Полювання на українців з двома паспортами: Чому ініціатива РНБО може впертися в громадянство "слуг"

"У кого таке є (подвійне громадянство – Ред.), я б радив найближчим часом позбавитись", - попередив цієї п’ятниці на брифінгу секретар Ради нацбезпеки України Олексій Данілов. За його словами, законопроєкт, який буде розроблено, має впровадити багаторівневу систему верифікації і допомогти силовим структурам виявляти українців з іншими громадянствами. Насамперед чиновників і членів парламенту, яким секретар РНБО порадив "не наражати себе на неприємності".

Хоч загалом наша країна рухається до "цивілізованих держав, що дозволяють подвійне громадянство", одним із чільних мотивів, яким у цій сфері керується Київ, секретар Радбезу назвав те, що в умовах гібридної війни з Росією "на найвищих державних посадах в Україні опиняються люди з російським громадянством". Саме тому, що цей механізм проти нас використовує агресор, зараз ми не можемо дозволити собі подвійне громадянство, заявив секретар Радбезу.

Він акцентував на неможливості балотуватися на виборні посади чи займати крісла в українській владі особам, у яких є паспорт іншої держави. "Якщо людина хоче бути народним депутатом, міністром, працювати в органах місцевого самоврядування, бути депутатом місцевих, сільських або інших рад, - ми маємо знати, що це громадянин України. Якщо у нього є інше громадянство, він має про це повідомити і перед ухваленням рішення має відмовитися від другого громадянства. Він має бути тільки громадянином України", - зазначив Данілов.

У контексті теми біпатридів (громадян одночасно двох держав) у владі були згадані особи, які керували силовими органами за часів президента Януковича та яких називали громадянами РФ. Проти декого із них минулої п’ятниці українська влада запровадила персональні санкції.  "У нас керівник Служби безпеки України (Олександр Якименко, його прізвище є у санкційному списку – Ред.), міністр внутрішніх справ (Віталій Захарченко, ще один фігурант списку персональних санкцій – Ред.), міністр оборони (Дмитро Саламатін або Павло Лєбєдєв, обидва не потрапили під санкції 26.02.21 – Ред.), керівник Генерального штабу були громадянами Російської Федерації. Ми не можемо цього допустити в майбутньому", - додав секретар РНБО.

Заслуговують на увагу згадані Олексієм Даніловим "певні виклики в інших країнах". Зрозуміло, що йдеться про проблеми з роздачею паспортів деяких сусідніх з Україною держав (Угорщини й Румунії) жителям наших прикордонних областей – головним чином Закарпатської та Чернівецької. Так, за оцінками МЗС України, громадянство Угорщини оформили вже понад 100 тис. жителів Закарпаття. Між іншим, перше в Україні звільнення чиновника за наявність іноземного паспорта мало місце 2016 року саме на Закарпатті: без посади залишився начальник управління освіти, молоді та спорту Берегівської райдержадміністрації Василь Лендєль, який на українському кордоні пред’явив угорський паспорт. Але такі випадки є вкрай рідкісними.

В особливій ситуації перебуває населення тимчасово окупованих територій, якому агресор і його посіпаки з бандформувань нав’язали російське громадянство. Примусову паспортизацію нібито пройшли вже не менш як 300 тисяч жителів Донбасу і 2 млн осіб у Криму. Говорячи, вочевидь, про тих із них, кого до отримання російського паспорта дійсно примушують, Данілов зауважив: українська влада все розуміє і сподівається, що після звільнення цих територій жителі самі позбавляться російського громадянства. Нагадаємо, трохи раніше, перед новим 2021 роком, віцепрем’єр — міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резніков заявляв, що після звільнення українці з окупованих територій зможуть самі вирішити, з яким паспортом залишитись – українським чи російським. І що громадянство іншої країни не стане перешкодою для мешкання в Україні, лише обмежить права обирати, бути обраним і претендувати на посади на держслужбі.

Питання громадянства в Україні регулюється Конституцією і профільним законом. Ст.4 Конституції зазначає, що "в Україні існує єдине громадянство". А в законі  "Про громадянство України" сказано, що добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави є підставою для втрати ним громадянства України.

При цьому жоден закон не зобов'язує людину повідомляти міграційну службу про отримання паспорта іншої країни. Фактично не існує правової відповідальності за наявність іншого громадянства на додачу до українського.

Єдиний виняток – закон про державну службу, який забороняє таку службу особі, яка має громадянство іншої держави. Якщо ж вона набула громадянство іншої держави, то повинна бути звільнена (однак на нардепів цей закон не поширюється). Також, за Конституцією, підставою для звільнення судді є припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави.

Та на практиці майже немає можливостей виявити і позбавити українського громадянства людину, яка отримала чи мала інший паспорт та не хоче про це повідомити державні органи України. Цим користуються не тільки потенційні заробітчани, але й колишні чиновники Януковича та просто багаті люди, які купують собі паспорт заможних і комфортних країн. Серед таких, за оцінками, є народні депутати (щодо попереднього скликання називали число близько сотні) і деякі олігархи.

Яскравою ілюстрацією такої ситуації є навіть не подвійне, а потрійне громадянство, про яке 2014 року відкрито розповідав мільярдер Ігор Коломойський. На той момент, до речі, голова Дніпропетровської облдержадміністрації, тобто держслужбовець, за його словами, був громадянином України, Ізраїлю та Кіпру – і це залишилося без ракції як попередньої, так і нинішньої влади. На п’ятничному брифінгу в РНБО згадали про цю ситуацію. На запитання журналістів Данілов відповів: якщо Коломойський знов захоче обійняти якусь державну посаду, муситиме від іноземних паспортів відмовитися…

Що ж, загалом напрямок думки чільників нашої влади обрано правильний. Та проблема ця для України не нова. Не заглиблюючись далеко в історію, нагадаємо, що 29 квітня 2017 року своїм указом тодішній президент Петро Порошенко позбавив українського паспорта ексдепутата Ради Андрія Артеменка, в якого виявився ще канадський паспорт. Артеменка попросили на вихід ще й з депутатських лав. Став цей казус приводом чи ні, але того ж 2017 року Порошенко подав у Верховну Раду законопроєкт, яким запропонував позбавляти українського громадянства за добровільне отримання паспорта іншої держави. Підтримати той проєкт депутати так і не спромоглися, після президентських виборів-2019 його було відкликано. Сам же Артеменко, до речі, 2017 року реєстрував свій законопроєкт про дозвіл на подвійне громадянство в Україні (депутати його не розглядали).

Нова влада повернулася до цього питання, причому дивиться на нього вона з точки зору не заборони, а легалізації подвійного громадянства. В останні дні 2020 року міністр закордонних справ Дмитро Кулеба в інтерв’ю казав: "Україні потрібне подвійне громадянство, щоб зберегти зв’язок із мільйонами українців, які виїхали і розпочали нове життя в інших країнах. Якщо ми вже не можемо втримати їх географічно в Україні, давайте тоді втримаємо їх ментально та юридично у нашому українському просторі". Тут же він обмовився про заборону на подвійне громадянство з державою-агресором. Схожі заяви Кулеба робив і раніше.

Читайте більше про заяви голови МЗС і про світовий досвід у запровадженні подвійного громадянства: Легалізація паспортів: Коли в Україні запровадять подвійне громадянство

Як намагалися вирішити проблему подвійного громадянства вже за "зеленої" влади? У грудні 2019 року президент Зеленський подав у парламент законопроєкт 2590, який, зокрема, спрощує отримання громадянства тим, хто воював за Україну чи втік із Росії. Але до цієї ініціативи у депутатського корпусу ніяк не дійдуть руки, кілька спроб монобільшості винести його на голосування хоча б у першому читанні були невдалими, і він лежить собі в парламенті.

А в січні 2021 року до Верховної Ради внесли три нові законопроєкти, у яких ідеться про узаконення подвійного громадянства для українців (№№4640, 4641 і 4642). Авторами цього пакету є депутати з монобільшості Олег Дунда, Олександр Аліксійчук і Дмитро Микиша. Серед іншого, вони передбачають заборону роботи на держслужбі, місцевому самоврядуванні й державній безпеці для біпатридів. На відміну від президентського проєкту, що завис у Раді, депутати пропонують внести зміни до Виборчого кодексу: в разі наявності у громадянина України громадянства держави-агресора пропонується заборонити цьому громадянинові реалізацію виборчих прав. Також встановлюється кримінальна відповідальність за приховування громадянства держави-агресора, запроваджується адміністративна і кримінальна відповідальність за інші порушення у сфері громадянства. Наразі проєкти опрацьовують у комітеті Ради.

Загалом слід визнати, багато країн світу дозволяють своїм громадянам мати також паспорти інших держав. Але в Україні шлях до запровадження біпатризму непростий, і на те є об’єктивна причина: реальна небезпека легалізації "п’ятої колони" з російськими чи іншими паспортами не лише на Донбасі, а по всій території держави, аж до крайнього її заходу. Пам’ятаємо, як ще до 2014 року російські консульства в Сімферополі, Одесі та інших містах роздавали громадянам України паспорти Росії. А потім чимала кількість осіб з подвійним громадянством стала чинником, що полегшив Кремлю анексію Криму.

Однак ініціатива, озвучена Даніловим, може наштовхнутися на ще одну проблему: якщо боротися з біпатридами, то потрібно робити це комплексно, тобто, не робити жодних винятків для подвійників, особливо у своїх лавах. І тут можна згадати історії зі "слугами", точніше вже одним, бо Олександра Дубінського з фракції виключили. Нагадаємо, він був фігурантом переважно жартівливих розмов про "румунський паспорт". А от харківський мажоритарник Олександр Куницький під час участі у парламентських виборах 2019 року прямо визнав своє ізраїльське підданство "з 12 років". Та "слуги" тоді вустами нинішнього спікера ВР Дмитра Разумкова повідомили, що правових механізмів відкликання кандидатів у депутати, у яких виявили подвійне громадянство, немає. Тоді ж Володимир Зеленський казав: якщо Куницький не віддав другий паспорт, він не може бути депутатом. Тепер цікаво, що робитиме влада у цьому конкретному випадку?

А ще цікаво, чи ризикне вона провести жорстку верифікацію депутатів місцевих рад у прикордонних регіонах, адже це може призвести до суперечок з нашими сусідами з Європейського Союзу. Тобто, намір РНБО правильний, але побачимо, в яких законодавчих берегах потече далі ця ініціатива. І чи зрештою не відмовляться від неї після звинувачень з боку різного роду правозахисників. Наших та євпропейських.