"Надо поговорить": Чому Трамп і Путін не підуть на політичну авантюру Зеленського

Пропозиція чинного президента України Володимира Зеленського замість телемосту з Росією провести прямі переговори з президентом країни-агресора Володимиром Путіним за участю "нормандських лідерів" та керівництва США та Великої Британії у Мінську була, формально кажучи, зовнішньополітичним зверненням до керівництва сусідньої держави. Але чимало деталей цього звернення, особливо, якщо порівняти їх із контекстом світової геополітичної реальності, наштовхують на думку, що і та частина промови чинного українського президента, яку він ніби як адресував Володимиру Путіну, також є політичним продуктом для внутрішнього українського використання.

Першим моментом, звичайно, є канал комунікації, який обрав Зеленський. Ні, звичайно, президент США Дональд Трамп може собі дозволити призначити побачення Кім Чен Ину на нейтральній смузі між двома Кореями у Твіттері - і той, як не дивно, на це побачення прийде. Але Володимир Зеленський зі своїм російським тезкою наразі ніби не так близько знайомі - тому пропозицію про особисту зустріч - якщо вона є реальною - слід було б, мабуть, передавати за більш традиційними дипломатичними каналами. Ні-ні, звичайно, всі в курсі, що стосунки президента та виконувача обов'язків міністра закордонних справ Павла Клімкіна не склалися. І сам виконувач обов'язків керівника МЗС пішов у "політичну відпустку", що остаточно заплутало ситуацію. Але не настільки, щоб запрошення для Володимира Путіна неможливо було передати за дипломатичними каналами. Хоч це, звісно, було б і куди менш ефектно, ніж звернення у соцмережах.

У Кремлі, як не дивно, дуже оперативно пообіцяли вивчити пропозицію Володимира Зеленського. "Це нова ініціатива. Безумовно, вона буде розглянута. Але поки я не можу сказати про якусь реакцію", - сказав прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков. Але результати цього розгляду, загалом, нескладно передбачити. Російське керівництво неодноразово наголошувало, що переговори про мир на Донбасі Україна повинна вести не з Кремлем, а із російськими маріонетками із самопроголошених республік. Чому б раптом ця позиція мала бути зміненою на першу вимогу Зеленського - сказати складно. Окрім того, свою роль грає іще й цілком зрозуміле небажання Путіна допускати на переговори дві недружні до Росії країни.

А ще одна, третя істотна перешкода плану Зеленського полягає у тому, що ані США, ані Велика Британія у новий формат переговорів стосовно російсько-українського конфлікту не підуть. Стосовно Великої Британії - то все доволі просто. Навіть якщо абстрагуватись від всіх супутніх обставин, Тереза Мей залишається прем'єром до 22 липня. Після чого у країни буде новий керівник. Якому впродовж місяців треба чи то досягти угоди з ЄС стосовно умов Брекзіту, чи то підготувати країну до "жорсткого Брекзіту" без будь-якої угоди, чи то знову-таки домовитись із ЄС про відтермінування цього рішення. В будь-якому випадку, керівництву Британії та Форін-офісу у найближчих півроку буде просто не до України. Що стосується США - то ситуація є фактично аналогічною. Хоча Дональду Трампу й судилося, здається, добути в кріслі президента США свій термін, але конфлікти в адміністрації, загальна некомпетентність у вибудовуванні зовнішньої політики США, а також відносно недалекі вибори - все це робить активну участь вищого керівника США у переговорах стосовно україно-російського конфлікту фактично неможливою.

І третім гвіздком у труну ідеї про американо-британську участь у мінському форматі, вочевидь, можна вважати дипломатичний скандал, який розгорівся між Лондоном і Вашингтоном впродовж останніх двох діб після того, як було оприлюднено звіти посла Сполученого Королівства у США, в яких той вкрай жорстко (хоч і справедливо) називає адміністрацію Дональда Трампа невмілою, непередбачуваною, розділеною внутрішньою боротьбою і нездатною до покращення.

Беручи до уваги всі ці моменти, надіятись на те, що у Москві, Вашингтоні та Лондоні продивляться сьогодні відеозвернення українського президента і негайно зателефонують, щоб домовитись про дату зустрічі, якось не виходить. На що, втім, Володимир Зеленський не надто і розраховував. Втім, не має лиха без добра - як би не обернулася історія із "прямими переговорами із Путіним", поставити галочку біля передвиборної обіцянки "розширити нормандський формат за рахунок США та Великої Британії" Володимир Олександрович після сьогоднішньої репризи таки зможе.