Перевірений прийом. Чому Ситник може й далі ігнорувати суд у справі про "елітний відпочинок"

Нинішнє засідання суду над обвинуваченим в корупції директором НАБУ Артемом Ситником пройшло без присутності журналістів, тобто він дав свідчення в закритому режимі. Навіщо така секретність, нікому дізнатися так і не вдалося, в результаті розгляд справи на прохання голови НАБУ перенесли, причина виявилася вкрай серйозною – у головного антикорупціонера виявилися "невідкладні справи по роботі".

Тут варто коротко нагадати у чому, власне, звинувачують директора НАБУ. У травні цього року Державне бюро розслідувань відкрило кримінальне провадження щодо Ситника, звинувачуючи його в тому, що він безкоштовно відпочивав в елітних мисливських угіддях господарства "Поліське-Сарни" в Рівненській області, а рахунок за нього оплачував його друг, бізнесмен Микола Надейко. Мало того, Ситник ще й не відобразив шикарний відпочинок в декларації. Тут потрібно зробити застереження, що отримання безкоштовних послуг або послуг за явно заниженою вартістю у всіх цивілізованих країнах кваліфікується як хабар і має всі ознаки корупційного правопорушення.

Власне, головним свідком звинувачення проти Ситника став бізнесмен Надейко, чиї показання про відпочинок директора ДБР були повністю оприлюднені в ЗМІ. З протоколу допиту Надейка стало відомо, що з 2017 по 2019 роки Ситник відпочивав в угіддях на Рівненщині п'ять разів, і за кожен такий відпочинок було нібито заплачено в середньому близько 100 000 гривень. Забезпечував відпочинок директора НАБУ Надейко, який видавав гроші не тільки на проживання в готелі, а й на їжу, алкоголь і дорогі розваги на зразок катання на квадроциклах.

Допомагала "добра людина" Ситнику не напряму, а через посередника, свого дядька Миколу Клевака. Щоб не залишати документальних "хвостів", делікатеси й елітні напої нібито поставлялися в обхід офіційної кухні. У ЗМІ також писали, що під час останнього спочинку Ситник з товаришами розбили два квадроцикли вартістю 8500 доларів кожен, за які теж заплатили "спонсори".

Поліція не раз викликала Ситника на допит у справі, але кожного разу його відволікали відрядження та інші важливі справи. Так і не дочекавшись директора НАБУ до себе в гості, поліцейські вирішили діяти нестандартно, і вручили протокол про підозру прямо на трасі під Полтавою, чому він, природно, неабияк здивувався. Якщо факт відпочинку за чужий рахунок буде доведено в суді, Ситнику теоретично загрожує до п'яти років позбавлення волі, але тільки теоретично. Після сьогоднішнього судового засідання, де Ситник давав пояснення через відеозв'язок, а особливо після його короткого брифінгу після суду, ситуація виглядає так, що Ситнику не дуже варто побоюватися за своє майбутнє.

Так, згідно з поясненням директора НАБУ, в адмінпротоколах складених щодо Ситника ні про які сотні тисяч гривень мова вже не йде, а є лише 25 тисяч, заплачених за проживання в готелі. При цьому Ситник не заперечує, що за його проживання платив Надейко, але в його версії все виглядає так, ніби Ситник просто попросив друга оплатити його відпочинок, але потім повернув тому всі витрачені гроші. Отже, ні про яке отримання безкоштовних послуг не йдеться. При цьому Ситник запевняє, що має в своєму розпорядженні певні докази повернення грошей Надейку, але на пряме запитання, чи є у нього чеки або інші документи, які це підтверджують директор НАБУ відповів, що мовляв, немає, але обов'язково б зберіг їх, якби заздалегідь знав, чим все обернеться.

І хоча судова історія з Ситником ще не завершена – розгляд справи перенесено на 20 серпня – від неї вже зараз віє легким ефектом дежавю, адже незважаючи на різні деталі, по суті своїй вона дуже нагадує неприємну історію з квартирою товариша Ситника Сергія Лещенка та сумнівними доходами нардепа від "Народного фронту" Євгена Дейдея.

Лещенко, нагадаємо, придбав елітну нерухомість в центрі столиці вартістю близько 200 тис. доларів, що не зовсім відповідало доходам депутата, зазначеним в декларації. Виправдовуючись, Лещенко заявив, що позичив гроші у колеги по журналістській діяльності Олени Притули, але такі притягнуті за вуха пояснення хоч і не задовольнили громадськість, але цілком задовольнили антикорупційні органи. Адже довести зворотне їм виявилося не під силу.

З Дейдеєм все сталося приблизно так само. Свої доходи невідомого походження він теж, згідно з його поясненням, позичив у друзів, і це пояснення всі компетентні органи цілком задовольнило.

Як бачимо, як би не розвивалася в Україні антикорупційна інфраструктура, і як би не посилювалися вимоги до чиновників, у них завжди є можливість все пояснити безоплатною допомогою друзів і родичів. А для високопоставленого чиновника знайти досить забезпеченого "друга", який все підтвердить, звичайно ж, нескладно. Цей прийом, незважаючи на всю його невигадливість, як показали історії Лещенка і Дейдея, вкрай ефективний і схоже, подібне ми будемо спостерігати ще не один раз.