Простонародний імпічмент: Чому Саакашвілі змінив тактику

З огляду на те, що Саакашвілі анонсував втілення проекту "народного імпічменту", цікаво подивитися, які у нього для цього є ресурси. Враховуючи, що власних телеканалів у команди "реформаторів" немає, головні майданчики Саакашвілі зосереджені у соцмережах. Він та його соратники окрім своїх сторінок активно працюють у Facebook телеканалів і рейтингових ЗМІ. Після того як частина вимог мітингувальників була виконана владою, організатори Міхомайдану змінили риторику, обравши головною темою кампанії - імпічмент Порошенку. Варто зазначити, що найближчий соратник Саакашвілі Юрій Дерев'янко 31 жовтня вже зареєстрував проект закону про порядок припинення повноважень президента. У цій технологічній конструкції менше всього цікавий вміст документу, важливий сам факт його реєстрації. Тепер у Саакашвілі є "червона ганчірка", якою він махатиме на зустрічах: законопроект зареєстрований, і всі, хто не хоче його приймати, звісно ж… бариги. А якщо не хочуть приймати закон, вимагатимемо відставки і без закону.

Лінія, яка проводиться прибічниками Михайла Ніколозовича, наступна: законопроект про відкриті списки прийняли лише у першому читанні, в другому не приймуть, законопроект про антикорупційний суд не вноситься його і не внесуть . Провину за це перекладають з депутатського корпусу персонально на президента.

Для залучення телеканалів люди Саакашвілі регенерують різноманітні інформзаходи. Один із них – міжнародні телемости. Вони відбуваються наступним чином: Саакашвілі з імпровізованої "студії" під Маріїнським палацем розповідає про якусь проблему й анонсує наступні дії своєї кампанії. Такий вихід в ефір вже показав свою ефективність. Телеміст ретранслювали деякі канали, приміром, канал NewsOne Вадима Рабіновича, який, нагадаємо, нещодавно переманив до свого "За життя" соратника Віктора Медведчука Нестора Шуфрича. Зрозуміло, чому Саакашвілі цікавий Рабіновичу. Не виключено, що в планах Саакашвілі - і телемости з регіонами.

З іншого боку, ідеологи Міхомайдану не надто заморочуються інформаійними родзинками, максимально спрощуючи смисли: як інформприводи вони використовують будь-яку проблему в Києві, чи десь у регіонах, і з цього роблять висновок, що винні в цьому сидять на Банковій. Останнім часом найдратівливішою для них є тема депортації грузинських товаришів Саакашвілі та можлива депортація Міхо.

Інша технологія – відвідини регіонів. Ця технологія працює. Проте люди йдуть не конкретно на Саакашвілі, а на столичну телезірку. Після парламентських виборів поїздки депутатів регіонами помічають здебільшого їхні прес-служби. Колишні пасіонарії перетворилися на манірних бюрократів – так завжди трапляється. Це так, немовби в село, куди кіно не привозили від часів Брежнєва, привезли затерту до дірок індійську мелодраму про Зіту й Гіту. Люду б зійшлося багато. Саакашвілі заповнює собою і своїм популізмом прогалину, яка утворилася через відрив політичного класу від низів. Тому й не дивно, що на його зустрічах у регіонах досить людно. Навіть, якщо припустити, що частина симпатиків – це кочівний цирк, який возять за політиком. І на кожній зустрічі Саакашвілі каже те, що хочуть чути саме ті, хто прийшов його послухати. Там слово "імпічмент" звучить повсякчас. Таким чином, виконується ще одне завдання - провінціали, захоплені запалом кавказця, можуть збільшувати чисельність наметового містечка під Радою.

Очевидно, що після 3 грудня – а на цей день анонсовано початок кампанії з "народного імпічменту" - Саакашвілі помітно активізується. Судячи з методів, які вже задіяні технологами, посилення може відбутися по кількох напрямках. По-перше, візуалізація акції за рахунок вуличної реклами та банерної реклами у мережевих ресурсах. Не виключені старі але дієві методи газет, листівок і всього того, що можна дати в руки. За всіх протестних акцій такі речі користуються попитом. Бо отримують їх задарма. Проте в таких кампаніях є нюанс – за друковану продукцію потрібно платити і чимало. Тому, якщо ми побачимо яскраві агітки, можна сміливо казати: хтось в оточенні Саакашвілі добре нагрівся на візуалці.

По-друге, реклама на телебаченні й радіо. Вона дуже коштовна та й не факт, що буде багато партнерів. Безперспективність Саакашвілі як політика та ореол скандальності навколо всього, до чого він торкається, відвертає від нього серйозних людей. Проте, як свідчить аналіз висвітлення акції під Радою, партнерами виступають проросійські медіа-майданчики. Якими, схоже, Саакашвілі не гребує. А ще для нього буде важливим, аби в ефірі ток-шоу виникали ситуації, подібні до суперечки з Мосійчуком. Якщо "радикал" на милиці хотів зачепити Міхо, то лише зіграв тому на руку.

По-третє, очевидно, що Саакашвілі не відмовлятиметься від наметової технології. Як показали учорашні події на Майдані, прив'язуватися до будь-яких майданних дат він не збирається. Але проблема наметової технології проявила себе під Радою: поставити палатку нескладно, а от ангажувати туди мешканця, який би не пив, не курив і стояв під Радою на волонтерських засадах, значно складніше. Особливо, коли зима на носі.

По-четверте, максимальне задіяння вже створених майданчиків на кшталт сторінок у соцмережах "Імпічмент Порошенку" чи "Руху "Визволення", антирошенівських акцій та залучення в якості агітаторів учасників освітнього проекту Boot Сamp "Політ-Спартанці", який виник 17 листопада. В рамках цього проекту проводяться тренінги для молоді. "Навчальна програма складається з курсу лекцій про найкращі світові практики суспільних змін, про помилки українських революцій, причини успіхів і поразок постмайданівських реформаторів, про найефективніші комунікаційні практики та управління проектами", йдеться у оповідці про проект на його Facebook-сторінці. Лекторами виступають не лише Саакашвілі, Лещенко та інші відомі широкому загалу особи. Молодь зазивають такими цікавинками, як методики виживання в екстремальних умовах від тренера Сергія Груздєва та політтехнологічними секретами від Сергія Гайдая. Тобто, мета - тримати табір під Радою тренінгами, лекціями, аби за рахунок молодих облич забезпечувалася ефектна картинка.

В ідеалі для політтехнологів Міхо, з 3 грудня весь наявний ресурс має запрацювати, і під це повинні потекти гроші від усіх, хто підтримує відставку діючого президента. Але біда в тому, що реалії завжди жорстокіші від мрій.

Фото УНІАН