системи і банальних політичних "договорняків". Саме це, а не перемога на президентських виборах Володимира Зеленського, відкрило шлях для реваншу.

Нова владна команда поки не виказувала бажання активізувати слідство у резонансних справах минулого. З одного боку це, може, й правильно, адже вона до цих справ стосунку не має і втягуватися у старі історії, в яких все дуже неоднозначно, означає наражати себе на потенційні неприємності – пообіцяти розслідувати і нікого зрештою не посадити значно гірше для рейтингу, аніж просто змовчати. З іншого боку – поки суспільство не отримає відповіді на питання у справі Майдану, у справах про сепаратизм, в яких фігурують високопосадовці різних рівнів, поки не отримають вироки всі, хто був задіяний у сприянні Росії в анексії Криму – тодішні депутати Верховної Ради Криму, урядовці автономії, військові зрадники – крокувати вперед країні буде важко. Заважатиме тягар безкарності за злочини, а, отже, існує ризик рецидивів. Тим більше, що розслідування протягом 5 років велися, були і суди, але у попередньої влади не вистачило політичної волі поставити крапку. У Зеленського з’явився унікальний історичний шанс це зробити. Навіть якщо у підсумку правда про роль тих або інших політиків, громадських активістів у подіях 2013-14 років виявиться трохи не такою, як нам розповідали.