Соціальний популізм: Навіщо Тимошенко і Бойку виборці-боржники

4 лютого колишні "опоблоківці" Юрій Бойко, Вадим Рабінович і член фракції "ОБ" Наталія Королевська зареєстрували проект закону №9527 з красномовною назвою "Про списання заборгованості населення за постачання природного газу, централізоване опалення та постачання гарячої води, постачання електричної енергії, що сформувалась станом на 1 січня 2019 року". Наразі проект направлено на розгляд профільного комітету парламенту. Де він, очевидно, благополучно помре. Після чого названі особи заявлятимуть, що "антинародна" влада проти їх геніальної ініціативи.

Раніше, у квітні 2018 року, лідерка "Батьківщини" Юлія Тимошенко на своїй сторінці у "Фейсбук" обіцяла: "… перші кроки, які будуть зроблені упродовж першого тижня (її гіпотетичного президентства – Ред.) – буде списаний борг бідних людей за ЖКГ! Тому що наявність цього боргу свідчить про непосильність встановлених тарифів для людей. І для того, щоб за ними розрахуватися, бідним людям скоро доведеться продавати свої нирки. Ми знімемо з них цей тягар".

Оприлюднюючи ці тези, Юлія Володимирівна "забула" додати: якщо з якогось дива дійде до їх практичної реалізації, то комунальні борги з "бідних" "розмажуть" по особистих бюджетах всіх українців, а це спричинить сплеск інфляції і зниження курсу гривні. Але соціальний популізм – така річ, яка керується законами не економіки, а виключно піару. Утім, обіцяти – не значить зробити. У своїй передвиборчій програмі "Новий курс" кандидат у президенти Тимошенко вже ані слова не каже про списання комунальних боргів – лише про зниження ціни газу для населення удвічі. Передумала?

Нагадаємо ціну питання. За даними Держстату, на 1 січня 2019 року борг населення за спожиті житлово-комунальні послуги зріс до 50,76 млрд грн. Зокрема, борг по квартплаті перевищив 4 млрд грн, за опалення і гаряче водопостачання – сягнув 16,63 млрд грн, за газ – 26,4 млрд грн. Найбільшими боржниками є мешканці небідного загалом Києва, а також жителі Харківщини, Дніпропетровщини, Одеської і Донецької областей. Тобто, ці колосальні суми претенденти на найвищу владу в державі пропонують просто списати. Так не довго добалакатися і до обіцянок в стилі Володимира Жириновського "кожній бабі по мужику, кожному мужику по пляшці горілки"…

У законопроекті Бойка-Рабіновича-Королевської по-більшовицькому лаконічно визначено його мету: "Закон направлений на відновлення соціальної справедливості в Україні". Суть пропозиції проста: має бути списана заборгованість населення за природний газ, централізоване опалення і гарячу воду, що склалася станом на 1 січня 2019 року. Також автори пропонують списати заборгованість українців за електроенергію на цю ж дату. Списати борги за газ, опалення і гарячу воду батьки і матері ініціативи пропонують шляхом взаємозаліку постачальників з НАК "Нафтогаз України", а за електроенергію – за рахунок коштів Державного бюджету України.

Варто нагадати, що після тривалої "подорожі" облгазів по різних власниках більшість їх опинилася в руках бізнесмена Дмитра Фірташа, інтереси якого афільовані з політико-економічними інтересами Юрія Бойка та іншого помітного колишнього "регіонала" Сергія Львочкіна. Тож може вийти так, що списання боргів населення покращить економічний стан не самих людей, а тих облгазів, що належать до сфери впливу "газовиків".

Однак і до Тимошенко, і до Юрія Бойка виникає логічне запитання: вони точно прагнуть стати президентами? Адже виконання обіцянок про списання боргів – політичне самогубство. А невиконання – велика політична брехня. Звідси припустимо, що цю технологію вони приберегли на парламентські вибори. В разі поразки на нинішніх. Байка про списання боргів – це ж як жуйка "бабл-гам": і солоденька, й інформаційні бульки можна надувати.