Капітуляція під ялинку: Який ультиматум Україні поставив Путін

Ситуація, за якої дізнаватися бодай якісь подробиці про позицію Росії стосовно україно-російського конфлікту можна тільки послухавши новини з Бразилії, звичайно, є цікавою. Втім, краще вже так, ніж зовсім ніяк.

На прес-конференції після завершення самміту БРІКС розмова точилася дещо дивна. Володимир Путін все норовив розповісти, як Росія намагається забезпечити стабільність у всьому світі, а журналісти чомусь питалися в нього про місця і події, від отієї самої стабільності максимально далекі. Про Венесуелу, про Болівію, про Сирію. Дійшла черга, звісно, і до України.

Із дещо заплутаних "бразильських" заяв Путіна можна вичленувати три основних повідомлення.

Перше полягає в тому, що Україна повинна продовжити термін дії закону про особливий статус Донбасу – за будь-яку ціну. При тому мова не йде про можливе вдосконалення цього неконкретного і розпливчастого документу, який дає "республікам" чимало можливостей для маніпуляцій.

"Ми чуємо від перших осіб України про те, що може бути ухвалений інший закон про особливий статус Донбасу. Який? Це абсолютно ключова річ. Якщо буде ухвалено щось таке, що не погоджено "ЛНР" і "ДНР", тоді все миттєво зайде у глухий кут", — погрожує Путін. Зазначаючи, що в разі спроби Києва конкретизувати розпливчастий документ з точки зору Москви "втрачає сенс й "формула Штайнмаєра", яка, на думку Путіна, є не дорожньою картою для процесу примирення, як, можливо, думають собі у Києві, а "лише інструментом для імплементації закону про особливий статус".

При тому Путін чітко наголошує, що в разі неприйняття такого закону до кінця грудня зустріч в "Нормандському форматі, для якої Україна виконала всі попередні умови, банально не відбудеться.

Інший, в принципі, не надто новий меседж Путіна, озвучений раніше його прес-секретарем Дмитром Пєсковим, стосується того, що в разі, якщо Україна введе сили правоохоронців у демілітаризовану зону, сепаратистські "республіки" (які Москва, звичайно, не контролює, але знає рішуче все про їхні плани) зроблять "все теж саме".

А третя теза Путіна полягала у тому, що Кремль готовий "працювати з Україною і щодо транзиту, і щодо поставок у саму Україну. І за цінами, нижчими від тих, за якими Київ отримує такий же російський газ, тільки по реверсу з боку Європи". Але, загалом, ні для кого не є секретом, що для початку подібних переговорів представники Росії неодноразово вимагали, щоб "Нафтогаз" відмовився від усіх судових перемог над "Газпромом" у міжнародних арбітражних інстанціях. Себто відмова від перемог є не однією із поступок на переговорах в обмін на торговельні преференції, а саме передумовою для переговорів. Вимоги і позиція російської сторони точно не відомі, але навряд чи надто зручні для України.

Такою на сьогодні є позиція Росії. Яку із заяв Володимира Путіна можна, не погрішивши проти істини, сформулювати наступним чином: Україна повинна зберегти максимально неозначений закон про особливий статус Донбасу, за яким сепаратисти будуть поводити "вибори". При тому українські правоохоронці, яких не допускають навіть у "зону розведення", однозначно в "Л-ДНР" для контролю за виборами і дотриманням прав про українських партій та кандидатів не потраплять. А для того, щоб почати говорити про транзитний контракт, чи угоду про закупівлю російського газу, Україні слід відмовитись від всіх своїх судових перемог. Після чого заключити документ на російських умовах – бо жодних важелів тиску на Москву у Києва не залишиться.

Так, на думку Володимира Путіна, повинна виглядати капітуляція України. Останній термін для цієї капітуляції встановлено на 31 грудня цього року.