День бабака: Коли Зеленський призначить міністром оборони "патріота" з Росії

Кадрові рішення президента Зеленського, який під час виборчої кампанії обіцяв привести у владу нових людей, не пов’язаних ані з "попередниками", ані з російським агресором, дедалі частіше непокоять: громадськість знаходить серед призначенців і перших, і других. Поки така нерозбірливість у зв’язках сходить новому главі держави з рук, але питання до нього накопичуються і за сприятливих обставин можуть бути задані.

СБУ, зовнішня розвідка й "Укроборонпром". Бійці невидимого фронту

Виявилося, що дружина першого заступника голови Служби безпеки України Івана Баканова Оксана Лазаренко має паспорт громадянки Росії. З 1998-го вона постійно мешкає на території України, проте громадянство досі не оформила. За даними ЗМІ, Лазаренко також є співвласницею кіпрської компанії Green Family Ltd – засновника ТОВ "Студія Квартал 95".

Баканов, який під час відпустки голови служби Василя Грицака виконує його обов’язки, спробував пояснити ситуацію. Його заяву вчора оприлюднила фейсбук-сторінка СБУ. Каже, дружина "має стійку проукраїнську позицію". "Жила і навчалася у школі Кривого Рогу. Поступила у вищій (так в оригіналі – Ред.) навчальний заклад на території Росії, під час розпаду СРСР отримала паспорт громадянки РФ". Каже, тоді були "часи кардинально інших відносин між Україною та Росією" (ну звісно, народи-брати). А з 1998-го Оксана Лазаренко живе і працює в Україні із посвідкою на постійне проживання та, за твердженням свіжоспеченого лейтенанта Баканова, знаходиться (літературною мовою "перебуває" - Ред.) в процесі оформлення українського громадянства. При цьому начебто не відвідувала територію Росії з 2013 року.

Тут же в.о. голови спецслужби виконав традиційну для ЗЕкоманди пісню про багаторічну корупцію чиновників і не забув зауважити, що його сім’я оформляє громадянство "як і тисячі простих людей, в чиєму телефоні немає номеру президента".

Винесемо за дужки питання про те, чому для публікації приватних роз’яснень використовується офіційна сторінка СБУ. Уявіть, як сприймають ситуацію нормальні патріотичні офіцери всередині служби, адже керівником спецслужби (хоч і формальним, але, очевидно, з тим чи іншим рівнем доступу до державної таємниці) стала людина, член родини якої два десятиліття, мешкаючи в Україні, не вважала за потрібне стати громадянкою нашої держави. Розмови про корупцію тут – лише відмовки: за цей час всі, хто хотів і мав підстави, міг отримати паспорт із тризубом.

Непокоїть те, що подібні ситуації вимальовуються в тенденцію: в різного роду зв’язках з Росією помічені і інші кандидатури Зеленського. Це і призначений вчора член Наглядової ради державного концерну "Укроборонпром" Айварас Абромавічюс, колишній міністр економічного розвитку України, який пішов у відставку зі скандалом, а під час виборів працював радником у ЗЕкоманді. Тут теж незрозуміла історія з громадянством: 2016 року, коли міністр отримав український паспорт, він розповідав, що "Литовська держава, як виняток, надала мені можливість зберегти громадянство". Нагадаємо, подвійне громадянство у нас заборонене, але реальні санкції за володіння кількома паспортами не передбачені. Достеменно невідома актуальна ситуація з громадянствами нового члена "Укроборонпрому", а підприємство ж стратегічне. Ще один штрих: з 2005 до 2008 року Айварас жив і працював у Москві.

Ще більшу хвилю нерозуміння зустріло призначення головою Служби зовнішньої розвідки України нардепа від фракції "Батьківщина" Владислава Бухарєва. ЗМІ повідомили, що новий головний розвідник нашої держави має медаль Федеральної служби безпеки Росії "За бойову співдружність". Сам власник відзнаки цього факту не приховує. Пояснив, що отримав її 2004 року за участь в міжнародній операції із запобігання потраплянню великої партії наркотиків з Латинської Америки до Європи. При цьому Бухарєв у числі інших українських політиків потрапив до санкційного списку Росії, що передбачає заморожування коштів, цінних паперів і майна в РФ.

До речі, про майно. ЗМІ встановили, що одна з квартир керівника зовнішньої розвідки, який все життя працював на державних посадах, розташована поруч зі штабом Зеленського, а інша – по сусідству з нерухомістю дружини чинного президента України в окупованому Криму. Також в деклараціях Бухарєва – інша нерухомість, десятки тисяч готівкою і на рахунках у закордонних банках, дорогі авто й годинники.

"Ватний шар оточення президента"

Говорячи про потенційно пов’язаних з Росією фігур на ближніх чи дальніх орбітах впливу довкола президента, не можна обійти увагою партійний виборчий список "Слуги народу", де спливли проросійськи налаштовані персонажі. Хейт, що виник довкола цієї ситуації, змусив відмовитися від участі у виборах від партії "Слуга народу" ведучого телеканалу "1+1" Сергія Іванова, якому пропонували йти по округу. Про це він повідомив у Фейсбук, додавши, що його турбує "ватний шар оточення президента".

Через резонанс, що виник довкола списків, "Слуга народу" оголосила постпраймеріз і пропонує повідомляти про "негідних" кандидатів. Уже відмовився від участі у виборах від Зе-команди Дмитро Співак, що його у ЗМІ і соцмережах пов'язують з Віктором Медведчуком. Зняли з дистанції ще кількох персонажів. І на цьому добре пропіарили. Але виникає питання: навіщо їх взагалі включали в списки? Тільки не потрібно розповідати, що не знали, хто ці люди…

У владних головах війни немає

Проблема в тому, що, не виключено, очільники нової влади справді не розуміють, що не так із призначеннями на стратегічні посади в країні, яка воює, людей, відносно яких є підозри у проросійськості. Адже нова влада живе в парадигмі необхідності "просто припинити стріляти". І війна "виключиться" сама по собі.

І тут буде доречним згадати зовсім недавню історію. При Вікторі Януковичу на керівні посади в силові органи призначалися прямі агенти впливу РФ. Назвемо прізвище Олександра Якименка, колишнього офіцера російської армії, голови СБУ в 2013-2014 роках, що його підозрюють у державній зраді і злочинах під час подій Євромайдану, і який поки переховується в Росії. Чи міністра оборони України Дмитра Соломатіна – ще одного підозрюваного у держзраді на користь Росії (отримав українське громадянство 2004 року, 2010-го очолив "Укрспецекспорт", 2012-го став міністром попри підозри в зв’язках із ФСБ). Чи його попередника Павла Лєбєдєва та низку інших чиновників.

Значно рідше, але виникали скандали на "російському" ґрунті й за часів Петра Порошенка. 2017 року журналіст-викривач Дмитро Гнап (пізніше – кандидат у президенти-2019) повідомив, що невістка президента Юлія має російський паспорт. 2018 року дружина сина президента, нардепа Олексія Порошенка заявила, що нарешті отримала паспорт України.

Ще більш гучний скандал вибухнув, коли журналісти програми Bihus.info виявили, а контррозвідка СБУ підтвердила наявність російського громадянства у цивільної дружини тодішнього першого заступника голови Служби зовнішньої розвідки Сергія Семочка.

Певне нерозуміння виникло й довкола російської рідні міністра закордонних справ Павла Клімкіна. Його дружиною є донька генерал-майора у відставці, нагородженого 2014 року медаллю "За повернення Криму" і який мешкає на півострові. Що, зауважимо, не заважало посадовцю працювати на посаді в інтересах України. Але осад, як то кажуть, залишився.

Що ж до власне Баканова – про те, що він є агентом російського впливу, не йдеться. Проте після цього скандалу він мав би піти у відставку. І не створювати проблем: президентові – репутаційних, а спецслужбі – професійних. У жодній нормальній країні претендент на керівну посаду у спецслужбі, дружина якого є громадянкою іншої країни, а тим більше ворожої, не пройшов би спецперевірку. Але в Україні – пройшов.

Щоб зрозуміти, в чому тут ризик, спрогнозуємо відповідь на питання – чому родичі українських чиновників так тримаються за російський паспорт? Можливо, тому, що громадянство РФ дає можливість вести підприємницьку діяльність у цій державі як резиденту, а не іноземцю. А бізнес у державі-агресорі є тією пуповиною, за яку наших високопосадовців можуть тримати російські спецслужби.

Тут наше суспільство покладає сподівання на журналістів-розслідувачів, відомих викриттями бізнес-інтересів Петра Порошенка, в т. ч. за небагато днів до завершення виборчої кампанії з обрання президента (що, не виключено, критично вплинуло на результат голосування). Можливо, вони й зараз покажуть принциповість і ретельно дослідять, чи справді у членів родин українських чиновників ЗЕпризову є бізнес на Росії.

Те ж і щодо Бухарєва: нерухомість у Криму, можливі друзі у російських спецслужбах… Призначати таких людей на подібні посади – абсурд. І якщо така тенденція в кадрових рішеннях збережеться, то можна припустити повторення історії з призначенням на посаду міністра оборони України громадянина країни-агресора – Росії, який задекларує у Фейсбук свою "проукраїнську патріотичну позицію".