Помста Богдана чи пастка ФСБ: Як Зеленський впорається з оманською історією

Чисельні коментатори, які свого часу шкодували, що вояж Зеленського до Оману ніколи не здійме такого шквалу емоцій, як поїздка Порошенка на Мальдіви, присоромлені. Розслідування "Схем" стосовно того, що Зеленський провів в екзотичному куточку планети один день акурат коли туди прилетів секретар російського Радбезу Патрушев і повернувся з Оману в Київ тим самим чартером, яким туди прилетів цей російський посадовець, з якоїсь точки зору, є ідеальним ударом по офісу Зеленського — і резонанс, ймовірно, таки викличе немалий.

Говорити про можливу суть і ймовірні наслідки розмови, з якої ми не знаємо жодного слова, було б необачно. Тим паче що й якихось видимих її наслідків наразі немає. Тому цікавішим є питання стосовно авторства цього удару. Той факт, що інформація про ймовірне рандеву українського президента і довіреної особи Путіна з'явилася більш, ніж за місяць після події, наштовхує на думку, що вона є не тільки, а може й не стільки результатом розслідування журналістів з використанням відкритих джерел, як результатом зливу. Який, скоріше за все, зробив хтось з числа тих, хто брав участь у поїздках — чи то з російського, чи то з українського боку.

Зважаючи на невеселий кар'єрний кінець голови президентського офісу, довго шукати кандидата на авторство зливу ніби й не потрібно. Співпадіння у часі його звільнення та зливу стосовно Оману виглядає таким самим "випадковим", як і одночасні візити Зеленського та Патрушева до цієї ж країни.

Хоча варіант, за якого інформація надійшла з інших джерел, також не є виключеним — оскільки дані стосовно перетину кордону Росії Патрушевим, на які спиралися журналісти "Схем", є найлегше доступними саме для спецслужб цієї країни.

Втім, хто б не стояв за зливом, набагато цікавішим є питання про те, як чинна влада зможе вийти з цієї історії.

Той факт, що прес-секретарка президента не сказала в цій історії нічого, вартого уваги, загалом, нікого й не здивував. Гіршим для команди Зеленського є те, що і публічна реакція Єрмака на прикру подію також вийшла неадекватною. Не зважаючи навіть на Дашу Зарівну.

"Це все - неправда від початку і до кінця, і немає жодного об‘єктивного твердження" - заявила людина, яка тепер у нас відповідає за дипломатію та міжнародністосунки. Не зважаючи на те, що журналісти, за вийнятком інформації про відліт Патрушева з Росії, який простий смертний перевірити не зуміє, не дали жодного факту, який неможливо перевірити. Що саме назвав "неправдою від початку і до кінця" Єрмак — дані сайтів-реєстраторів про переміщення літака Bombardier Global Express 6000, інформацію про візити Геннадія Кернеса і Роберта Тедеєва до Москви, чи факт своєї співпраці з Тедеєвим — наразі невідомо.

Але його реакція на подію наводить нас на думки про те, що Єрмак і дотепер швидше юрист, який норовить все заперечувати, виводячи "з-під удару" себе і свого клієнта, аніж публічна особа, яка думає про те, яке враження його слова справлять на ширше коло реципієнтів. Адже політика — це не судовий процес, тут потрібні зовсім інші підходи, оскільки тактика "заперечувати все", яка добре підходить, наприклад, для спілкування з представниками правоохоронних органів, справляє на пересічних громадян не надто позитивне враження.

А от стосовно міжнародно-політичних наслідків вчорашнього зливу — то їх, скоріше за все, не буде. Оскільки факт переговорів Зеленського та Патрушева, якщо вони і справді відбувалися в Омані, дозволимо собі припустити, не був секретом ні для учасників нормандського формату, ні навіть для Держдепу США. А навіть якщо про переговори не знали ані в Берліні, ані у Вашингтоні, то політики — не користувачі соцмереж. Тому якщо ці гіпотетичні переговори не призведуть до якихось докорінних змін в зовнішньополітичній лінії офіційного Києва — чого наразі ніби як непомітно — то сам факт їх проведення не значить рівним рахунком нічого. Ну, окрім того, що український президент схильний до необдуманих і непублічних дипломатичних контактів з сумнівними партнерами і за сумнівних обставин.

Що, насправді, є проблемою України, а не кого завгодно ще. Тому й той факт, що вся історія матиме далеко гірші внутрішньополітичні наслідки для "зе-команди", аніж зовнішньополітичні — для нашої країни, видається, загалом, справедливим.