Пані Гриневич, забороніть нарешті катування школярів "лінійкою"

Демократія – найгірша форма правління, за винятком усіх інших. Ці слова приписують серу Вінстону Черчіллю, він їх таки сказав (втім, цитуючи когось невідомого нам) – але забув додати, що демократії не існує без відповідальності. Самовідповідальності у першу чергу.

Після Революції Гідності ми живемо начебто у вільній, демократичній державі. Звісно, є нюанси, та ж війна – але в цілому можна говорити про певний рівень свободи. Одним із показників цієї свободи є самоврядування шкіл, зокрема, щодо свят. Конкретно – їм віддали право проводити (чи не проводити) так звані "лінійки". Мовляв, ми демократична країна, тож суспільство, громада, керівництво шкіл має саме вирішувати – потрібні їй ці "лінійки" чи ні.

І що ж ви думаєте? Звісно ж, потрібні. Але – кому? Дітям? Їхнім батькам? Вчителям? Ні. А кому ж вони потрібні? Про це вчора у себе в Facebook обмовився дніпровський міський депутат Суханов.

Суть в тому, що в Дніпрі мер заборонив депутатам шлятися по "лінійках", так би мовити, "торгувати обличчям" – виняток тільки для тих, хто веде дітей-внуків до школи, як приватна особа. І от, бачите, яка реакція. Як це – не прийти і не повиступати перед вчителями і батьками, не розказати, який ти хороший депутат, і скільки ти всього зробив для цієї школи чи взагалі.

Звісно, є частина батьків, які не проти, а й навіть за такі заходи. Але треба розуміти, що їхня логіка – це логіка тих, хто "отут під пам'ятником Леніну морозиво в дитинстві з мамою їв". Тобто – ми ходили, і діти нехай ходять, нічого з ними не станеться. (А, може, це така форма дідівщини – нас цим катували, тепер нехай і дітей тепер.)

А от і станеться. В Запоріжжі сьогодні цілий ранок іде дощ. В більшості шкіл "лінійки", звісно ж, відмінили – або перенесли у скороченому варіанті в приміщення (в школі, де навчається мій син, провели урізаний варіант тільки для першачків та 4-го, випускного молодшої школи, класу; і – ви не повірите – ніхто не вмер, і настрій у дітей не зіпсувався!). У більшості. Ось що пишуть про школу №1, школу, яка носить горде ім'я Тараса Шевченка.

Питається – навіщо це знущання? Розказати, які ви всі хороші? Повручати одне одному грамоти? На здоров'я. Збирайтесь, розказуйте, вручайте, можете навіть пляшку горілки взяти під це діло. Але діти тут яким боком? Їм навіщо все це слухати – до того ж під холодним вересневим дощем?

Повертаючись до слів про демократію. Ви бачите тут, в цих прикладах, відповідальність? Ні. Тут є лише типово пізньо- і пострадянська логіка "демократія це коли все можна".

Тому, якщо міністерство освіти і науки не на словах, а на ділі дбає про наше майбутнє, про те, щоб діти виросли не забитими напівсовками, а вільними, європейськими людьми – треба просто заборонити усі ці заходи, які потрібні тільки для піару і показухи.

Пані Гриневич, купіть квиток на літак (он Клімкін, кажуть, в Будапешт на зустріч із білоруським колегою взагалі лоукостом полетів – і не переломився), поїдьте до старої Європи, з якої ми так прагнемо брати приклад, подивіться, як проходить перший день після літніх канікул там. І не вигадуйте ніякого власного велосипеду. Ми 70 років в СРСР цим займалися – бачите, як тяжко всі ці ідеї досі викашлюються? Якщо так вчили вас – не значить, що через те саме мають пройти і нинішні діти.