Чому Порошенко не захотів віддати Кличку своє ім’я

"Солідарність" перетворюється на збірну «солянку» з великою кількістю різноманітних груп впливу, і паскудити своє ім'я президенту було б не дуже правильно.

Сьогоднішній об'єднавчий з'їзд партій Порошенка та Кличка, який пройшов в Києві у приміщенні НСК "Олімпійський", обійшовся без скандалів та якихось гучних сенсацій. Втім, деякі рішення дають привід для серйозних роздумів щодо майбутнього цього проекту. Зокрема, мова йде про рішення з'їзду щодо перейменування політсили, яка піде на вибори під брендом "Солідарність", вилучивши зі своєї назви прізвище свого лідера Петра Порошенка. Вочевидь, це свідчить про те, що президент намагається акуратно відсторонитися від партії. Але навіщо це йому?

На це є декілька пояснень. По-перше, місцеві вибори для Порошенка не настільки важливі, як, наприклад, парламентські. Він небезпідставно розраховує продовжувати контролювати області за допомогою губернаторів та силовиків, а після змін Конституції - префектів та силовиків.

По-друге, "палити" своє прізвище, щоб піарити збірну "солянку", на яку перетворюється спільний політпроект - річ вельми ризикована для іміджу голови держави. Якщо зараз фракція БПП в парламенті нагадує "воронью слободку", то уявіть собі, що являтимуть собою фракції "Солідарності" на місцях. А там будуть тисячі людей. Скажімо м'яко, різних. Уявили? Отож. Окрім квоти новоспеченого голови об'єднаної партії Віталія Кличка, існують різноманітні інтереси соратників Порошенка на місцях. Їх всіх проконтролювати Порошенко не зможе чисто фізично.

До того ж після заяви Арсенія Яценюка про те, що "Народний фронт" не піде на місцеві вибори, існує велика ймовірність, що "фронтовики" домовлятимуться, щоб для них теж знайшлося місце в списках "Солідарності". Фактично - у форматі "тушок". Тягнути таке ярмо на власному прізвищі Порошенку було б недоречно.

Втім, є й інший аспект цього рішення. Відсутність персоналізації партії фактично перетворює Порошенка в міні-Януковича. Варто нагадати, що свого часу екс-президент-втікач принципово не пов'язував себе з Партією регіонів. Виглядало це таким чином: Азаров з керівництвом ПР нібито існували окремо, а Янукович, як такий собі полубог, дивився за своїми васалами згори.

Наскільки вдасться зараз така технологія Порошенку - питання риторичне. Дистанціювання від партії чревато тим, що й вона може дистанціюватися від Порошенка. Петро Олексійович мав би пам'ятати про долю політсили іншого президента - Віктора Ющенка - "Нашої України", яка через відсутність лідера швидко пішла на дно, в решті-решт дистанціювавшись від свого лідера. Така доля може спіткати і "Солідарність", в разі якщо Петро Порошенко повторюватиме помилки своїх попередників. Зрештою, Порошенко не Янукович і якщо не дай Бог який-небудь Борис Колесников щось би почав розповідати усупереч Віктору Федоровичу, то ми всі знаємо, що з ним сталося би. Чи зможе таке зробити Порошенко, наприклад, з Луценко? Сумнівно.

Але якщо у Порошенка хоча б є місце для маневру, то Кличка, який кинув напризволяще свій бренд та соратників, схоже, загнали у стійло. По суті, Кличко поміняв свою партію на крісло мера і вже низка "ударівців" в ранзі нардепів - наприклад Чумак та Фірсов, фактично заявили, що такий стан речей їх не влаштовує. Однак саме це і потрібно президенту і його команді.  По суті, посада голови "Солідарності" для Кличка стала "троянським конем". Віталій Володимирович гадає, що це дарунок богів, але цей "кінь" вбиває і його політсилу, і бренд "УДАР".

З іншого боку, рішення про те, що партію очолить Віталій Кличко, не могло не образити і Юрія Луценка. Проте, схоже, Юрій Вітальйович з іронією поставився до цього рішення. Це дає йому більше свободи дій. До того ж це дає йому можливість сконцентруватися на проблемах у фракції БПП, яку, вочевидь, теж почне трусити після сьогоднішнього з'їзду. Адже там залишилося значна кількість депутатів, які фактично пролітають повз новий проект. І будуть обурюватися. Вочевидь, вголос...