Погано чи ще гірше: Чи зможе Україна вибратися з боргової ями без МВФ

Про це пише "Ділова столиця".

Як у експертному, так і не тільки експертному середовищі не вщухають суперечки про вигоду і перспективи співпраці з МВФ. Обґрунтовуються різні думки про те, коли будуть нові транші і наскільки вони нам допоможуть. Один з найбільш невтішних і популярних прогнозів зводиться до того, що якщо МВФ не дасть грошей, то Україна оголосить дефолт, тобто відмовиться платити за державним боргом.

Спробуємо зібрати необхідні дані і подивитися на ситуацію з різних боків.

Для початку про ціну питання. Насамперед мова йде про нову, розраховану на три роки програму розширеного фінансування (EFF) на $5,5 млрд. Але тривають перемовини про збільшення загального обсягу кредитування до $8 млрд. Правда, у Фонду є дві умови: прийняття закону про ринок землі (вже виконано) і законодавча заборона на повернення колишнім власникам банків, що визнані неплатоспроможними (так званий "антиколомойський закон" прийнятий в першому читанні і може бути проголосований на початку травня). За оптимістичним сценарієм, озвученим президентом Володимиром Зеленським у березні і головою податкового комітету ВРУ Данилом Гетьманцевим минулого тижня, Україна зможе отримати перший транш у розмірі $1,5-2 млрд вже до кінця травня. Важливо, що сам факт продовження співпраці з МВФ відкриє двері для фінансування від інших міжнародних донорів, зокрема Світового банку, Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР), США. За оцінками експертів, це може бути ще близько $2 млрд., А в гіршому випадку, якщо домовитися з МВФ не вдасться, Україні, швидше за все, світить лише $1,5 млрд кредиту від Фонду як допомогу у зв'язку з епідемією коронавірусу.

Проте в контексті кризи, що вибухнула, і збільшення дефіциту бюджету, а також загрози дефолту важлива не стільки загальна сума за кредитними програмами, скільки фінансування, яке Україна може отримати вже найближчим часом. За прогнозом Гетьманцева, якщо все піде добре, то в цьому році ми можемо розраховувати на $4 млрд від МВФ. Важливо, що на цей раз гроші можна буде спрямувати відразу в бюджет, тобто використовувати на розсуд парламенту і уряду (зазвичай вони відправляються в золотовалютні резерви НБУ). Якщо додати сюди можливі транші від інших донорів, то, згідно з позитивним сценарієм, можна отримати приблизно $6 млрд кредитної допомоги до кінця 2020 р. Повторимося, згідно негативному - всього $1,5 млрд і то не факт.

Різниця суттєва, але чи критична? І тепер спробуємо відповісти на головні питання статті - наскільки необхідне для України зовнішнє фінансування і отримання/неотримання кредитів від МВФ позначиться на житті простого українця?

Жахи дефолту

Почнемо з загрози суверенного дефолту. Якщо держава дійсно відмовиться погашати борги, то наслідки не змусять себе довго чекати: різке падіння гривні, стрибок цін (особливо на імпортні товари), витік капіталів за кордон, скорочення і так невеликих іноземних інвестицій, розрив зв'язків українських компаній з іноземними контрагентами, збільшення безробіття і ще більше скорочення зарплат, податкових відрахувань, посилення бюджетної кризи і чергове падіння соцстандартів. Якщо ж влада спробує накачати економіку грошима, включивши "друкарський верстат", ціни можуть зовсім вийти з-під контролю. Тут, правда, варто відзначити, що дефолт не завжди настільки страшний, адже необов'язково оголошується по всьому боргу, як правило, зупиняються поточні виплати і відкриваються можливості домовитися з кредиторами про реструктуризацію (які не хочуть втратити все). У будь-якому разі відчутного негативу не уникнути, і напрошується швидкий висновок, що кредити МВФ врятують українців від нового витка "епохи бідності".

Боргові перспективи

Але чи неминучий дефолт, якщо Україні доведеться стартувати без достатньої допомоги від міжнародних кредиторів? Якщо МВФ не дасть грошей або виділить лише $1,5 млрд, чи доведеться державі відмовлятися від боргів? Спробуємо оцінити ситуацію з наявними даними. Для спрощення розрахунків до певної міри довільно візьмемо курс 28 грн/$ (для нашого викладу це не настільки принципово).

Спочатку розглянемо держборг за діючими угодами. За даними Мінфіну, з квітня по січень 2020 р. виплати України щодо держборгу та його обслуговування складають 356,1 млрд грн, або в еквіваленті. З них більша частина - 200,3 млрд грн - це внутрішній борг (майже весь у вигляді облігацій внутрішньої держпозики, ОВДП). Інші 156 млрд грн - зовнішні борги, в основному комерційним кредиторам і міжнародним фінансовим організаціям (МФО).

Але це не остаточні цифри, оскільки уряд вирішив в цьому році взяти більше, ніж планував, нових боргів, передусім для покриття прогнозованого дефіциту держбюджету у більш ніж 290 млрд грн. За розрахунками, доведеться зайняти у внутрішніх та зовнішніх кредиторів еквівалент 643 млрд грн, - так багато, тому що доводиться не просто фінансувати дефіцит, але ще й паралельно погашати зростаючий борг. Відзначимо, що в цій сумі враховані зобов'язання за діючими угодами, які виплачуються за рахунок держбюджету. Таким чином, щоб впоратися з бюджетним дефіцитом і погашенням поточних боргів, Україні в цьому році знадобиться додатково $23 млрд в еквіваленті. Причому більшість цієї суми в цьому році піде саме на погашення зовнішнього та внутрішнього боргу - 346 млрд грн, або $12,4 млрд. Інше, за планами уряду, покриє бюджетний дефіцит. Окрім того частину боргу перед МВФ) виплачує Нацбанк, але у нього справи трохи краще: на цей рік планувалося погасити з відсотками $860 млн, з них близько $380 млн вже виплачені (при обсязі міжнародних резервів у $25 млрд).

Отже, в грубому наближенні, щоб пройти 2020 р., потрібно взяти позику еквівалентну $23 млрд, віддавши за борги близько $13 млрд (без урахування $5 млрд на обслуговування наявного держборгу, "зашитого" в бюджетні витрати). Причому ці показники нерозривно пов'язані - якщо менше брати поточних боргів, то трохи менше і доведеться віддавати. Звичайно, на цьому тлі навіть $6 млрд від МВФ та інших міжнародних кредиторів виглядають блякло. Але не поспішаймо з висновками.

Згадаймо, що борги у власній і в іноземній валюті принципово по-різному позначаються на платоспроможності держави. Строго кажучи, "банкрутство" можливо тільки в другому випадку.

Подивимося на ці борги окремо.

Отже, за чинними угодами держборг в іноземній і національній валюті можна розмежувати точно. Для періоду квітень-грудень 2020 р. з урахуванням погашення та обслуговування валютний борг становив 253,82 млрд грн в еквіваленті (155,97 млрд грн - зовнішній, 97,85 млрд грн - внутрішній), а гривневий - 103,36 млрд грн (весь - внутрішній). Тобто 71% проти 29% в користь валютного боргу на цей рік. Це дані Мінфіну на 1 квітня за поточним на той момент курсом. У перерахунку це було близько $9 млрд. Приблизно $9-10 млрд валюти і потрібно, тому що уряд хоч і збирається нарощувати борг, але не очікує значного збільшення виплат за зовнішніми зобов'язаннями у цьому році. Погашення внутрішнього боргу зросте, за планом, на 54 млрд грн, і, швидше за все, це будуть в основному гривні.

Однак уряду навіть з "оптимістичною" допомогою МВФ і міжнародних партнерів в $6 млрд доведеться зайняти ще декілька мільярдів доларів, нехай і з погашенням в наступні роки. Про це, до речі, свідчить закладене в новий бюджет різке збільшення очікуваних зовнішніх запозичень на 131 млрд грн - до 265 млрд грн в еквіваленті. Як бачимо, ті ж 9 із "зайвим" мільярдів доларів (і це без урахування можливих валютних позик на внутрішньому ринку). А ось за гіршим сценарієм, якщо МВФ дасть лише "коронавірусний" кредит, знадобиться десь дістати близько $8 млрд. Де? Варіантів два. Або перепозичити на комерційних умовах - доведеться випустити євробонди під високий відсоток. Або частково виснажити міжнародні резерви НБУ, хоча в цьому випадку уряду доведеться нелегко домовлятися з незалежним регулятором (адже його "особистий" борг на цей рік поки що обчислюється в сотнях мільйонів доларів). Втім, якщо перед загрозою дефолту виплати все ж будуть можливі. Звичайно, залишається ще й варіант домовлятися про реструктуризацію боргу.

Таким чином, більшість, $13-14 млрд, планованих позик знадобляться уряду для погашення внутрішнього боргу в нацвалюті і фінансування дефіциту бюджету (понад $10 млрд). Звідки взяти такі гроші? Можна, звичайно, використовувати кредити МВФ (які на цей раз підуть в бюджет) та інших міжнародних донорів (якщо будуть), а зовнішній борг віддавати за допомогою резервів НБУ. Але основний варіант, як і з валютним боргом, - випустити облігації, тільки в гривні. Ним, судячи з плану запозичень, і збирається скористатися уряд. Якщо цінні папери не будуть продаватися в достатній кількості, то, щоб збільшити попит на ОВДП, Нацбанк може почати викуповувати ці активи у комерційних банків. Ще один варіант, який у держави із суверенною валютою припасений на чорний день, - прямо викуповувати облігації уряду. В обох випадках мова йде про друкування грошей. Так чи можливий в такому випадку дефолт? І так, і ні. Чому? Найкраще тут доречна метафора.

Щоб не занапастити пасажирів

Уявімо водія нехай не кращого (без кондиціонера), але справного автобуса. Він зауважує, що під час рейсу з Одеси в Ужгород деяким пасажирам чи то через довгу дорогу, яка зійшла на камені, чи то через палюче сонце за вікном і духоти в салоні стало погано. І чим далі - тим гірше. Нарешті шоферові доводиться приймати рішення - виконати рейс до кінця і за графіком або зупинитися у найближчому селищі, де є можливість надати медичну допомогу. Від чого залежить цей вибір? Об'єктивно - від стану пасажирів, суб'єктивно - від пріоритетів і розуміння того, що відбувається водієм. Але не від стану транспортного засобу: автобус справний, та й  повний бак. Сам водій міцно тримає кермо. Рішення за ним.

Держава (при конструктивній співпраці уряду і центрального банку) не втрачає управління боргом у своїй валюті, але може свідомо вдарити по гальмах - оголосити про дефолт, попереджуючи можливо гірші наслідки для своїх громадян, пов'язані зі стрімким знеціненням грошей. І цей вибір завжди суб'єктивний, хоча і зумовлений економічною та політичною ситуацією в країні. Рішення приймають конкретні люди у владі зі своїми інтересами і розумінням того, що відбувається.

Іншими словами, держава може додрукувати грошей (провести додаткову емісію гривні), щоб розрахуватися вчасно за всіма внутрішніми (номінованими у гривні) боргами. Як би зараз топ-чиновники та експерти не виступали проти таких дій, що підривають віру в національну грошову одиницю, у випадку крайньої необхідності друкарський верстат, швидше за все, запустять до тих пір, поки негативні наслідки від знеціненої гривні для економіки та громадян, на думку уряду і НБУ, будуть меншими, ніж описані вище жахи дефолту, або поки грошей не виявиться достатньо, щоб розплатитися з гривневими боргом. Втім, нагадаємо, що це рішення завжди суб'єктивне. А стосовно нашої ситуації гривневий борг на цей рік все ж не настільки величезний, щоб часткова емісія під нього повністю завалила економіку...

Таким чином, без "розширеного фінансування" МВФ і кредитів міжнародних партнерів Україні буде дійсно важко пройти цей кризовий рік. Борги великі. Якщо оголосять дефолт, стан українців різко погіршиться. Але інструментів і резервів у держави достатньо, щоб цього не допустити. Правда, "ціною цін" - безперечним наслідком боргової політики стане розкручування інфляції, за планом уряду - "всього лише" до 8,7% за підсумками року, але в гіршому випадку на рівні 2014-2015 рр. А от наскільки сильною вона буде, багато в чому залежить від рішень міжнародних кредиторів щодо траншів для України і дій нашої монетарної влади.