Партія імені Тимошенко: Політичне досьє ВО "Батьківщина"

Політична сила, яка асоціюється з однією людиною - екс-прем'єром Юлією Тимошенко

Дострокові вибори Верховної Ради, які оголосив президент Володимир Зеленський, мають відбутись 21 липня 2019 року. Depo.ua пропонує своїм читачам познайомитись з політичними досьє партій, які братимуть участь у цих виборах. 

Довгожитель української політики "Батьківщина" (спочатку як громадське об'єднання, а згодом як партія) на політичній мапі України існує вже майже 25 років. Ц силу, як і її лідера Юлію Тимошенко, неодноразово порівнювали з Феніксом - птахом, що після смерті щоразу відроджується. При цьому вона примудрилася поглинути кілька політичних партій, від яких залишилися лише кола на воді.

Найфеєричнішим було відновлення Тимошенко після перебування у тюрмі і вельми невдалої появи на сцені Майдану у 2014 році - рейтинги партії та її лідера сягнули неабиякої висоти в ході президентських виборів. І певний час юлія Тимошенко вважалася найвірогіднішим переможцем перегонів. Але всю гру їй зламав Володимир Зеленський, якому вдалося перехопити ініціативу і стати найбільш рейтинговим українським політиком, зосередивши на собі прагнення українського народу позбутись старих політиків у владі.

ІСТОРІЯ

Майже 25 років тому було зареєстровано Всеукраїнську громадянську організацію "Союз миролюбних сил „Батьківщина" під керівництвом ректора ДНУ Володимира Пріснякова. В цей час Юлія Тимошенко ще займалася бізнесом, але й активно торила собі шлях в українську політику.

Формально громадське об'єднання було перетворено на партію на установчому з'їзді 9 липня 1999 року. На ІІ з'їзді 18 грудня 1999 року головою партії було обрано Юлію Тимошенко.

Стрімке зростання політичного впливу Тимошенко тягнуло за собою і її партію - все більше можновладців прагнули вступити в "Батьківщину". Але перший арешт Тимошенко, яким завершилося її віце-прем'єрство в уряді Ющенка, перевів партію у розряд опозиційних. Вже в 2001 році, у розпал акції "Україна без Кучми", "Батьківщина" активно включається у боротьбу з тодішнім президентом і бере участь у створенні Комітету національного порятунку.

ДІЯЛЬНІСТЬ

Перший успіх партії на виборах стався у 2002 році, коли Блок Юлії Тимошенко, в основі якого була саме "Батьківщина", зміг набрати 7,24% та провести до ради 22 депутати. Тоді в Блоці були також Українська республіканська партія "Собор", Українська соціал-демократична партія Українська консервативна республіканська партія під керівництвом Степана Хмари.

Грандіозний стрибок "Батьківщини" та її лідерки у владу відбувся по завершенні президентських виборів 2004 року, які супроводжувалися Помаранчевою революцією. Тоді Тимошенко вдалося "вигризти" собі прем'єрське крісло, залишивши за бортом всіх інших претендентів. Серед яких, нагадаємо, був і майбутній президент Петро Порошенко.

Але вже на парламентських виборах 2006 року політисила Тимошенко виявилася в опозиції. І рушила до Верховної Ради у складі Блоку Юлії Тимошенко. Іменний блок, де переважала саме "Батьківщина", зміг здобути 129 мандатів. "Батьківщина"знову ненадовго стала провладною, утворивши у парламенті Коаліцію демократичних сил у складі Блоку Юлії Тимошенко, блоку "Наша Україна" та Соціалістичної партії України. Тимошенко була за крок до другого прем'єрства. але об'єднання розвалилося, тому що СПУ та НУ не змогли узгодити кандидатуру спікера Ради. незабаром регіонали домовилися з СПУ та КПУ про утворення Антикризова коаліція. А БЮТ залишився за боротом.

Вже наступного, 2007 року, Рада була розпущена президентом Ющенком. На дострокових виборах "Батьківщина" отримала 156 мандатів (30,71 % голосів), зайнявши 2-е місце. У ВРУ сформовали Коаліцію демократичних сил фракцій БЮТ та НУ-НС. І Тимошенко нарешті вдруге посіла пост очільника уряду України.

Незабаром після програшу Тимошенко, яку висувала "Батьківщина", на виборах президента у 2010 році, партія зазнала занепаду і потреби переформатування.

Поки Тимошенко перебувала у тюрмі, на вибори 2012 року партія пішла як "Об'єднана опозиція „Батьківщина". У неї влилися члени партій Реформи і порядок", Народний рух України, "Фронт змін", "За Україну!", "Народна самооборона", "Громадянська позиція", Соціально-християнська партія та Меджліс кримськотатарського народу. Список очолив керівник "Фронту змін" Арсеній Яценюк. 

Об'єднана опозиція здобула 25,55% голосів, які конвертувалися у 62 депутатські мандати. Ще 39 депутатів прийшли з мажоритарних округів. 

15 червня 2013 року Тимошенко переобрали головою партії. Яценюк став головою політради. А незабаром після звільнення з тюрми, навесні 2014 року, "Батьківщина" висунула Тимошенко кандидатом у президенти. Ті вибори лідерка "Батьківщини" програла Порошенку.

На дострокових виборах 2014 року "Батьківщина" була у доволі маргінальному становищі. Багато хто розбігся у більш рейтингові проекти. Зокрема, й Арсеній Яценюк, Арсен Аваков, Микола Княжицький та Олександр Турчинов, які створили "Народний фронт".

Завдяки тому, що першим номером списку партії стала Надія Савченко, яка перебувала у російській тюрмі, "Батьківщині" вдалося подолати прохідний бар'єр і утворити невеличку фракцію з 17 депутатів.

ЛІДЕР

Юлія Володимирівна Тимошенко є керівником "Батьківщини" вже 20 років. Вона народилася у Дніпрі 27 листопада 1960 року в родині Володимира Абрамовича Григяна та Людмили Миколаївни Телегіної. Про своє походження Тимошенко колись сказала: "В мене по лінії батька всі латиші до десятого коліна, а по лінії мама – всі українці до десятого коліна".

В розквіт радянської перебудови, у 1988 році, разом з чоловіком Олександром Тимошенком подалася у бізнес, відкривши кооператив, що надавав населенню послуги відеопрокату. 

У 1989 році подружжя створило під крилом обкому Комсомолу молодіжний центр "Термінал". А вже за два роки сферою інтересів Тимошенків стала енергетика – у 1991 році вони створили корпорацію "Український бензин". Саме це підприємство згодом стало базою для "Єдиних енергетичних систем України" - одного з найбільш потужних гравців на ринку природного газу.

Піком успіху "ЄЕСУ" була середина дев'яностих. Тоді ж Юлія Тимошенко зробила і перші кроки в українській політиці. Під чуйним наставництвом тодішнього лідера партії "Громада" Павла Лазаренка Тимошенко вперше стала нардепом у 1997 році, обравшись по мажоритарному округу в Кіровоградській області. З того часу прізвище Тимошенко стало одним з найбільш згадуваних в контексті української політики.

Політична кар'єра Тимошенко є неймовірно стрімкою. Ставши депутатом в 1998-му, вона отримала під оруду один з "найважчих" комітетів парламенту – бюджетний. А вже у 1999-му Тимошенко отримала посаду віце-прем'єра з ПЕК.

В той же рік утворила і свою політичну партію "Батьківщина", яка разом зі своєю лідеркою пережила як неймовірні злети, так і падіння.

Пройшовши через кілька виборів Тимошенко вдалося здобути у парламаменті підтримку і двічі стати прем'єр-міністром - у 2005 та у 2007 роках.

Програвши у 2010 році на виборах Януковичу Тимошенко заразом програла і свою свободу. В 2011 році Печерський суд столиці засудив Тимошенко до 7 років в'язниці за перевищенні службових повноважень під час укладання у 2009 році угод з Росією про постачання та транзит газу. Тимошенко поїхала у Качанівку, а її рейтинг стрімко покотився вниз.

На волю Тимошенко вийшла у 2014 році, потому як було повалено Януковича. Поява Тимошенко на сцені Майдану у інвалідному візку та на підборах було сприйнята вельми неоднозначно. Відчувалося, що її авторитет за роки відсидки зазнав нищівних уражень. В той момент всім здавалося, що Юля вже відіграла свою партію і має піти на тиху пенсію колисати онуків. 

Але вже у 2018 році Тимошенко стала чи не найбільш ймовірним претендентом на посаду президента. І зараз, зоч і програвши чергові перегони, готується знову завести свою політичну силу до парламенту, аби спробувати утворити там нову коаліції і вчергове очолити Кабмін.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна