Загадкові плани Єрмака: Чим небезпечні розмови про “негайну реінтеграцію” Донбасу

Свіже інтерв'ю помічника президента України Андрія Єрмака мабуть у кожного, хто його дивиться вперше, викликає підозру, що він щось пропустив. Чи то якийсь чималий шмат неймовірно успішних переговорів у "нормандському форматі", чи, може, секретну місію Держдепу США у Кремль, чи ще якийсь вирішальний етап у завершенні українсько-російського конфлікту. Оскільки чільний посадовець президентської адміністрації говорить про те, що Україна приїде на наступну "нормандську зустріч", через якихось три місяці вже із готовим пакетом домовленостей, які дозволять провести в жовтні місцеві вибори в ОРДЛО, і що просто-таки зараз "закінчується робота з формування зі Світовим банком великого фонду, з великою кількістю міжнародних і українських донорів, який буде направлений саме на розвиток цього регіону, на відновлення Донбасу". Буцімто все, що залишилося зробити — це поінформувати мешканців Донбасу про те, як старанно Україна збирається про них дбати.

В цьому місці з'являється підозра, що чи то Володимир Путін несподівано покинув цей світ і Росія вивела з Донбасу війська і найманців. Чи то, можливо, Україна стала частиною союзної держави Росії і Білорусі й конфлікт на Донбасі знову-таки скінчився, хай і в катастрофічний спосіб.

Але ні, досить подивитись на стрічку новин і переконатися, що міни й снаряди на Донбасі літають, як і літали, "двохсоті" та "трьохсоті" роз'їжджаються Україною, як і рік до цього, а, наприклад, благі побажання останньої зустрічі в Парижі були реалізовані дуже-дуже частково тільки стосовно обміну полоненими. То в чому ж річ?

Якби оптимістичні заяви про можливість "швидкісної реінтеграції" Донбасу робив, приміром, Гончарук — це ще можна було б зрозуміти. Це був би натяк на те, що уряд готовий (принаймні, теоретично) до початку виконання якихось своїх економічних функцій в регіоні. Акурат у той момент, коли політики домовляться про завершення конфлікту.

Але ці речі говорить саме Єрмак. Який, власне, і є одним з відповідальних за політичні домовленості. І який мав би знати, наскільки війна на Донбасі є далекою від завершення. І розуміти, що можна написати один, три чи цілих п'ять "пакетів домовленостей" стосовно проведення вільних виборів і підготувати великий фонд для економічного відновлення на додачу. Але до моменту, поки Донбас не перейде під контроль України і кордон з Росією не "закриють" українські прикордонники, розмови хоч про вибори, хоч про "економічне відновлення" Донбасу є пустопорожніми. Бо переконати навіть найбільш невибагливу українську публіку у тому, що на Донбасі відбулося вільне волевиявлення за військової присутності Росії Зеленському та його команді не вдасться.

І публічні звіти про світлі перспективи — це, може, й дієвий спосіб призупинити падіння рейтингу політсили, яка наразі перебуває при владі. Але цей спосіб має вкрай короткотермінову дію. І може принести чимало шкоди.

Першим і найбільш очевидним наслідком є те, що розмови про "от-от переможемо", стимулюють в електорату Зеленського нічим не підкріплені сподівання. І якщо з "перемогою" в жовтні не вийде (в чому, здається, не сумнівається і сам Єрмак), то чинний президент опиниться за півтори роки від початку каденції з колосальним падінням рейтингу. І буде вимушений, в кращому випадку, розповідати про росіян, які "не виправдали сподівань". А в гіршому — на радість Кремлю, відчайдушно спробує зліпити "перемогу" із тих карт, що на той момент матиме на руках.

Другим небажаним наслідком заяв Єрмака може бути ослаблення підтримки України з боку ЄС. Бо якщо "Україна та Росія мають прогрес у стосунках" - принаймні, про можливість такого прогресу регулярно говорять українські посадовці — то навіть наявний тиск на Росію можна, за великого бажання, переглянути. Виключно з метою налагодження "конструктивного діалогу".

І, врешті-решт, є третій, і, можливо, найгірший результат подібних заяв. Вони, з одного боку, служать для тимчасового самозаспокоєння чинної політичної еліти та її прихильників. А з іншого — чітко демонструють Кремлю, що адекватних сценаріїв протидії Росії у справі конфлікту на Донбасі у Києва зараз не просто немає — над ними, вочевидь, ніхто навіть не працює. Всі зайняті створенням "пакету домовленостей" стосовно виборів, яких, насправді, не буде.

А загалом, слухаючи інтерв'ю Єрмака, в голову приходить доволі банальна річ. Світова дипломатія знає приклади, коли політичні гравці маскували свої справжні наміри під оптимістичними, щоб не сказати пропагандистськими, заявами. Нещодавно відставлений Сурков — яскравий приклад подібної тактики. Але дипломатія, здається, не знає ситуацій, коли заміна політичного плану оптимістичними заявами призвела би до чогось, відмінного від катастрофи.