Розмова з Трампом: Як Зеленський підставився з Рябошапкою, Макроном і Меркель

Розмова президентів Трампа та Зеленського продемонструвала не тільки той факт, що перший просив у другого роздобути компромат на політичного конкурента. Вона продемонструвала, що другий не тільки не відмовився - а, фактично, погодився. А заодно наговорив купу капостей про Меркель, Макрона, Йованович та інших людей

Розмова з Трампом: Як Зеленський підстав…

Візит президента Зеленського до Нью-Йорку від самого початку обіцяв бути чимось на кшталт "прохідних гастролів". На тлі політичного урагану, в центрі якого опинився український президент, він – на добре чи на зле – обрав політику підкресленого нейтралітету щодо епічної сутички демократів з республіканцями. Настільки глибоку, що на запитання американських журналістів або відмовчувався, або кидав неозначене "побачимо".

Виступ Зеленського на відкритті 74 сесії Генасамблеї ООН також був радше емоційним, ніж політичним. Демонстрація власного гуманізму – річ хороша, але конструктивних пропозицій, чи принаймні нагадування про якісь можливі спільні з ООН проекти України – на кшталт введення "блакитних шоломів" на Донбас – від Зеленського так і не почули.

Здавалося, що на тому буде фінал – і після годинної розмови з Трампом, в ході якої сторони розсипатимуть компліменти і утримуватимуться від обіцянок, Володимир Зеленський полетить додому.

Але сталося не так. Оскільки оприлюднений текст старої розмови двох президентів, через яку Дональд Трамп опинився перед загрозою імпічменту, затьмарив і промову Зеленського в ООН, і все інше, що він скаже впродовж цього візиту.  

Першою, і, мабуть, головною для США новиною є той факт, що Трамп таки використовував своє службове становище для того, щоби добути компромат на родину Байденів.

"Багато говорять про сина Байдена, що Байден зупинив розслідування, і багато хто хоче дізнатися про це, тому все, що ви можете зробити з генеральним прокурором, було б чудово", – навіть цього достатньо, щоб підтвердити підозри демократів стосовно його тиску на Україну.

Але ця новина, насправді, є важливішою для США, ніж для України. А для українців, здавалось би, мала би бути цікавішою пряма мова Зеленського: "Я хочу сказати вам про прокурора... Перш за все, я розумію і я в курсі ситуації. Відколи ми отримали абсолютну більшість в нашому парламенті, наступний генеральний прокурор буде на 100% моєю людиною, мій кадидат, який буде затверджений парламентом, почне роботу у вересні". Для початку – це виглядає як слабко завуальована згода "натравити" прокурора на справу, пов’язану із Байденами. По-друге, коли президент публічно в розмові з лідером іншої держави називає прокурора "100% своєю людиною" (наразі це Рябошапка, - ред.), виникають великі сумніви в тому, що цей президент знайомий з поняттями розподілу повноважень, балансу влади і т.д. "100% свої" були правоохоронці в абсолютних монархів, а в президентів України вони мали би бути "100% відданими праву і чинному законодавству". Відповідно, постає логічне припущення, що в Україні і надалі буде вибіркове правосуддя.

При тому доволі дивні уявлення про розподіл повноважень всередині держави супроводжується в Зеленського такими ж дивними уявленнями про міжнародний етикет.

"Я говорив з Ангелою Меркель і зустрічався з нею. Я зустрічався і говорив з Макроном... Вони не примушують до санкцій... Вони не роблять всього того, що повинні робити для України".

Зрозуміло, що Зеленський не розраховував на те, що розмову буде опубліковано. Але підтримуючи зневажливий тон Трампа стосовно європейських лідерів, які зараз теж бачать ці рядки, він не врахував одного факту. США витрачають гроші на оборону Європи – тому мають право критикувати європейських лідерів. Україна отримує європейську допомогу – тому критикувати їх у різкій формі права, напевно, не має. На цьому тлі різкі – аж до поганого тону – випади Зеленського проти посла Йованович виглядають вже дитячими пустощами. Насправді, цей рівень дискусії від президента Зеленського свідчить про занадто слабку команду міжнародників, які не підготували його до розмови із Трампом. Бо Зеленський ніби свідомо підігрував Трампу у питаннях про Байдена, а також критикував наших європейських союзників від яких в тому числі залежить успішність протистояння з РФ. І це каміння в бік Єрмака і Пристайка, які наразі є головними людьми в оточенні президента по міжнародній політиці України. Яка наразі є надто слабкою.

Складно сказати, яке завершення матиме ця історія для президента США. Його заява про те, що він "не чинив прямого тиску на Зеленського", в принципі, не суперечить розшифровці розмови. А от той факт, що він намагався використати службове становище для досягнення власних електоральних результатів сумніву, здається, не викликає.

Але сказане українським президентом, напевно, теж мало би бути перевіреним не тільки на політичну доцільність – тут взагалі коментарі зайві – але й на законність. Тим паче, що є свіжий, буквально вчора опублікований в „Голосі України" закон про імпічмент українського президента.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"