Змова олігархів: Що стоїть за спробами припинити блокаду ОРДЛО

Ініціатива Кучми стосовно припинення блокади окупованих територій, якою Леонід Данилович чомусь посоромився похвалитись особисто, може бути тривіальною спробою олігархів повернути частину втраченої власності. Втім, ця спроба може стати й першим кроком до більш глобальної угоди

Повернення Леоніда Кучми до участі в тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації на сході України попервах здавалося черговою демонстрацією відсутності кадрового резерву у команді Володимира Зеленського. Врешті, і зараз ця версія не втратила достовірності.

 

Але спритність, із якою Леонід Данилович на третій день після свого повернення виступив із радикальною ініціативою, свідчить про це, що "кадровий експромт" був зовсім не випадковим. І екс-президент України має чимало свіжих ідей з числа тих, які він не міг запропонувати іншому уже також екс-президенту. Але цілком згоден реалізувати за підтримки нової команди на Банковій.

 

Характерний момент - про ідею Леоніда Даниловича стосовно блокади громадськість повідомив не сам екс-президент, а спецпредставник ОБСЄ в ТКГ Мартін Сайдік. Який, до слова, просто палав ентузіазмом стосовно того, що зняття блокади могло б стати "великим проривом" у ході переговорів, а її початок навесні 2017 року став тим фактором, який сприяв "розриву сторін". Так, ніби "розриву" не сприяли набагато вагоміші фактори - на кшталт важкої артилерії та танкових колон. Втім, у достовірності слів Сайдіка сумніватися не доводиться - прес-секретарка Кучми Дарка Оліфер підтвердила слова Сайдіка й обмежилась скупим коментарем: "Йшлося про те, що така проблема є, її треба вирішувати. Таку пропозицію підтримує і президент України". Також Леонід Кучма вважає, що цей процес має бути "дорогою з двостороннім рухом".

 

Якщо абстрагуватися від контекстів "тотальної зради", то відновлення торгівлі з ОРДЛО автоматично ставить декілька питань. Зокрема про те, що гроші, які перераховуватимуть українські ТЕЦ за вугілля із Донбасу, без сумніву будуть витрачатись і на сплату податків збройним угрупованням, які разом з російськими військами контролюють анклави сепаратистів. І, наприклад, у міжнародних судах, де наші посадовці зараз обвинувачують Росію в фінансуванні тероризму, можуть виникнути питання і стосовно України, яка із терористами офіційно торгуватиме.

 

Окрім питань політичного порядку, зняття блокади піднімає і питання в царині економіки. Зокрема стосовно того, чи після реалізації цього чудового плану буде скоригована формула розрахунку вартості вугілля "Роттердам-плюс", що закладена у собівартість електроенергії та тепла, яку сплачують українські споживачі. Адже формула в сьогоднішньому виді передбачає вартість вугілля, купленого на світових ринках, а не у терористів.

 

А також чи не супроводжуватиметься угода про припинення блокади поверненням власності, фактично конфіскованої у Ріната Ахметова на території ОРДЛО. І якщо відповідь буде ствердною - то як усе це співвідноситься із "боротьбою з олігархатом", проголошеною новим президентом.

 

Всі ці роздуми стосуються самої ідеї припинення блокади. Але результати сьогоднішніх переговорів можуть мати і помітно ширший контекст. Особливо якщо зважити на той факт, що Леонід Данилович все-таки похвалився деякими досягненнями. Зокрема, про те, що сьогодні учасники обговорили обмін полоненими, в тому числі звільнення українських моряків. При тому Кучма прогнозує, що ці питання нарешті "почнуться вирішуватися".

 

Паралельно із тим представник Росії у контактній групі Борис Гризлов сказав, що сторони домовились про нову угоду щодо припинення вогню. Цей документ мають підписати на наступній зустрічі, що запланована на 19 червня. Також досягнуто домовленості стосовно розведення сил у Станиці Луганській - воно має розпочатися 10 червня.

 

Гризлов із немалим ентузіазмом відгукнувся і про гіпотетичне припинення блокади. Особливо "московському гостю" сподобався той факт, що на цю тему Києву доведеться говорити напряму із сепаратистами, на що в Москві вже чекали не один рік. "Сподіваємося, що прямий діалог Донецька, Луганська та Києва дозволить знайти взаємоприйнятні рішення в рамках роботи економічної підгрупи", - зазначив Гризлов.

 

Таким чином, угода стосовно припинення блокади може бути тільки частиною далеко ширших переговорів, спрямованих на нормалізацію конфлікту на Донбасі. Що, загалом, можна було б тільки вітати - якби не той простий факт, що непрозорий, якийсь "конспіративний" формат переговорів натякає на те, що їх зміст може українцям не сподобатися.

 

З одного боку, зрозуміти команду Зеленського в цій ситуації частково можна. Які домовленості з Росією - припустимо на секунду, що навіть вигідні - не були б досягнуті, напередодні парламентських виборів все це стане приводом для "зрадо-атаки" з боку політичних опонентів на накачаний стероїдами та прогулянками на велотренажері рейтинг Володимира Олександровича.

 

Але якщо чинний президент так боїться за успіхи на виборах, то увесь процес можна було б затримати іще на два місяці, і вести його, маючи повноцінну підтримку парламенту (а якщо судити з соцопитувань, шанси як мінімум на коаліцію у чинного президента таки є).

 

Натомість поспіх, з яким Зеленський розпочав ризикований "мирний процес" із Росією, також свідчить про те, що за нерозорістю переговорів криються вагомі причини приховувати їх реальний хід від громадськості. І хоча соціологічні опитування свідчать про втому українців від війни, і готовність більшої частини наших співгромадян "ковтнути" прямі переговори із сепаратистами, команда новообраного президента все одно стала на вельми слизьку стежку.

 

Якщо колись станеться так, що задля визволення наших полонених Україні доведеться купувати вугілля у сепаратистів - то такий варіант "угоди з дияволом" цілком має право на існування. Хотілось би тільки, щоби, ведучи переговори про звільнення полонених, наші нові (чи, у випадку з Кучмою - зовсім і не нові) посадовці раптом не помножили на нуль те, заради чого наші співвітчизники пожертвували своєю свободою та життям.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна