Коломойський і обшуки в Звіробій: Що буде з рейтингом Зеленського після посиденьок з Путіним

Дуже невчасно перед зустріччю в "нормандському форматі" глав держав України, Росії, Франції і Німеччини в Парижі, виявилося оприлюднення вітчизняними соціологічними службами результатів досліджень політичних настроїв українських громадян. А отримані соціологами дані засвідчили зниження позитивного ставлення опитаних до президента.

Ще у вересні, за даними Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), Зеленського позитивно оцінювали 73% учасників дослідження, а станом на кінець листопада цей показник знизився до 52%. Тобто рівень популярності нового господаря Банкової все ще високий, але за його першу осінь у владі обвалився на двадцять відсотків. Повністю схвалюють дії Зеленського 54% опитаних (у жовтні й на початку листопада таких було 64%), не схвалюють 36% (22-23% у жовтні та на початку листопада). Директорка фонду "Демократичні ініціативи" Ірина Бекешкіна констатувала зміну настроїв суспільства. На підставі результатів опитування, яке фонд проводив спільно з Київським міжнародним інститутом соціології, вона зазначила: кількість громадян, які вважають, що Україна рухається у правильному напрямку, зменшилася до 35,9% проти 50,5% у серпні.

Чому так сталося – вже аналізувало видання Depo.ua. Після приголомшливого успіху на виборах-2019 президент зі своєю командою опинилися сам на сам із реаліями управління державою. Передвиборчий популізм уже не працює в таких масштабах, як раніше, не знизилися тарифи на комунальні послуги (і навіть цілком вірогідно можуть зрости), у першому читанні ухвалено законопроект про відкриття ринку землі, який викликає свідомий і підсвідомий опір значної частини українських громадян. Один за одним виникають скандали зі "Слугами народу", руйнуючи їхній образ "нових облич", які, згідно з обіцяним політтехнологами на виборах, мали принести нову якість у вітчизняну політику, а принесли зрослий рівень непрофесіоналізму.

Якась частина українців, вірогідно, відвернулася від Зеленського і через його поведінку на зовнішньополітичній арені. Причому тут могли зіграти одночасно два фактори: виборці південного сходу чекають від нього більш швидкого просування до миру з Росією на будь-яких умовах, тоді як патріотично налаштовані громадяни відверто перелякані надміру швидким просуванням до тієї "середини", на якій Зеленський під час виборів обіцяв зійтися з Путіним.

Ще більш підштовхнути зниження рейтингів здатен такий перший дзвоник до згортання свобод людини за цієї влади, як вчорашні обшуки силовиків у відомої учасниці руху волонтерів Марусі Звіробій. Нагадаємо, спільно з народною депутаткою Софією Фединою вони записали відео, де ображали президента Зеленського. Мало хто вірить, що авторок скандального відеоролика посадять, але неспівмірність їхнього вчинку і реакції владної машини вразила ту частину суспільства, яка й до того не надто співчутливо ставилася до нової влади.

До слова: учора депутатка від "Слуг" Ольга Василевська-Смаглюк, яка до отримання мандату працювала на каналі Коломойського "1+1", заявила, що в Україні забагато свободи слова і її треба приглушити "з поваги до інституту президентства". Так вона прокоментувала згадану вище історію з Фединою. Що ж, пані Василевській-Смаглюк доречно було б переглянути телеефіри "плюсів" під час президентської виборчої кампанії. Приміром, програму "Українські сенсації", в якій бездоказаво на всю країну суперника Зеленського Петра Порошенка звинуватили у причетності до смерті його рідного брата. Мабуть, ту програму на каналі і досі вважають зразком свободи слова?

Утім, у кожного українського президента були страхи, які заважали їм стати успішними. Приміром, Віктора Януковича дратували згадки про його судимості. Юлія Тимошенко та Юрій Луценко, які чи не найчастіше згадували про кримінальне минуле Януковича, самі сіли при його правлінні в тюрму. Петро Порошенко, який став президентом після Майдану, кажуть, побоювався, що вороги можуть організувати повстання і проти нього. Однак вийшло інакше – рейтинг Петра Олексійовича послідовно знищували медіа. Не для приходу Зеленського, звичайно, але його політтехнологи вдало скористалися тим негативом, який протягом 5 років формувався у суспільній свідомості навколо Порошенка та його соратників. Тому припустимо, що головний страх Зе-команди, що їхній рейтинг медіа уб’ють так само, як вбили рейтинг Порошенка. Звідси й неприховані наміри закручувати гайки ЗМІ. А слова Василевської-Смаглюк додатковий тому доказ.

Але повернемося до констатованої соціологами тенденції падіння рейтингів влади. Зараз для Банкової дуже важливо хоча б стабілізувати показники.  Це можна спробувати зробити завдяки успішній зустрічі в Парижі. Але тут головне питання, що вважатиметься успіхом. Деякі експерти зауважують: будь-які результати, окрім відсутності таких, послаблять позиції чинної влади в Україні. Якщо домовляться про нові поступки, це може спричинити протести в Києві. Не менш небезпечними наслідками в такому разі можуть стати розбалансування роботи Верховної Ради загалом і загострення внутрішньої напруги у фракції "Слуга народу" за лінією патріотизму чи готовності до болючих компромісів з агресором за рахунок інтересів нашої країни. У монобільшості присутні доволі багато депутатів з патріотичною позицією. Їхнє можливе протистояння з уважними до позиції Кремля колегами підпиляє ще одну ніжку під конструкцією, вибудуваною архітекторами "зеленої команди".

Якщо ж Зеленський посоромить скептиків і не піддасться тиску з боку росіян та їхніх ситуативних союзників – європейських лідерів, які теж "втомилися від війни" і неприховано бажають нормалізації стосунків з Москвою, то це не стільки додасть йому рейтингових балів у середовищі патріотичних сил, скільки прискорить перетікання виборців південного сходу до відверто проросійських партій. Насамперед це "Опозиційна платформа – За життя". "ОПЗЖ", як вже інформував Depo.ua, напередодні паризької зустрічі лідерів держав активізувала роботу з розбудови осередків у своїх базових областях, мешканці яких раніше дисципліновано голосували за регіоналів чи комуністів, а на останніх виборах "зрадили по нутру своїх" і віддали перевагу Зеленському та його "слугам" у сподіванні на обіцяне ними райське життя і посадки попередників. Та "зелені", схоже, не виправдовують покладені на них населенням південного сходу сподівання. Головними серед яких, за раніше оприлюдненими даними соціологів, були і залишаються два: знизити тарифи на комуналку і "перестати стріляти" на Донбасі. Тому ці виборці можуть розвернуться обличчям до своїх старих кумирів – професійних популістів з багаторічним стажем обіцянок дешевого газу та іншої "халяви" від держави.

Тож український президент волею-неволею опинився в ситуації, яка у шаховій термінології називається цуґцванґ: коли будь-який хід веде до погіршення позиції на шахівниці. Свідомо його туди завели деякі члени команди чи ні, можливо, дізнаємося колись із політичних мемуарів. Або значно швидше, з огляду на прискорення політичного часу, – з Телеграм-каналів, які публікують компромат на всіх і вся.

Наразі ж виглядає так, що вперше у своїй короткій поки що політичній біографії влада Зеленського балансує на дуже тонкій межі між стабілізацією рейтингів і повільним їх сповзанням, та обвалом з усіма негативними наслідками як для самої влади, так і для нашої країни. Констатуємо, що це не заслуга особисто глави держави: в ситуацію lose-lose його наполегливо ставили представники його ж оточення, які є провайдерами лінії на примирення з агресором ціною поступок з нашого боку. Хтось скаже: соцопитування показують, що українці хочуть миру. Так, але на жаль, українцям ніхто не розповідає, скільки за цей мир вони заплатять зі своєї кишені.